Рішення

від 10.04.2025 по справі 640/4075/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 рокуСправа №640/4075/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2021 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26 червня 2020 року №43767/26-15-04-13-21 про анулювання товариству з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» реєстрації платника податку на додану вартість;

зобов`язати Головне управління ДФС у м.Києві здійснити бюджетне відшкодування на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп», як платника податку за червень 2020 року в розмірі 522 170 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» подано до Головного управління ДПС у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 року від 06 липня 2020 року №27374108 з заявленою сумою бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) в розмірі 522 170 грн.

У ході камеральної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та аналізу податкової звітності платника за червень 2020 року, Головним управлінням ДПС у м.Києві встановлено невідповідність заповнення податкової звітності, а саме заниження податкового зобов`язання на 522 170 грн. (п`ятсот двадцять дві тисячі сто сімдесят гривень), завищено суму від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 522 170 грн., у зв`язку з чим Головне управління ДПС у м.Києві дійшло висновку, що платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за червень 2020 року в розмірі 522170 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 26 червня 2020 року №43767/26-15-04-13-21 про анулювання товариству з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» реєстрації платника податку на додану вартість з підстав неподання податкових декларацій з ПДВ за період з червня 2019 року по травень 2020 року (встановлено неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість), оскільки позивач мав підстави розраховувати на заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) в розмірі 522 170 грн., а вказане рішення не відповідає дійсності та відомостям бухгалтерського та податкового обліку товариства, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/4075/21 без повідомлення (виклику) учасників справи.

18 червня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву вх.№97173/21, в якому представник відповідача, ознайомившись з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 статті 184 здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення №1130 визначено, що контролюючі органи здійснюють самостійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ в разі наявності відповідних підстав.

Згідно інформаційних ресурсів ДПС України, ТОВ «ГФ Інвестмент Груп» (код 42960519) зареєстровано платником податку на додану вартість, протягом 12 послідовних податкових місяців (період червень 2019 - травень 2020) не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податкових розрахунок) та відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підлягає анулюванню реєстрація платником ПДВ.

ТОВ «ГФ Інвестмент Груп» (код 42960519) подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2020 рік від 02.07.2020 року №27037352 (кінцевий термін подання - 22.06.2020 року) з нульовими показниками, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Підпунктом 5.5 пункту 5 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючим органом приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Таким документом є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 5.6 Положення №1130 встановлено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

У зв`язку з чим контролюючим органом складено довідку про подання / неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 23.06.2020 року №14486/26-15-04-1313 та рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість від 26.06.2020 року №43767/26-15-04-13-21.

На виконання вимог розділу 5 Положення та статті 42 Податкового кодексу України примірник рішення від 26.06.2020 року №43767/26-15-04-13-21 направлено за місцезнаходженням ТОВ «ГФ Інвестмент Груп» з рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкод поштового відправлення 0410715938875).

Щодо здійснення бюджетного відшкодування на рахунок позивача, як платника банку, за червень 2020 року в розмірі 522 170 грн., представник відповідача зазначив наступне.

Відповідно до пункту 200.10 статті Податкового кодексу України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше за днем їх фактичного подання.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного, дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

А отже, повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпункт 200.7.2 пункт 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року складено Акт від 14.08.2020 №3745/26-15-43-04-19/42960519, яким зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» вимог пункту 184.7 статті 184, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 5 розділу 5 в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року, у зв`язку з чим, товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент груп» завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 522 170 грн.

Крім того, в ході камеральної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та аналізу податкової звітності платника за червень 2020 року, встановлено невідповідність заповнення податкової звітності, а саме: занижено податкові зобов`язання на 522 170 грн., завищено суму від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 522 170 грн., у зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок у банку за червень 2020 року у розмірі 522 170 грн. Окремо зазначаємо, що за результатами камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп».

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, адміністративну справу №640/4075/21 передано на розгляд судді Олійнику В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року прийнято до провадження справу №640/4075/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25 лютого 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву вх.№14596/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Під час проведення відповідачем моніторингу платників податків щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині подання та/або неподання податкових декларацій з ПДВ за період з червня 2019 року по травень 2020 року встановлено неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, про що складено довідку від 23.06.2020 року №14486/26-15-04-13-13, на підставі якої прийнято рішення від 26.06.2020 № 43767/26-15-04-13-21 про анулювання реєстрації платника податку на додатну вартість згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 5.6 розділу V Положення №1130 встановлено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після для анулювання такої реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5).

Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Статус платника податку на додану вартість надає право платникам такого податку на формування податкового кредиту, що у свою чергу, зумовлює здійснення податкового контролю за дотриманням законодавства щодо справляння податку на додану вартість з метою недопущення зловживання платниками податків зазначеного права.

Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України є саме встановлення факту неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Зазначені вище факти мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Позивач помилково вважає, що сам по собі факт ведення ним господарської діяльності є підставою наявності у нього статусу платника ПДВ, незважаючи на невиконання ним податкового обов`язку подання декларацій з податку на додану вартість.

Відтак, виявивши факт неподання декларацій з ПДВ, контролюючий орган не здійснює перевірку господарської діяльності платника ПДВ, а приймає рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Таким чином, належним, достовірним та достатнім доказом, що свідчить про неподання платником контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, є довідка.

Отже, з огляду на норми чинного законодавства, оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийнято з урахуванням наявності обов`язкових умов, передбачених Положенням № 1130:

наявність факту неподання платником ПДВ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців;

складення контролюючим органом довідки про неподання платником ПДВ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців.

Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.07.2024, залишеній в силі постановою Верховного Суду від 17.09.2024 (справа № 280/10300/23), зазначив наступне:

Вирішуючи питання про те, чи є достатньою підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України сам лише факт неподання таким платником податкових декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, колегія суддів зазначає наступне.

Приписи підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України передбачають дві самостійні підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ:

не подання платником ПДВ контролюючому органу декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців;

подача декларацій з ПДВ (податкових розрахунків), з яких вбачається відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Саме перша підстава, яка передбачена підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, послугувала підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ.

Відповідно пункту 5.5 Положення №1130 документальною підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України внаслідок неподання декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців має бути довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з травня 2022 року до квітня 2023 року з показниками, які свідчать про відсутність з постачання / придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» не заперечує зміст вказаної довідки та по суті погоджується з фактом неподання ним декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців - з травня 2022 по липень 2023 року включно.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент груп».

Щодо процесуального правонаступництва, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» постановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у м.Києві.

На виконання вимог наказу ДПС від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», наказом ДПС від 12.11.2020 № 643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом ДПС від 12.11.2020 №643 встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва.

Головне управління у м.Києві є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

А отже, новостворене Головне управління ДПС у м.Києві почало виконувати свої функції як контролюючий орган.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни ГУ ДПС у м.Києві (код за ЄДРПОУ 43141267) на ГУ ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 44116011).

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» - позивач, код ЄДРПОУ 42960519, місцезнаходження: вул. Звіринецька, буд.63, місто Київ, 01014.

Підприємство зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18 квітня 2019 року за №1 070 102 0000 082264.

Основний вид господарської діяльності за кодом КВЕД - 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві у Печерському районі (Печерський район м.Києва) як платник податку з 18.04.2019 року, як платник єдиного внеску з 18.04.2019 року.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2020 рік від 02.07.2020 року №27037352 (кінцевий термін подання - 22.06.2020 року) з нульовими показниками, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.10 статті Податкового кодексу України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Підпунктом 5.5 пункту 5 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючим органом приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Таким документом є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України).

У ході камеральної перевірки, під час проведення відповідачем моніторингу платників податків щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині подання та/або неподання податкових декларацій з ПДВ за період з червня 2019 року по травень 2020 року встановлено неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, про що складено довідку від 23.06.2020 року №14486/26-15-04-13-13, на підставі якої прийнято рішення від 26.06.2020 №43767/26-15-04-13-21 про анулювання реєстрації платника податку на додатну вартість згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент груп» вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 26 червня 2020 року №43767/26-15-04-13-21 про анулювання товариству з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» реєстрації платника податку на додану вартість, з підстав неподання податкових декларацій з ПДВ за період з червня 2019 року по травень 2020 року, оскільки позивач мав підстави розраховувати на заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) в розмірі 522 170 грн., а вказане рішення не відповідає дійсності та відомостям бухгалтерського та податкового обліку товариства, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 184 Податкового кодексу України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема, прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 184.3 статті 184 Податкового кодексу України контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Пунктом 184.10 статті 184 Податкового кодексу України встановлено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Пунктами 184.5-184.6 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14 листопада 2014 року, яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Згідно з пунктом 5.5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу №1130 за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Окремо слід звернути увагу на те, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (зі змінами, внесеними Законом від 12 травня 2022 року № 2260-IX) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо, зокрема, подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який зареєстрований у Міністерстві України 25 серпня 2022 року за №967/38303.

У вказаному Порядку наведені підстави неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів).

Крім того, пунктом 3 Порядку встановлено, що у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, що підтверджують неможливість платника податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №225, зокрема до платників податків, у яких після дати набрання чинності Порядком №225 з`явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі відсутності у платника податків можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 розділу II, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Позивач не заперечує, що в період з червень 2019 року - травень 2020 року ним не подавалася декларація з податку на додану вартість.

У той же час, позивач помилково вважає, що сам по собі факт ведення ним господарської діяльності є підставою наявності у нього статусу платника ПДВ, незважаючи на невиконання ним податкового обов`язку подання декларацій з податку на додану вартість.

Відтак, виявивши факт неподання декларацій з ПДВ, контролюючий орган не здійснює перевірку господарської діяльності платника ПДВ, а приймає рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

У даному випадку, контролюючим органом було складено довідку про подання / неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 23.06.2020 року №14486/26-15-04-1313 та рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість від 26.06.2020 року №43767/26-15-04-13-21.

На виконання вимог розділу 5 Положення та статті 42 Податкового кодексу України примірник рішення від 26.06.2020 року №43767/26-15-04-13-21 направлено за місцезнаходженням ТОВ «ГФ Інвестмент Груп» з рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкод поштового відправлення 0410715938875), що свідчить про правомірність дій відповідача.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» від 26.06.2020 року №43767/26-15-04-13-21.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2024 року в справі №280/10300/23.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовної вимоги про здійснення бюджетного відшкодування на рахунок позивача, як платника банку, за червень 2020 року в розмірі 522 170 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше за днем їх фактичного подання.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного, дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

А отже, повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року складено Акт від 14.08.2020 №3745/26-15-43-04-19/42960519, яким зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» вимог пункту 184.7 статті 184, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 5 розділу 5 в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року, у зв`язку з чим товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент груп» завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 522 170 грн.

Крім того, в ході камеральної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та аналізу податкової звітності платника за червень 2020 рок, встановлено невідповідність заповнення податкової звітності, а саме: занижено податкові зобов`язання на 522 170 грн., завищено суму від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду а суму 522 170 грн. у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок у банку за червень 2020 року у розмірі 522 170 грн.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп».

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 10100,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням АТ КБ "Приватбанк" №119 від 18 лютого 2021 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГФ Інвестмент Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник