Рішення

від 20.02.2025 по справі 759/24859/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24859/24

пр. № 2/759/1468/25

20 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» (03182, м.Київ, вул.Симиренка, 17) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 р. ОСОБА_2 , яка представляє інтереси позивача, засобами поштового зв`язку звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.10.2021 р. по 01.10.2024 р. у розмірі 18668,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 8384,78 грн., 3% річних у розмірі 1682,07 грн. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 і користується послугами, що надаються позивачем. Разом із тим, відповідачем не виконуються зобов`язання з оплати наданих йому послуг належним чином. Так, за період з жовтня 2021 р. по жовтень 2024 р. жодного разу оплата наданих послуг не здійснювалась, у зв`зяку із чим виникла заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 18668,34 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року N 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва, відповідно до статуту якого предметом діяльності цього підприємства є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку; надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві власності.

Позивач є надавачем послуг за адресою проживання відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за Назаркевичем за період з жовтня 2021 р. по вересень 2024 р. значиться заборгованість у розмірі 88980,53 грн.

При цьому, станом на жовтень 2021 р. уже була наявна заборгованість у розмірі 70803,51 грн.

Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу не сплати відповідачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядка і правил.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги, зокрема, поділяються на послуги з утримання будинків і прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Управитель зобов`язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (пункт 4 частини другої статті 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року N 572, пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власник (споживач) зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

У рішенні Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі N 6-59цс13 зроблено правовий висновок щодо застосування положень пункту 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносно відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг та роз`яснено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто, з огляду на зазначені вище норми чинного законодавства обов`язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем заявлена вимога стягнення боргу за надані ним послуги з утримання будинку та прибудинкової території та наданий помісячний розрахунок, який відповідачем не спростовується.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, не спростовані відповідачем, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» (03182, м.Київ, вул.Симиренка, 17) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» код ЄДРПОУ: 39607507 (03182, м.Київ, вул.Симиренка, 17) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2021 р. по 01.10.2024 р. у розмірі 18668,34 грн. , інфляційні втрати у розмірі 8384,78 грн., 3% річних в розмірі 1682,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» код ЄДРПОУ: 39607507 (03182, м.Київ, вул.Симиренка, 17) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова