Рішення

від 22.04.2025 по справі 703/2229/25

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2229/25

2-о/703/112/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Криви Ю.В.,

присяжних Боженка А.В., Лагунова Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

прокурора Сокольвяк О.І.,

представника заявника Захарченко Л.В.,

особи, стосовно якої розглядається заява ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку окремого провадження заяву директора КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкової І.В. про примусову госпіталізацію у психіатричний стаціонар ОСОБА_1 без її згоди,

встановив:

21 квітня 2025 року директор КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкова І.В. звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без її згоди.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що ОСОБА_1 поступила на стаціонарне лікування до КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» 20 квітня 2025 року за направленням Смілянської станції екстреної медичної допомоги у зв`язку з наявністю тяжкого психічного розладу з агресивною поведінкою та погрозами розправою на адресу матері та оточуючих.

ОСОБА_1 була оглянута комісією лікарів - психіатрів, яка дійшла висновку, що лікування останньої можливе тільки в умовах стаціонару.

Просить винести рішення про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку.

Представник заявника, лікар-психіатр Захарченко Л.В. в судовому засіданні підтримав заяву з підстав, зазначених у ній та просив її задовольнити.

Особа, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що відмовляється від лікування, оскільки не вважає себе хворою.

Також в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_1 , вважає, що її донька потребує лікування, оскільки добровільно відмовляється приймати ліки.

Прокурор вважає за необхідне госпіталізувати ОСОБА_1 до КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» в примусовому порядку без її усвідомленої згоди, оскільки для цього є всі підстави.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх в сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Порядок надання психіатричної допомоги регламентується Законом України «Про психіатричну допомогу», який визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про психіатричну допомогу» законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров`я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Згідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

Згідно з вимогами ст.16 Закону України «Про психіатричну допомогу» у випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

Відповідно до висновку лікарів-психіатрів від 21 квітня 2025 року про стан психічного здоров`я ОСОБА_1 , відомо, що остання психічно хворіє з 2010 року, захворювання дебютувало галюцинаторно-маячною симптоматикою та відчуттям стороннього впливу. Тоді вперше лікувалась в ЧОПЛ. В 2015 р. встановлено діагноз «шизофренія». Вдома підтримуюче лікування не приймає. Періодично відміться загострення психічного стану, які призводять до госпіталізації в псих стаціонар. Попереднє стацлікування з 26.07. по 19.08.2022. Психстан характеризувався збудливістю, дратівливістю, наростала конфліктність по відношенню до матері. Відмічалась словесна агресія та погрози. Була доставлена в КНП «ЧОПЛ ЧОР» бригадою швидкої допомоги в стані психомоторного збудження. У відділенні була претензійна, нестримана, виказувала маячні ідеї стосунку на адресу матері та оточуючих. Після проведеного лікування, була виписана з покращенням додому. Дома ліки не приймає, не вважає себе психічно хворою. Зміни в поведінці відмічаються протягом останніх декількох днів, коли стала емоційно нестійкою, багатослівною, перестала спати вночі. 20.04.2025 стала проявляти агресію до матері та сусідів. Стала виказувати погрози, звинувачувати матір у всії своїх бідах та негараздах. Була викликана швидка допомога, по приїзду якої, проявляла агресію до матері, погрожувала їй розправою, нападала на співробітників поліції. З діагнозом «шизофренія, гострий психоз», доставлена в КНП «ЧОПЛ ЧОР», де була оглянута лікарем-психіатром та госпіталізована в п`яте за рахунком згідно ст.. 14 ЗУ «Про психіатричне допомогу». При огляді агресивна, злісна, голосно кричить, нецензурно лається, намагається вдарити оточуючих. Виказує маячні ідеї на адресу оточуючих. В мисленні непослідовна та паралогічна. У відділенні псих стан залишався нестабільним, була злісна, нестримана, погрожувала оточуючим розправою, що всі будуть «груз 200». Вимагала написати скаргу на співробітників поліції в зв`язку з нанесенням їй тілесних пошкоджень. За призначенням чергових лікарів двічі застосовувалось фізичне обмеження. На звернення не реагує, навпаки при спілкуванні ще голосніше починає кричати. У своїй госпіталізації звинувачує співробітників поліції та матір, стверджує, що вони її побили, вимагає зняти побої, при цьому мову веде не по суті. Постійно повторює, що всі будуть «груз 200». Емоційно нестійка, легко афектує. Категорично відмовляється від прийому їжі та ліків, пояснюючи це тим, що її незаконно тримають в психіатричному стаціонарі. Виказує маячні ідеї стосунку на адресу співробітників поліції. В мисленні непослідовна, паралогічна. Критика до свого стану та поведінки відсутня. Від лікування категорично відмовляється.

Комісія прийшла до висновку, що стан пацієнтки відповідає тяжкому психічному розгляду як «шизофренія, параноїдна форма, афективно-маячний синдром, психомоторне збудження», пацієнтка виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, на підставі ст.. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» ОСОБА_1 потребує госпіталізації у психіатричний стаціонар у примусовому порядку. У відповідності до ст.. 16 ЗУ «Про психіатричну допомогу» лікування психічного розладу пацієнтці з 21.04.2025 буде проводитись до отримання рішення суду відповідно до рішення комісії лікарів психіатрів.

Суд зазначає, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07(провадження № 14-9свц18).

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_1 психічного розладу, встановлені обставини, що вона проявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, в зв`язку з наявним розладом в добровільному порядку відмовляється від лікування, то на даний час наявні підстави для її госпіталізації в психіатричний заклад в примусовому порядку.

Згідно вимог ст. 342 ЦПК України, залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 14, 16, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 259, 339, 341, 342 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву директора КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкової І.В. про примусову госпіталізацію у психіатричний стаціонар ОСОБА_1 без її згоди - задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 до комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» без її згоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Ю. В. Крива

Присяжні: А.В. Боженко

Ю.М. Лагунов