Рішення від 21.04.2025 по справі 320/9992/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м. Київ №320/9992/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ІТАК" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UA100320/2022/000051/1 від 16.09.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рамкового договору поставки №SABIC-PM/0122 від 31.01.2022, Інвойсу від 13.09.2022 №202003181, ТОВ «ІТАК» ввезено на митну територію України Товар №1, Код ТН ЗЕД 3901 40 00 00 Полімери етилену в первинних формах, з відносною густиною менше 0,94: -лінійний поліетилен низької густини (LLDPE) марки SABIC LLDPE 118NJ00900 - 20625кг (825 мішків). /з питомою густиною 0,919 г/см3. Розфасований в п/е мішки по 25кг, Batch no. 0023527604 використовується для виробництва пластмасових виробів. Торговельна марка: SABIC. Виробник: SABIC. Країна виробництва - SA.

15.09.2022 року, о 10 год. 43 хв., Київською митницею, було прийнято до митного оформлення товар зазначений вище та електронну митну декларацію ЕМД UA100320/2022/389691.

У ЕМД UA100320/2022/389691 позивачем заявлено митну вартість: Товар №1 914180,29 грн. (1,2129 Євро/кг) розраховані митні платежі склали: 237686,87 грн., у тому числі: ввізне мито 5% 45709,01 грн., податок на додану вартість 20% 191977,86 грн.

Разом із ЕМД UA100320/2022/389691, для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав Київській митниці наступні документи:

- (4104) зовнішньоекономічний договір поставки №SABIC-PM/0122 від 31.01.2022 р. (Додаток 1);

- (0325) Proforma invoice № 201996964 від 06.09.2022 р. (Додаток 2-1);

- (0380) Інвойс № 202003181 від 13.09.2022 р. (Додаток 2);

- (0730) міжнародна автотранспортна накладна CMR № T00030292 LSA017095 від 13.09.2022 р. (Додаток 4);

- (3002) Платіжне доручення в іноземній валюті № 132 від 08.09.2022 р. (Додаток 5);

- (3007) Довідка про транспортні витрати №130 від 13.09.2022 р. (Додаток 6);

- (4103) Додаток А від 31.01.2022 р. (Додаток 7);

- (4103) Додаток В від 05.09.2022 р. (Додаток 8);

- (4301) Договір на ТЕО №К84-01 від 12.08.2020 р. (Додаток 9);

- (4301) Договір на перевезення № 400-01 від 27.02.2020 р. (Додаток 10);

- (9000) Заявка на перевезення №142 від 08.09.22 р. (Додаток 11);

- (9610) Декларація країни відправлення № 22PL361010NU5CBQF4 від 13.09.2022 р. (Додаток 12).

15.09.2022, о 14 год. 37 хв., декларантом позивача отримано електронне Запит (повідомлення) митного органу (Додаток 13) про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

У відповідь на вищезазначений Запит (повідомлення), позивач направив до митного органу заяву №15/09-22 від 15.09.2022 (Додаток 14), заяву №15/09-22-2 від 15.09.2022 (Додаток 15), Лист № 2 від 15.09.2022 (Додаток 16).

16.09.2022 року, від митного органу надійшла письмова консультація ідентифікатор повідомлення № dcb3779е-0284-4d68-954d-27d9b69d42ae (Додаток 17), а також Рішення про коригування митної вартості № 100320/2022/000051/1 (Додаток 18) (далі - Рішення).

Відповідно до Рішення (Додаток 18) митну вартість Товар №1. Код ТН ЗЕД 3901 40 00 00 Полімери етилену в первинних формах… … Торговельна марка: SABIC. Виробник: SABIC. Країна виробництва - SA.. було скориговано за другорядним методом (резервним) до рівня 28 050,00 Євро (1,36 Євро/кг.)

Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими Позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним Рішенням, склала: 28 785,08 грн., у тому числі: ввізне мито 5% 5 535,59 грн., податок на додану вартість 20% 23 249,49 грн.

Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення (Додаток 18 гр. 33) стало те, що: «…15.09.2022 декларантом було надіслано в якості додаткових документів заяву №15/09-22 від 15.09.2022, договір на організацію транспортно експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом №К84-01 від 12.08.2020, заява № 15/09-22-2 від 15.09.2022, лист експедитора №2 від 15.09.2022. Розглядаючи надані Вами документи, слід зазначити, що відповідно до п.4.4 розділу 4 договору №К84-01 від 12.08.2020 у вартість транспортно експедиційних послуг входять: оплата вартості перевезення, компенсація вартості послуг третіх осіб, інші витрати пов`язані з перевезенням (страхування, брокерські, вантажно-розвантажувальні роботи та інше).

Вищезазначені складові не зазначені в листі експедитора №2 від 15.09.2022. Листом №15/09-22-2 від 15.09.2022 декларант ОСОБА_1 ТОВ "ІТАК" повідомила, що інші документи надаватись не будуть. Таким чином, декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів та не було за власним бажанням надано інші додаткові документи, наявні у нього, інші документи які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, зокрема: каталоги, специфікації фірми виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, прейскуранти виробника товару.

Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вищевикладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за митною декларацією від 12.08. 2022 №UA100320/2022/388239.»

У зв`язку з прийнятим Рішенням, відповідач 16.09.2022 року виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2022/001385 (Додаток 19).

Не погоджуючись з оскаржуваним Рішенням, позивач 16.09.2022 року випустив у вільний обіг товари за ЕМД UA100320/2022/389793 (Додаток 20), відповідно до ст. 55 МК України, з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що 15.09.2022 року, о 14 год. 37 хв., декларантом позивача отримано електронне Запит (повідомлення) митного органу (Додаток 13) ідентифікатор повідомлення № 21a5b77a-650a-4ae6-b3f5-620bff4d74e4, про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) у разі їх наявності;

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний, чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені

спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових

організацій про вартість товару або сировини.

Підставою вимоги митним органом додаткових документів стало наступне.

«Документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1. У договорі перевезення №Р400-01 від 27.02.2020 між Експедитором ТОВ «Мир РА» та перевізником ТОВ «АРРІВЕ ТРАНС» відповідно до п.1.1.1 регулює і визначає порядок взаємовідносин Експедитора і Перевізника, обумовлених у транспортних Заявках, і які є невід`ємною частиною Договору. В Заявці на перевезення №142 від 08.09.2022 зазначено транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який не перетинав кордон.

2. У довідці про транспортні витрати від 13.09.2022 №130 зазначено, що транспортні витрати з доставки вантажу від місця завантаження до погран. переходу Ягодин складають 62500 грн. та не зазначено вартість перевезення від погран. переходу Ягодин до м. Київ. Разом з тим у заявці на перевезення №142 від 08.09.2022 зазначено вартість перевезення вантажу 129000 грн., що не дає змоги виділити складові митної вартості до митного кордону та після.

3. Надана декларація країни відправлення № 22PL361010NU5CBQF4 від 13.09.2022 (Т1) не містить цінової інформації щодо вартості товару, а є транзитним документом для переміщення товару територією країн ЄС взята до уваги, але не може бути документом для підтвердження митної вартості товару. …»

Стосовно доводів відповідача щодо зазначення в Заявці на перевезення №142 від 08.09.2022 транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , суд вказує наступне.

Відповідно до п.1.1. Договору №К84-01 на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом від 12.08.2022 року (Додаток 9), Експедитор зобов`язується надати за плату і за рахунок Замовника комплекс послуг пов`язаних з організацією перевезення вантажів Замовника за допомогою автомобільного транспорту, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту УРСР, Правил перевезення вантажів та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини сторін при перевезенні вантажів у межах України та при міжнародних перевезеннях.

Пунктом 2.1. визначено Маршрут прямування, пункти призначення, термін транспортування та інші умови перевезення визначаються на підставі узгоджених Сторонами заявок, які з моменту їх оформлення належним чином є невід`ємною частиною цього договору. Заявка надається не пізніше 48 годин до дати завантаження і повинна містити наступну інформацію: вантажовласник та адреса знаходження вантажу, вид рухомого складу, характер вантажу (включаючи вагу, обсяг, кількість штук), фактурну вартість вантажу, дату готовності вантажу до відправлення, місце митного очищення і доставки вантажу, вантажоодержувача і його адреса, бажану дату і час доставки вантажу.

Вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами в кожному конкретному випадку в заявці на перевезення. (п. 4.2. Договору).

Зі змісту Заявки №142 від 08.09.2022 року (Додаток 11) вбачається, що Сторони узгодили вартість транспортно-експедиційних послуг у сумі 129 000,00 грн., та місце завантаження SABIC Kutno W/H, ul. Intermodalna 3, 99-300 Kutno. Місце доставки м. Київ, Україна. Крім того, у Заявці експедитор зазначив транспортний засіб DAF AI2797HP/ НОМЕР_3 . Як вбачається зі змісту Довідки про транспортні витрати № 130 від 13.09.2022 (Додаток 6), доставка вантажу від Kutno Польща до м. Київ здійснено транспортним засобом ДНЗ AI5277MH/AI5607XH. Вартість перевезення від місця завантаження до погран. переходу Ягодин 62 500,00 грн. Враховуючи відомості, які містяться в Договорі № К84-01 на організацію ТЕО вантажів автотранспортом від 12.08.2020 року (Додаток 9), Заявці №142 від 08.09.2022 року (Додаток 11), Довідці про транспортні витрати № 130 від 13.09.2022 (Додаток 6) числові значення вартості перевезення оцінюваного товару від місця завантаження до митної території України (складові митної вартості вартість перевезення) дає однозначне розуміння числового значення складових митної вартості.

Факт того що в Заявці №142 від 08.09.2022 року (Додаток 11) зазначений транспортний засіб (далі ТЗ) відмінний від того що фактично здійснював перевезення, свідчить про те що Експедитор здійснив перевезення іншим ТЗ ніж зазначено у Заявці. Суд враховує, що сам факт перевезення товару іншим ТЗ не є тим незаперечним доказом того, що митний орган не мав можливості перевірити числові значення складових митної вартості (вартості перевезення). Такий факт свідчить лише про те, що перевезення було здійснено Експедитором іншим транспортним засобом, що в свою чергу жодним чином не вплинуло на вартість перевезення, а також можливість митного органу перевірити вартість перевезення.

Стосовно доводів відповідача про відсутність зазначення у довідці від 13.09.2022 № 130 вартості перевезення від погран. переходу Ягодин до м.Київ, а також про неможливість встановлення на підставі заявки на перевезення № 142 від 08.09.2022 складових митної вартості до митного кордону та після, суд вказує наступне.

Як вбачається зі змісту міжнародної автотранспортної накладної CMR від 13.09.2022 р. № T00030292 LSA017095 (Додаток 4) місцем завантаження є Poland 99-300 KUTNO.

До складових митної вартості відносять витрати понесені покупцем за митною територією України (перелік яких визначений частиною 10 ст. 58 МК України) тобто витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, загальна вартість перевезення складається з витрат перевезення від місця завантаження (Poland 99-300 KUTNO) до погран. переходу Ягодин, що становить 62 500,00 грн., та витрат перевезення в межах України від погран. переходу Ягодин до міста Києва.

Керуючись правилами прямої логіки та числовими даними зазначеними в Заявці на перевезення №142 від 08.09.2022 року (Додаток 11), довідці про транспортні витрати № 130 від 13.09.2022 (Додаток 6), міжнародній автотранспортній накладній CMR від 13.09.2022 р. № T00030292 LSA017095 (Додаток 4) заявлені декларантом витрати на перевезення (складові митної вартості) від пункту завантаження Poland 99-300 KUTNO до погран. переходу Ягодин дає можливість митному органу перевірити відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, а саме вартість перевезення. Посилання відповідача на неможливість виділити складові митної вартості до митного кордону та після є не приймаються до уваги судом, оскільки вказана арифметична задача вирішується однією математичною дією, а саме від загальної вартості перевезення віднімається вартість перевезення до кордону і різниця буде вартістю витрат з перевезення після ввезення: 129000 грн. 62500 грн. = 66500 грн. (в тому числі винагорода експедитора по території України 3000 грн.)

Окремо суд зауважує, що декларант має заявити та підтвердити лише складові митної вартості (вартість перевезення) тобто витрати від місця завантаження до місця ввезення на митну територію України. Вартість перевезення по території України у митну вартість не входить і не належить до повноважень перевірки відповідачем. Крім того, статтею 53 МК України не передбачено надання документів які підтверджують вартість перевезення територією України, позивач мав підтвердити лише вартість перевезення оцінюваного товару до кордону.

Щодо посилань відповідача на відсутність у декларації країни відправлення № 22PL361010NU5CBQF4 від 13.09.2022 (Т1) цінової інформації щодо вартості товару, що свідчить про те, що він не може бути документом для підтвердження митної вартості товару, суд вказує про їх необгрунтованість з огляду на наступне.

За змістом п. 7 частини третьої ст. 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення не є документом зазначеним у частині другій статті 53 МК України. Відтак, посилання відповідача на документ зазначений у частині третій статті 53 МК України (копію митної декларації країни відправлення), як підставу вимоги додаткових документів, не може вважатися законною в розумінні частини 3 ст. 53 МК України.

Крім того посилання відповідача на ненадання декларантом додаткових документів у повному обсязі є необґрунтованими, оскільки запитувані документи за своїм змістом не містили відомостей про вартість перевезення.

Стосовно джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, судом встановлено, що в оскаржуваному Рішенні вбачається, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом Митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 12.08.2022р №UA100320/2022/388239.

Разом з тим, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІ ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.

При цьому, судом встановлено, що у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено лише реквізити (дата, номер) вказаної митної декларації та рівень митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

На переконання суду правильність визначення ним митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому документи, які надавалися відповідачу при митному оформленні товарів, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаної в якості джерела інформації декларації є протиправним. Належних та допустимих доказів зворотнього не надано відповідачем.

Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією № UA100320/2022/389691 від 15.09.2022, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації № UA100320/2022/389691 від 15.09.2022, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення.

Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості №UA100320/2022/000051/1 від 16.09.2022. є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов`язані з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання правової допомоги № 051-МВ від 20.09.2022 р., платіжне доручення №3693 від 20.09.2022 р. за надання правової допомоги, заключна виписка по рахунку за 20.09.2022 р., акт прийому наданих послуг від 20.10.2022 року до договору № 051-МВ про надання правової допомоги від 20.09.2022 р. (Додаток 24).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюром Повразюк та партнери укладено договір про надання правової допомоги № 051-МВ від 20.09.2022, предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.2.1.1. договору, адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в Окружного адміністративного суду міста Києва, Шостому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді з питань оскарження Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2022/000051/1 від 16.09.2022.

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна вартість юридичних послуг за цим договором не може перевищувати 50 000,00 грн.

За результатами надання юридичної допомоги, адвокатським бюро складено акт прийому наданих послуг від 20.10.2022 року до договору № 051-МВ про надання правової допомоги від 20.09.2022 р., відповідно до якого підготовлено позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів від 28.06.2024 р. №UA100320/2022/000051/1 від 16.09.2022 року. Вартість наданих послуг зазначено склала 8 500,00 грн.

Разом з тим, від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, розглядаючи вищевикладені обставини, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд вказує, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в спрощеному провадженні; за умови наявності усталеної судової практики Верховного Суду із даного питання, обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначними і не потребує значного часу для їх збирання (оскаржується лише одне рішення про визначення митної вартості товару), а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Отже, враховуючи фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДМС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA100320/2022/000051/1 від 16.09.2022 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (код ЄДРПОУ 16476839; місцезнаходження: вул. Червоноткацька, буд. 44, м. Київ, 02094) судовий збір у сумі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Державної митної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.