Ухвала

від 18.03.2025 по справі 761/4597/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4597/25

Провадження № 1-кс/761/3642/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 220 220 000 000 001 62 від 18.04.2022,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся адвокат ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 220 220 000 000 001 62 від 18.04.2022 за ч. 4 ст. 110-2 КК України.

На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023 накладений арешт, зокрема, на корпоративні права ТЗОВ «ШОЛЬЦ-ТРАНС» (ЄДРПОУ 37072903) та корпоративні права ТЗОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ» (ЄДРПОУ 38457003).

Метою застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження визначено забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів.

На думку ініціатора клопотання, подальше застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження обмежує право ОСОБА_5 на вільне володіння майном, враховуючи, що остання не має відношення до кримінального провадження.

На підставі викладеного адвокат ОСОБА_4 просив скасувати арешт на майно, що належить ОСОБА_5 .

У судове засідання представник власника майна, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, не прибув.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 просив у задоволенні клопотання відмовити, зазначивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, необхідність в арешті не відпала.

Слідчий суддя, заслухавши заперечення прокурора, дослідивши клопотання та надані документи, дійшов висновку про таке.

У силу ст. 131, 132 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023 накладений арешт, зокрема, на корпоративні права ТЗОВ «ШОЛЬЦ-ТРАНС» (ЄДРПОУ 37072903) та ТЗОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ» (ЄДРПОУ 38457003).

Метою вказаного арешту є забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів.

Слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на доводи заявника щодо наявних, на його думку, порушень під час ухвалення рішень про накладення арешту майна, та зазначити, що відповідно до ст. 26 КПК, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень КПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Слідчий суддя вважає необхідним роз`яснити, що оцінка та перевірка законності судового рішення слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023 не входить до повноважень слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, а може бути здійснена виключно Київським апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги на таке рішення у встановленому законом порядку, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК, якою передбачено, що інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно компетенцією суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Так, підставою для прийняття слідчим суддею рішення у справі № 761/9689/23 стали встановлені під час досудового розслідування обставини щодо факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України.

Відповідно до викладених у вказаній ухвалі обставин, не пізніше 2015 року громадянином України ОСОБА_6 організовано злочинну схему, спрямовану на: ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів); легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом; посередництво між тіньовим сектором економіки та суб`єктами господарювання реального сектору економіки; протиправне відшкодування ПДВ та у подальшому - провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором РФ, фінансування держав РФ та республіки Білорусь. Вказані дії вчиняються на території України та РФ, окрім іншого, шляхом укладення фіктивних (безтоварних) господарських договорів з суб`єктами господарювання реального сектору економіки, обготівкування в інтересах вказаних суб`єкт коштів (під власний відсоток). За результатами проведених органом досудового розслідування заходів отримано ідентифікуючі відомості щодо причетних фізичних та юридичних осіб до функціонування незаконного механізму з легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом та фінансування тероризму, до яких, зокрема, віднесено ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при ухваленні рішення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023 належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і вимоги КПК, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку, що вказане майно відповідає критеріям, визначеними ст. 98 КПК, та наклав арешт на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Водночас, як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023, що дає слідчому судді підстави для висновку, що необхідність арешту на зазначене у клопотанні майно на теперішній час не відпала.

При цьому варто наголосити, що відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК обов`язок доведення, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.

За правилами ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії досудового розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність, що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається заявник на обґрунтування клопотання, підлягають з`ясуванню у ході досудового розслідування.

У той же час, оцінюючи наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не спростовують висновків слідчих суддів, що таке майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, і тому потребує подальшого збереження.

Крім того, заявник не з`явившись до суду, позбавив слідчого суддю можливості дослідити додаткові доводи щодо ініційованого клопотання.

З наведеного витікає, що залишається актуальним забезпечення схоронності такого майна шляхом заборони відчуження та розпорядження ним.

Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту права власності ОСОБА_5 .

У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

У цьому випадку обмеження права власності ОСОБА_5 відбулося на підставі рішення слідчого судді, тобто у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна.

На підстави викладеного, керуючись ст. 131, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 220 220 000 000 001 62 від 18.04.2022 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023 (справа № 761/9689/23), відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1