Рішення

від 07.04.2025 по справі 160/3750/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокуСправа №160/3750/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05.02.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, викладеного у формі листа від 09.01.2025 №0400-010318-8/4893;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхову виплату відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що внаслідок отриманої під час роботи в ПРАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» травми її чоловік - ОСОБА_2 помер. За наслідком нещасного випадку на підприємстві був складений акт розслідування - форма Н-1/П від 04 жовтня 2024 року. У зв`язку зі смертю чоловіка позивач зверталась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявами про призначення страхової виплати відповідно до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого, а також одноразової страхової виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого та щомісячні страхові виплати, як особі, яка досягла пенсійного віку. Проте у відповідь на звернення позивач отримала відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв`язку з відсутністю встановленого факту перебування на утриманні померлого чоловіка та відсутністю витягу з місця реєстрації померлого ОСОБА_2 . Вважаючи, що такі дії відповідача порушують її право на пенсійне забезпечення, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

07.03.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що відповідно до Закону України від 21.09.2022 № 2620-IX "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 січня 2023 року уповноваженим органом в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є Пенсійний фонд України. Для призначення страхової виплати як особі, яка має право на неї в разі втрати годувальника, Позивачка подала документи, згідно пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999, як особа, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України " Про загальнообов`язкове державне страхування", та не працює.

Згідно Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1 страхові виплати призначаються на підставі Заяви за формою, наведеною у додатку 2, та за наявності усіх необхідних документів.

До звернення про призначення страхових виплат в разі втрати годувальника від 03.01.2025 № 193позивачем наданий витяг з реєстру територіальної громади, де зазначено, що вона з 04.12.2023 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 , а в витязі з реєстру територіальної громади на померлого чоловіка зазначено, що він був зареєстрований з 17.11.1994 за адресою - АДРЕСА_2 .

Робочим органам Пенсійного фонду України законодавством України не надано повноважень встановлювати факт перебування на утриманні. Встановлення факту перебування на утриманні у чоловіка до його смерті, що має юридичне значення, знаходиться у компетенції судових органів. На підставі вищевикладеного питання, призначення страхових виплат в разі втрати годувальника можливе після надання рішення судового органу про встановлення факту перебування на утриманні у чоловіка до його смерті.

З огляду на викладене вважають прийняту відмову вмотивованою та просять відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

02.09.1995 року ОСОБА_3 у Тернівському відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , актовий запис № 414, змінивши дівоче прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що, 09.07.2024 складений відповідний актовий запис № 1356.

04 жовтня 2024 року головою Державної служби України з питань праці затверджено акт розслідування ( спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання ( отруєння), аварії, що стався ( сталося/сталася), що стався 08 липня 2024р. о 09 год. 50хв.на ( в) з працівниками ПРАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» ( ЄРПОУ 00191023), ТОВ «Охоронний холдинг - Славутич» ( ЄДРПОУ 43317264), ТОВ «Метінвест Базнес Сервіс» ( ЄДРПОУ 39374955), ТОВ «Імпульс Компані» ( ЄДРПОУ 39318031), ПАТ «Запорізький металургійний комбінат ПАТ «Запоріжсталь» ( код ЄДРПОУ 00191230), ТОВ «Сервіс Рест Груп» ( ЄДРПОУ 41855197), ТОВ «Метінвест Холдинг» ( ЄДРПОУ 34093721) , ПРАТ «Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» ( ЄДРПОУ 00190977) від 01 жовтня 2024 року форми Н-1/П.

Так, комісією Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці , що утворена наказом від 10.07.2024 № 121 у акті від 01.10.2024 року викладено висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався під час виконання ним посадових обов`язків на території Управління комьінату ПРАТ «ПІВНГЗК» та відповідно до підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 № 337 даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до Акту від 17.01.2025 мешканців будинку АДРЕСА_3 , складеного ТОВ «УЮТ -2011» зазначено, що ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 фактично проживав за адресою АДРЕСА_2 з грудня 1995 року по 03 грудня 2023року. З 04.12.2023 сім`я ОСОБА_5 за даною адресою не проживає.

Згідно акту № 1 від 17.01.2025 мешканців будинку АДРЕСА_4 , складеного ОСББ «ГЕРОЇВ МАРІУПОЛЯ 68» зазначено, що ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 та дітьми, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в період з 04.12.2023 року по день загибелі чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_5 та вели спільне господарство.

03.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Відділу призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення страхових виплат на сім`ю в разі втрати годувальника (смерті потерпілого на виробництві).

Листом «Щодо призначення страхових виплат» від 09.01.2025 №0400-010318-8/4893 Відділом призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Дніпропетровській області відмовлено в призначенні одноразової допомоги сім`ї. Відмова аргументована тим, що зареєстровані різні місця проживання Позивача та її чоловіка. Встановлення фактів, що мають юридичне значення, знаходиться у компетенції судових органів. Питання одноразових виплат на сім`ю можливе лише після надання рішення судового органу про встановлення факту, що саме Позивач вважається сім`єю померлого ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з наданими відповідачем відмовами у призначення допомоги сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно ст. 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із:

1)щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2)страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3)страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4)страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5)допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 35 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:

1)діти, які не досягли 18 років;

2)повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;

3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.

3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

За приписами ч. 2 ст. 37 Закону № 1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається зі спірного рішення, у якості відмови у виплаті одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат особі, яка має на неї право в разі втрати годувальника, зазначено, що позивачем не надано рішення суду про встановлення факту перебування на утримання у померлого чоловіка та відсутній витяг з місця реєстрації померлого ОСОБА_8 .

Стаття 39 Закону №1105-XIV встановлює чіткі підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо:

1)потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2)роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3)застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Суд звернув увагу, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.01.2025 року № 0400-010318-8/4893, яким відмовлено у призначенні страхових виплат не містять підстави для відмови, визначених ст. 39 Закону №1105-XIV.

У Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №360/1239/19, суд зазначив, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить визначення сім`ї та її членів.

Верховний Суд дійшов висновку, що Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватися при визначенні поняття сім`ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, в даному випадку, єдиною та достатньою умовою для призначення та виплати одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї - позивачці, як дружині, є факт перебування її в шлюбних відносинах з чоловіком, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

Згідно пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою правління ФСС України від 19.07.2018 (чинної на час подання заяви про призначення страхових виплат) для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:

-заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;

-копії паспорта;

-копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

-копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

-копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);

-довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Відповідно до Акту від 17.01.2025 мешканців будинку АДРЕСА_3 , складеного ТОВ «УЮТ -2011» зазначено, що ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 фактично проживав за адресою АДРЕСА_2 з грудня 1995 року по 03 грудня 2023року. З 04.12.2023 сім`я ОСОБА_5 за даною адресою не проживає.

Згідно акту № 1 від 17.01.2025 мешканців будинку АДРЕСА_4 , складеного ОСББ «ГЕРОЇВ МАРІУПОЛЯ 68» зазначено, що ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 та дітьми, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в період з 04.12.2023 року по день загибелі чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_5 та вели спільне господарство.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 23.09.2021 по справі №204/6931/20, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Суд зауважує, що станом на день прийняття оскаржуваних рішень був чинний Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року №4-1.

Згідно п. 5 розділу 9 Порядку №4-1, одноразова допомога сім`ї призначається і виплачується органами, що призначають страхові виплати, в рівних частинах особам, які мають право на виплату та звернулися із заявою (заявами).

Таким чином, оскільки чоловік позивача помер внаслідок нещасного випадку на виробництві і вони разом проживали однією сім`єю до самої його смерті, суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого відповідно до положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому відмова відповідача у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги є протиправною.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, на думку суду, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у розмірі 1211,20грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, викладеного у формі листа від 09.01.2025 №0400-010318-8/4893 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхову виплату відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук