Рішення

від 19.12.2007 по справі 29/376-07-8896

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/376-07-8896

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2007 р.Справа  № 29/376-07-8896

За позовом  Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка";    

до відповідача:  Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вигодянське"   

про визнання дійсними договорів та про визнання права власності

Суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Казак О.В. за довіреністю   

Від відповідача: Лоскутов С.Ф. за довіреністю;

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дійсними договори купівлі-продажу виробничих споруд від 18.11.2003р. та від 20.12.2004р., укладені між ним і відповідачем –сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вигодянське», а також визнати за ним право власності на будівлі фруктосховища на 1000 тн. загальною площею 3117,5 м. кв. та на 700 тн. загальною площею 2456,2 м. кв., які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Олімпійська №№ 1а, 1б.

В судовому засіданні 19.12.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати за ним право власності на придбане за вказаними договорами майно, про що надав суду відповідну письмову заяву. Вимоги про визнання договорів купівлі-продажу позивач вважає такими, що не узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу в редакції 1963 року, діючими під час укладання вказаною угоди. Грошові кошти в сумі 480000 грн. сплачені позивачем ще в 2003 році.

Відповідач відзив на позов не надав, але в судовому засіданні представник СТОВ «Вигодянське»повністю визнав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем укладені договори купівлі-продажу виробничих приміщень (споруд) від 18.11.2003р. та від 20.12.2004р. Відповідно до пунктів 1.1. вказаних договорів відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність позивача (покупця) виробничі споруди –будівлі фруктосховища на 1000 тн. загальною площею 3117,5 м. кв. та на 700 тн. загальною площею 2456,2 м. кв., які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Олімпійська 1а. Позивач в свою чергу зобов'язався сплатити вартість об'єктів за ціною, що узгоджена сторонами.            

Позивачем надані банківські виписки від 25.06.2003р. і від 26.11.2003р. та платіжні доручення № 454 від 22.07.2003р. № 472 від 01.08.2003р. № 591 від 08.09.2003р. № 613 від 11.09.2003р. № 663 від 25.09.2003р. № 669 від 26.09.2003р. № 688 від 01.10.2003р. № 693 від 03.10.2003р. № 700 від 07.10.2003р. № 709 від 08.10.2003р. № 747 від 17.10.2003 р. № 752 від 20.10.2003р. № 887 від 28.11.2003р. № 890 від 02.12.2003р., відповідно до яких позивач (покупець) сплатив відповідачу (продавцю) грошові кошти в сумі 480000 гривень.

Вказана грошова сума складає повну вартість майна - будівель фруктосховища на 1000 тн. загальною площею 3117,5 м. кв. та на 700 тн. загальною площею 2456,2 м. кв., розташованих за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Олімпійська 1а, 1б та відповідає ціні, вказаної в договорах купівлі-продажу від 18.11.2003р. та від 20.12.2004р.  

Таким чином сторони повністю виконали усі істотні умови договорів, а саме: покупець отримав у користування, володіння та розпорядження (тобто у власність) майно, за яке сплатив  грошову суму, а продавець передав це майно та отримав за нього кошти, що підтверджується актами приймання-передачі фруктосховища від 20.12.2004р. і від 28.11.2003р. та довідкою відповідача від 17.09.2007р.      

Під час укладення сторонами договору купівлі-продажу від 18.11.2003р. діяли норми Цивільного кодексу України у редакції 1963 року, згідно якого нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу було обов'язковим лише в разі купівлі-продажу жилого будинку, коли однією з сторін є громадянин. В інших випадках закон вимагав лише письмову форму укладання угод.

Так, відповідно до ст. 42 ЦК України угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. З огляду на положення діючого на той час Цивільного кодексу в редакції 1963 року договір купівлі-продажу від 18.11.2003р., укладений між позивачем і відповідачем, відповідає вимогам закону, тому вимоги про визнання його дійсним не розглядаються. Втім, вимоги позивача про визнання права власності відповідають приписам діючого цивільного законодавства та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач сплатив, а відповідач отримав грошові кошти в сумі 480000 грн. Вказана грошова сума складає повну вартість майна - будівель фруктосховища на 1000 тн. загальною площею 3117,5 м. кв. та на 700 тн. загальною площею 2456,2 м. кв., які належать відповідачу, та відповідає ціні, вказаної в договорах купівлі-продажу від 18.11.2003р. та від 20.12.2004р.  

Таким чином зобов'язання по договорам виконані сторонами фактично у 2003 році. 23.08.2006р. відповідач передав, а позивач прийняв майновий комплекс за актом приймання-передачі. Саме з цього дня по наступний час позивач користується майновим комплексом і ніхто не перешкоджає його праву користування. Згідно із ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Але через відсутність технічного паспорту на нерухоме майно та документів про його оцінку позивач не може юридично оформити право власності на придбані будівлі.  11.01.2006р. відповідачу були направлені листи з вимогою підготувати необхідні документи та нотаріально посвідчити договори. Але до цього часу позивач не отримав відповіді, що розцінюється як відмова від цих дій.

Згідно п. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Звернення позивача до суду з позовом є законним способом захисту цивільного права позивача, яке порушене відповідачем і тому підлягає судовому захисту відповідно до вимог ст. 16 ЦК України у спосіб, встановлений ст. 16 ЦК України –шляхом визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка»(67653, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Крайня, 1-а, код 31822249) право власності на будівлі фруктосховища на 1000 тн. загальною площею 3117,5 м. кв. та на 700 тн. загальною площею 2456,2 м. кв., які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Олімпійська №№ 1а, 1б.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

        Рішення підписано 24.12.2007р.

          Суддя                                                                                       Аленін О.Ю.