Справа №760/19656/24 2-о/760/581/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.С., за участі заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Гапека Т.В., розглянувши цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управління обслуговування громадян Відділ № 5 (сервісний центр) про встановлення факту, що має юридичне значення,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2024 року заявник звернулась до суду із вказаною заявою, у якій просить встановити факт її постійного спільного проживання разом з її померлим чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та факт перебування на його утриманні, так як є особою з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 14 вересня 1984 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис 944.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31 травня 2024 року, серії НОМЕР_2 , актовий запис 1756.
Заявник зазначає, що у червні 2024 року, зібравши всі необхідні документи, вона звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про оформлення пенсії по втраті годувальника. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управлінням обслуговування громадян Відділом обслуговування громадян №5 (сервісний центр) від 17 червня 2024 року було відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника, мотивом чого слугувало відсутність документів перебування на утриманні годувальника та факт спільного проживання з чоловіком на момент його смерті.
Вказує, що в зв`язку з тим, що заявник хоч і проживала в квартирі разом зі своїм чоловіком, але зареєстрована за іншою адресою, то таке призначення пенсії можливе лише за наявності рішення суду про встановлення факту спільного сумісного проживання з ОСОБА_2 та перебування на його утриманні, що стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі та, з урахуванням ст. 19 ЦПК України, суд вирішив розглянути її за правилами окремого провадження.
В судовому засіданні заявник та її представник заяву про встановлення юридичного факту підтримали в повному обсязі, просили суд її задовольнити.
Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомляли.
В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, що є сусідкою заявниці, бачила її та її чоловіка кожен день разом з 2000-х років, вони проживали разом.
Також, була допитана свідок ОСОБА_4 , яка пояснила , що заявниця та її чоловік спільно вели господарство з 2001 року, разом виховували сина, мали дружні стосунки з родиною.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 14 вересня 1984 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 944.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31 травня 2024 року, серії НОМЕР_2 , актовий запис 1756.
За час подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність нерухоме майно, а саме:
-квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка відповідно до свідоцтва про право власності від 22 грудня 2003 року була зареєстрована за померлим ОСОБА_2 та
-квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2001 року була зареєстрована за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту, яка була долучена до заяви про встановлення факту.
ОСОБА_1 до квітня 2005 року також була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але в подальшому та станом на сьогоднішній день зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта, яка також долучена до заяви.
Однак, як встановлено в судовому засіданні на підставі наданих доказів, починаючи з вересня 1984 року, дати реєстрації шлюбу та по день смерті ОСОБА_2 подружжя проживало за однією адресою: АДРЕСА_1 , вели там спільний побут та займались спільним сімейним господарством.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №807053 з 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 було присвоєно другу групу інвалідності довічно. Позивач зазначає, що фактично знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який був єдиним годувальником сім`ї. Вказані обставини підтверджуються довідками, наявними в матеріалах справи (формою ОК-5 з Пенсійного фонду України на ім`я ОСОБА_2 , довідкою з ГУ ПФУ в м. Києві № 9554 від 09.08.2024, відомості з ПФУ про розмір пенсії заявника)
Згідно з довідкою з ГУ ПФУ в м. Києві № 9554 від 09.08.2024 на ім`я ОСОБА_2 (ОР НОМЕР_4), середній розмір пенсії за віком останнього за період з грудня 2023 року по травень 2024 року складав 20 765,18 грн.
Відповідно до рішення 930090837948 про перерахунок пенсії, дата перерахунку 08.05.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, розмір якої в середньому складає 4024 грн.
10.06.2024 року у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про оформлення їй пенсії по втраті годувальника. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управлінням обслуговування громадян Відділом обслуговування громадян №5 (сервісний центр) від 17 червня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника та роз`яснено право звернення до суду, оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 було відмінне від зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 85 у поєднанні із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства. Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із положеннями абз. 22 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як пенсії розуміють щомісячні пенсійні виплати в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку із втратою годувальника.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім`ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
За змістом ч. 2, 3 ст. 36 цього ж Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно із п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку
Також слід звернути увагу на те, що при виборі місця проживання громадяни керуються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.
Відповідно до ст. 3 даного Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадян України на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати або перебувати.
Відповідно до ст. 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
В Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя.
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 27 СК України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
При вирішенні питання щодо встановлення факту перебування заявника на утриманні померлого, суд приймає до уваги п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Згідно із роз`ясненнями, які містяться в п.8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п. 2 ст. 273 ЦПК України), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ані отримання непрацездатною особою пенсії, ані її окреме проживання від годувальника не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Так, встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом з її померлим чоловіком ОСОБА_2 із 1984 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , має для заявника юридичне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання пенсії по втраті годувальника в позасудовому порядку, таким чином встановлення факту родинних відносин та перебування на утриманні чоловіка до дня його смерті, необхідне заявнику з метою отримання пенсії по втраті годувальника.
За таких обставин, факт того, що померла ОСОБА_1 постійно проживала із її чоловіком ОСОБА_2 за однією адресою: АДРЕСА_1 та відповідно маючи статус особи з інвалідністю перебувала на утриманні чоловіка до дня його смерті, об`єктивно підтверджується наданими заявником письмовими доказами по справі та показами свідків, а тому, враховуючи вищенаведені докази в їх сукупності, суд вважає встановленими вказані факти та наявними підстави для задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 46, 92 Конституції України, ст. ст. 3, 21, 27, 36 СК України, ст. ст. 1, 9, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 4, 12, 19, 81, 264, 265, 293, 315, 317, 352-355, ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управління обслуговування громадян Відділ № 5 (сервісний центр) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , спільно, на момент його смерті, проживала з чоловіком, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та перебувала на повному утриманні чоловіка до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повне найменування сторін:
Заявник - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управління обслуговування громадян Відділ № 5 (сервісний центр) (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 22869069).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2025 |
Оприлюднено | 25.04.2025 |
Номер документу | 126774567 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: інших фактів, з них:. |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Верещінська І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні