Рішення

від 22.04.2025 по справі 280/967/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2025 року Справа № 280/967/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕКСПИДИШН» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕКСПИДИШН» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову від 14.01.2025 за № ПШ 091738 Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «ТРАНС ЕКСПИДИШН» (код ЄДРПОУ 43222010) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою від 14.01.2025 за № ПШ 091738 відносно позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суть якого згідно з актом АР № 048595 від 03.12.2024 полягала в тому, що перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме оформленою товарно-транспортною накладною - ТТН № 194 від 03.12.2024, у даній ТТН відсутні обов`язкові реквізити (ЄРДПОУ) автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача; безперервний час керування водієм транспортного засобу перевищує більше ніж 04 год 30 хв за 02.12.2024, 30.11.2024, 29.11.2024, 28.11.2024. Відповідальність за таке порушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону (перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме не належним чином оформлена товарно-транспортна накладна). На переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачена відповідальність автомобільного перевізника за неналежне оформлення іншими особами документів, які є обов?язковими для здійснення вантажних перевезень. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

28.02.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що під час рейдової перевірки водієм надано примірник товарно-транспортної накладної № 194 від 03.12.2024, в якій у графі «автомобільним перевізником» відсутнє ЄДРПОУ автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача. Таким чином, відповідачем встановлено, що під час проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевізником не забезпечено наявності у водія транспортного засобу, який перевозив вантаж, вірно заповненої товарно-транспортної накладної, ТТН від 03.12.2024 №194 не була повністю заповнена, не мала обов?язкових реквізитів, визначених законом, а саме: відсутні обов"язкові реквізити, визначені законодавством, внаслідок чого, не є належним документом для перевезення вантажів в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

03.12.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області в рамках проведення заходів державного контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на М 03 Київ - Харків - Довжанський км 290 + 300 праворуч, проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу BURG реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та належать ТОВ «ТРАНС ЕКСПИДИШН».

Під час вказаної перевірки було виявлено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 Правил перевезень вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом № 363 Міністерства транспорту від 14.10.1997, під час перевезень вантажів, перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме оформленою товарно-транспортною накладною - ТТН № 194 від 03.12.2024, у даній ТТН відсутні обов?язкові реквізити (ЄРДПОУ) автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача; безперервний час керування водієм транспортного засобу перевищує більше ніж 04 год 30 хв за 02.12.2024, 30.11.2024, 29.11.2024, 28.11.2024., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абз. 3 ч. 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 8 ч. 1 - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів.

Надалі вказані матеріали перевірки були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника (власника транспортного засобу), тобто до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

14.01.2025 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Романенком А. винесено постанову № ПШ 091738 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до ТОВ «ТРАНС ЕКСПИДИШН» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила звернення його до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади "утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату служби за переліком згідно з додатком 3.

Також суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те територіальним органом - Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, який утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок № 1567) в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин.

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як слідує із матеріалів справи, з позиції відповідача допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки визначених у ст. 48 Закону № 2344 документів, а саме: належно оформленої товарно-транспортної накладної.

Досліджуючи дані обставини та підставам застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.

Відповідно до ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону- у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи обставини цієї справи, суд зазначає, що склад порушення за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної.

При цьому безспірними є та обставина, що на момент проведення рейдової перевірки водієм надано уповноваженій особі Південного міжрегіонального управління Укртансбезпеки ТТН № 194 від 03.12.2024. Однак посадовою особою відповідача не взято до уваги пред`явлену ТТН з огляду на відсутність у ній коду ЄДРПОУ автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону № 2344-III (у редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-III (у редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021), при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: 1) дата і місце складання; 2) вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 3) автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; 4) вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 5) транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; 6) пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз норм ч. 3 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III дає підстави для висновку, що у товарно - транспортній накладній повинні міститися відомості про код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер.

Судом встановлено та не заперечується позивачем те, що товарно-транспортна накладна від 03.12.2024 № 194 дійсно не містить коду ЄДРПОУ автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, однак суд враховує, що у ч. 3ст. 48 Закону № 2344-III чітко вказано про те, що такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.

Із наданої позивачем та відповідачем копії товарно-транспортної накладної від 03.12.2024 № 194 встановлено, що вантажовідправником є ТОВ «Савинці». Відтак, саме ТОВ «Савинці» в порушення приписів ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-III не вказано відомості щодо коду ЄДРПОУ автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача. У свою чергу, позивач як автомобільний перевізник не може нести відповідальність за допущення описки (не зазначення даних) в товарно-транспортній накладній, яка заповнювалась іншою особою.

Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363«Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363).

Так, згідно з п. 11.3 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил № 363).

Більше того, п. 11.1 Правил № 363 передбачає, що товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тому, враховуючи принцип індивідуальності юридичної відповідальності, немає підстав покладати на позивача тягар негативних наслідків та притягувати його до адміністративно - господарської відповідальності за формальне неповне виконання іншою юридичною особою (вантажовідправником) її обов`язків із повного внесення усіх відомостей до товарно-транспортної накладної.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закон № 2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення. Відтак, особа може бути притягнута до відповідальності відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ лише у випадку, якщо на момент проведення перевірки такого документу як товарно-транспортна накладна у неї взагалі не було. У свою чергу, певні формальні недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не є підставою для накладення на перевізника штрафу згідно з приписами Закону №2344-ІІІ.

До того ж суд враховує, що товарно - транспортна накладна - це документ форма якого затверджена додатком № 7 до Правила № 363.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи суд доходить висновку, що оскаржувана постанова відповідача від 14.01.2025 за №ПШ 091738 про застосування до ТОВ «ТРАНС ЕКСПИДИШН» адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, суд приходить до переконання про задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, саме як з юридичної особи суб`єкта владних повноважень, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.72,77,90,94,139,241,245,246,250,255,291,295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 091738 від 14.01.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕКСПИДИШН».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕКСПИДИШН» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57, оф. 44, код ЄДРПОУ 43222010) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2440,40 (дві тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова