Ухвала від 17.04.2025 по справі 552/1240/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1240/24 Номер провадження 11-сс/814/288/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора підозрюваного захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 06 березня 2025 року у кримінальному провадженні №42024170000000011,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою клопотання прокурора ОСОБА_6 задоволено частково та обрано відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малинівка Чугуївського району Харківської області, громадянина України, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,

запобіжний західу виглядіособистогозобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на 57 днів до 01 травня 2025 року.

Приймаючи такерішення,слідчий суддяврахував:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, яка підтверджується вагомими доказами, ризику, визначеного в п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тяжкість кримінальних правопорушень, та передбачені за їх вчинення покарання, дані про особу й процесуальну поведінку підозрюваного, неможливість застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в силу ст.183 КПК України та недоведеність стороною обвинувачення недостатності обрання більш м`якого запобіжного заходу, щоб запобігти вказаному вище ризику.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді тримання під варто відносно підозрюваного ОСОБА_7 та визначити заставу в розмірі 4000000 грн і з покладенням обов`язків передбачених ст.194 КПК України.

Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки в ході досудового розслідування не встановлено фактичного місцезнаходження ТОВ «КОМПАНІЯ РЕМБУДГАРАНТ, що унеможливлює отримання інформації про діяльність підприємства та документів первинної бухгалтерської звітності, а також допиту службових осіб підприємства.

Зазначає, що за адресами проживання, на які вказав підозрюваний суду, він тривалий час фактично не проживає і єдиним засобом виклику останнього для участі у проведенні слідчий дій є лише телефонний зв`язок, що в свою чергу свідчить про існування ризиків, передбачених п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справзаслухала суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення підозрюваного та його захисника проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК Українирегламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Заст.177 КПК Українипідставоюзастосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У силуст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4ст.194КПК України визначено, щопід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст.177КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх вказаних вище обставин.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіп.п.1та 2 ч.1ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбаченіп.3 ч.1ст.194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбаченіч.ч.5, 6 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавськійобласті здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024170000000011 від 02.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.366, ч. 5 ст.191 КК України.

03 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст.366 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, та у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

03березня 2025року прокурор ОСОБА_6 звернувся дослідчого суддіКиївського районногосуду м.Полтавиз клопотаннямпро застосуваннявідносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстроком на60днів із одночасним визначенням підозрюваному розміру застави в розмірі 4000000 грн.

06 березня 2025 року слідчий суддя вказане клопотання задовольнив частково та застосував підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Із необхідністю обрання визначеного слідчим суддею запобіжного заходу ОСОБА_7 погоджується і колегія суддів.

Як убачається з матеріалів справи, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 та ч.5 ст.191 КК України підтверджується вагомими доказами та є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У свою чергу, колегія суддів уважає наявним існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають підстави вважати про наявність певного ступеню ймовірності того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Розглядаючи ж клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя врахував обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачені за їх вчинення покарання, дані про особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має міцнісоціальні зв`язки, характеризується позитивно, а також має активну громадянську позицію,

Усупереч доводам апелянта, колегія суддів наголошує, що виключність тримання під вартою як запобіжного заходу полягає, зокрема, в тому, що він може бути застосований лише до осіб, зазначених у ч.2 ст.183 КПК України, та тільки за наявності визначених у цій нормі умов.

Відповідно до вимог абз.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихст.177КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Колегія суддів враховує, що санкцією ч.5 ст.191 КК України передбачено покарання у вигляді позбоавлення волі на строк від 7 до 12 років, та разом з цим бере до уваги, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, яка самостійно повернулася в Україну, довідавшись про наявне кримінальне провадження, а стороною обвинувачення під час розгляду клопотання та апеляційної скарги не доведено обставини, передбачені абз.3 ч.2 ст.183 КПК України, а саме будь-яких даних, які би свідчили про те, що, перебуваючи на волі, підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, то в силу вимог ч.2 ст.183 КПК України виключається можливість застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, під час розгляду клопотання та апеляційної скарги прокурором не доведно в обставину, передбачену п.3 ч.1ст.194 КПК України - недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, для запобігання встановленому вище ризику.

Так, кримінальним процесуальним законом установлено презумпцію застосування більш м`якого запобіжного заходу, якщо не доведено, що він не є достатнім для досягнення мети запобіжного заходу. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид запобіжного заходу є недостатнім покладається на сторону обвинувачення. При цьому, законодавцем підкреслюється, що застосування запобіжного заходу не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.

Поряд із загальною та особливою складовими підставами для застосування запобіжного заходу слідчий суддя повинен також ураховувати обставини, зазначені в ст.178 КПК України, й оцінити їх у сукупності. До того ж, перелік таких обставин не є вичерпним.

Колегія суддів, окрім урахованого слідчим суддею, також ураховує те, що ОСОБА_10 на час розгляду апеляційної скарги дотримується умов застосованого йому запобіжного заходу: здав на зберігання відповідних органів державної влади свій закордонний паспорт, з`являється за викликом до слідчого та прокурора, що підтверджено прокурором у суді апеляційної інстанції, самостійно у визначений апеляційним судом час брав у судовому засіданні в розгляді апеляційної скарги сторони обвинувачення, в якій порушувалося питання про погіршення його становища шляхом застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А, отже, й апелянтом не обґрунтовано, чому за наведених вище обставин неможливо досягти мети запобіжного заходу в умовах систематичного контролю за поведінкою підозрюваного не лише шляхом обрання останньому більш суворого запобіжного заходу, ніж того, що був обраний слідчим суддею.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 належить застосувати запобіжний захід, пов`язаний із покладенням на нього ряду відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки обраний у вказаний вище спосіб запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання узгоджуватиметься з метою його застосування та буде достатнім стримуючим засобом, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, при цьому, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, в яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 06 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4