Ухвала

від 21.04.2025 по справі 336/2975/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/2975/25

Провадження №: 2/336/2222/2025

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2025 року м.Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Олена Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за використані дні відпустки при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко О.В., до ТОВ «ПРІМАРІУС» про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за використані дні відпустки при звільнені.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

При вирішенні питання про відкриття провадження по вказаній справі було встановлено, що дана цивільна справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, виходячи з наступного.

Як вказано в позовній заяві адреса реєстрації позивача є АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

В межах своєї компетенції, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя має повноваження на прийняття та розгляд судових справ за територіальною підсудністю Оріхівського районного суду Запорізької області, а у справах, по яких Оріхівським районним судом Запорізької області ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили, вирішувати питання стосовно видачі копії судового рішення; видачі виконавчого документа; а також питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та інші питання, згідно з процесуальними нормами.

Разом із тим, згідно інформації Управління підтримки внутрішньо переміщених осіб та господарського забезпечення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» №1871-IXвід 05 листопада 2021 року, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

За відомостями Управління підтримки внутрішньо переміщених осіб та господарського забезпечення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради місце фактичного проживання позивача ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Загальними правилами, які встановлені §3 Територіальна юрисдикція (підсудність) ЦПК України, підставою для визначення підсудності є зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування фізичної особи.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

За загальним правилом, передбаченим ст. 27 ЦПК, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно з ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформаціїбуло встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу.

У відповідності п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Процесуальний закон визначає підсудність справ, встановлюючи відповідні правила визначення суду, який має право розглядати справу.

Згідно абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч. 1, 2 Закону). Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 28 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі №409/2636/17).

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 15. Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).

Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи те, що позов про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за використані дні відпустки при звільнені пред`явлено ОСОБА_1 , який відповідно до відповіді Управління підтримки внутрішньо переміщених осіб та господарського забезпечення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 14.04.2025 має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , то справа за територіальною підсудністю не належить розгляду в Шевченківськом районному суді м. Запоріжжя, а підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.

Відповідно до вимогст. 32 ЦПК Україниспори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі вищевикладеного, слід зробити висновок, що оскільки дана справа не підсудна Шевченківському районному суду міста Запоріжжя, тому її необхідно надіслати за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Керуючись ст. ст.28, 31, 187 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат БойкоОлена Володимирівна,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ПРІМАРІУС»про стягненнязаборгованості позаробітній платіта грошовоїкомпенсації завикористані днівідпустки призвільнені -передати запідсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя (вулиця Європейська, 7, м.Запоріжжя).

Копію ухвали направити позивачу.

Передачу справи здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення скарги без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: