Рішення від 21.04.2025 по справі 320/35738/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м. Київ №320/35738/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картка відмови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" з позовом до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 є необгрунтованою, оскільки позивачем виконано вимоги статті 122 МК України щодо декларування товарів в режимі митного складу утримувачем такого складу. Позивач зауважує, що митний брокер не виступає окремим суб`єктом у відносинах з митним органом стосовно декларування товарів, а діє виключно в інтересах ТОВ "Інтеркабель Київ" (декларанта), з яким укладено окремий договір, та представляє інтереси декларанта перед митницею з приводу митного оформлення товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023, оскільки в ній митницею роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, а саме декларування товарів митному органі у режимі митного складу утримувачем митного складу (позивачем). Крім того, відповідач зауважує, що позивачем успішно здійснено митне оформлення спірного товару, де декларантом згідно гр. 14 вказано ТОВ Інтеркабель Київ, тобто враховані роз`яснення митниці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

02.03.2023 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Чайки» декларантом ФОП ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 21.05.1996, подано електронну митну декларацію в митному режиму митний склад, тип декларації ІМ 74 ДЕ (далі - ЕМД) на товари, що надійшли на адресу ТОВ "Інтеркабель Київ" ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер №UA100380/2023/602756 (23UA100380602756U5).

ФОП ОСОБА_1 має дозвіл на провадження митної брокерської діяльності від 19.06.2015 р. серія АЄ272092, але не є утримувачем митного складу.

Даною декларацією заявлено до митного оформлення в режимі митний склад (IM74) чорний бімодальний поліетилен високої щільності, марка Borstar HE 6062, виробник: BOREALIS AG, торгівельна марка: Borstar, загальна вага 20 625 кг. (далі - Товар).

Товар заявлено до митного оформлення на підставі наступних документів:

- Пакувальний лист № 700583777 від 28.02.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) № 8860333429 від 28.02.2023;

- Автотранспортна накладна № 86706076 від 28.02.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 20012022 від 20.01.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера № МБГТ 22062015 від 22.06.2015 року.

За результатами здійсненого контролю щодо правильності заповнення митної декларації митним органом відмовлено у здійсненні митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання положень частини другої статті 122, пункту 1 частини першої статті 266 МК України та пункту 13 розділу ІV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за №1669/21981.

Посадовою особою Київської митниці, було прийнято рішення про відмову в митному оформленні товарів з наданням декларанту, а саме ФОП ОСОБА_1 , картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2023 №UA100380/2023/000199.

В обгрунтування підстав для відмови у митному оформленні митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає: «У відповідності до положень статті 256 Закону України від 13.03.2015 № 4495-VI «Митний кодекс України» (зі змінами, далі - Кодекс) митним органом відмовляється у здійсненні митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання положень частини другої статті 122, пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу та пункту 13 розділу IV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 No 657, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за N. 1669/21981 (далі - Порядок).

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу визначено, що декларант зобов?язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Вимогами пункту 13 розділу IV «Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму митного складу» Порядку встановлено наступне: «Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем цього МС.

Декларування товарів при зміні митного режиму митний склад на інший митний режим здійснюється Декларантом, у тому числі утримувачем МС, в установленому порядку».

Не погоджуючись з правомірністю картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 р., позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що позивачем того ж дня, коли була винесена спірна картка відмови, а саме 02.03.2023 р., здійснено оформлення спірного товару в митному режимі митний склад з урахуванням вимог наведених у картці відмови від 02.03.2023 № UA100380/2023/000199, що підтверджується копією митної декларації від 02.03.2023 № 23UA100380602780U4, в якому у гр.14 декларантом вказано ТОВ Інтеркабель Київ.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправної відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Суд звертає увагу, що позивачем не оскаржується саме рішення про коригування митної вартості товарів, а також судом приймається до уваги, що в день прийняття спірної картки відмови №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 позивачем здійснено оформлення спірного товару в митному режимі митний склад з урахуванням вимог наведених у картці відмови від 02.03.2023 № UA100380/2023/000199, що підтверджується копією митної декларації від 02.03.2023 № 23UA100380602780U4, в якому у гр.14 декларантом вказано ТОВ Інтеркабель Київ.

Суд також вказує, що, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення митним органом, вимога про визнання її протиправною судом не визнається обгрунтованою.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17.

Враховуючи вищевикладене, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000199 від 02.03.2023 прийнята за результатами перевірки митної декларації № 23UA100380602756U5 від 02.03.2023, за якою було відмовлено у випуску спірних товарів, правомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є правомірною та не підлягає скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в межах обставин справи, які викладені в позові та досліджувалися безпосередньо судом, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому суд вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.