Рішення

від 21.04.2025 по справі 320/6683/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м.Київ справа №320/6683/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111; 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 135, офіс 1) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), в якому просить суд:

- визнання протиправним та скасування Рішення про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 27.11.2024 №52043/6/10-36-07-07, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) норми підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України за період з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про результати розгляду повідомлення про неможливість вивезення первинних документів від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07 , яким позивачу було відмовлено у застосуванні спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, зокрема, обставин щодо місця зберігання позивачем його первинних документів, визначене позивачем за адресою: Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, 8-д, що унеможливлює їх вивезення та здійснення інвентаризації у зв`язку з обстрілами м. Краматорськ та загрозою життю працівників.Одночасно з цим позивач зазначає, що контролюючому органу було складено та направлено повідомлення про неможливість вивезення первинних документів та втрату первинних документів, з вичерпними поясненнями та документами, що підтверджують реальність доводів позивача, з проханням застосування до нього спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, натомість відповідач за результатами розгляду вказаного повідомлення прийняв спірне рішення від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07 , яке позивач вважає незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Також, на думку позивача, у рішенні контролюючого органу від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07, не надано правових підстав його прийняття, протиправно не враховано надані позивачем документи та пояснення, у зв`язку з чим відповідач безпідставно прийняв рішення про відмову у застосуванні до позивача спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, чим порушив як принцип належного урядування так і принцип правової визначеності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропонував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

19.03.2025 року до суду від Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС надійшов відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого, судом встановлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Обґрунтування відповідачем своїх доводів зводиться до того, що відповідно рішення про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України обґрунтовано його невідповідністю вимогам Податкового кодексу України, оскільки повідомлення не містить обставин неможливості вивезення первинних документів.

Відповідач також зазначив, що надане ТОВ «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) повідомлення не містить обставин неможливості вивезення первинних документів.

Також, у відзиві додатково відповідач просив суд розгляд справи здійснювати за участю (з викликом) сторін по справі.

Приймаючи рішення щодо вимоги про слухання справи з викликом сторін по справі, суд виходить з наступного.

Згідно статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку предмет позову стосується питання про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07, видане Головним управлінням ДПС у Київській області та зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) встановлені пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) за періоди з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року, та винести відповідне рішення, а отже, на думку суду, ця справа є незначної складності, оскільки з`ясування обставин не потребує виклику сторін, а заявлені вимоги ґрунтуються підкріпленими допустимими доказами, а тому в задоволенні вимоги відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд відмовляє.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку за адресою: 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 135, офіс 1, що підтверджується наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ 39894111 відомостями.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» з 06.09.2024 року набуло право власності на об`єкт нежитлової нерухомості розташований за адресою: Сумська область, м. Глухів , вул. Індустріальна, буд. 12а/2.

Наказом №06/09-1 від 06.09.2024 року приміщення за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Індустріальна, буд. 12а/2, були визначені місцем зберігання первинних/бухгалтерських/фінансових/податкових та інших документів пов`язаних із веденням господарської діяльності «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» за період з 21.06.2022 року по день прийняття наказу із подальшим їх накопиченням за вказаною адресою.

В період з 06.09.2024 року по 08.09.2024 року,на виконання пункту 4 наказу №06/09-1 від 06.09.2024 року було здійснено перевезення первинних / бухгалтерських / фінансових / податкових та інших документів пов`язаних із веденням господарської діяльності «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» для зберігання та подальшого їх накопичення за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Індустріальна, буд. 12а/2.

На виконання пункту 2 наказу №06/09-1 від 06.09.2024 року, через кабінет платника податків Товариство направило в адресу ГУ ДПС у Київській області Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (форми №20-ОПП), відповідно до якого Товариство повідомило Відповідача, що нежитлові приміщення за адресою: Сумська область, м. Глухів , вул. Індустріальна, буд. 12а/2, використовуються ТОВ «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» для проведення господарської діяльності. Зазначені факти підтверджуються Повідомленням форми №20-ОПП, Квитанцією №1 про відправку та Квитанцією №2 про прийняття.

В період з 08.09.2024 року по 30.09.2024 року, в місті Глухів значно підвищилась інтенсивності ворожих обстрілів міста. Майже щодня завдавались десятки ударів, в наслідок чого гинули люди, руйнувалась інфраструктура та житло, у зв`язку із чим на засіданні Ради оборони Сумської ОДА було прийнято рішення про розширення переліку населених пунктів для евакуації, до якого зокрема включено місто Глухів.

З урахуванням оголошеної евакуації та існуванням прямої загрози життю та здоров`ю, працівники Товариства були вимушені покинути місто, однак евакуаційні заходи не передбачали переміщення документів, у зв`язку із чим первинні документи Товариства залишились у приміщеннях за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Індустріальна, буд. 12а/2.

Небезпечна для життя та здоров`я обстановка, яка спричинена постійними та інтенсивним обстрілами, не передбачає можливих шляхів для безпечної евакуації документації Товариства.

24.10.2024 року ТОВ «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» керуючись положеннями 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, ТОВ «УКРБУДПР» засобами поштового зв`язку «УКРПОШТА» (трек номер 0215209016032) направило в адресу ГУ ДПС у Київській області повідомлення (вих.№2410/2 від 24.10.2024) про неможливість вивезення первинних документів.

За результатами розгляду повідомлення про втрату (неможливість вивезення) первинних документів відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 27.11.2024 №52043/6/10-36-07-07, яким відмовлено у застосуванні п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Рішення Відповідача, про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України обґрунтовано його невідповідністю вимогам Податкового кодексу України, оскільки повідомлення не містить обставин неможливості вивезення первинних документів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пп. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, зазначений кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 16 ПК України, платників податків зобов`язано, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до пункту 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався у встановленому порядку.

Отже, з 24.02.2022 та по теперішній час на території України триває воєнний стан.

З метою забезпечення прав і обов`язків платників податків протягом вказаного періоду, Законом України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 07 березня 2022 року, доповнено Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 69.

Підпунктом 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень ст. 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із заз аченням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Отже, підставами звернення платника податків до податкового органу з приводу застосування підпункту 69.28. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ є:

1) втрата первинних документів (знищення чи зіпсуття) за умови провадження діяльності платника податків на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України;

2) знаходження первинних документів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

Судом також враховується, що п.п 69.28 п. 69 ПК України визначено, що « Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та території, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року. Перелік у подальшому змінювався станом на відповідну дату.

06 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» згідно із якою, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789 (із змінами).

Наказ від 22.12.2022 № 309 набрав чинності з 27.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) з 06.09.2024 року володіє на праві приватної власності об`єктом нежитлової нерухомості розташованим за адресою: Сумська область, м. Глухів , вул. Індустріальна, буд. 12а/2.

Відповідно до вказаного Переліку до території можливих бойових дій у Сумській області віднесено Глухівську міську територіальну громаду UA59100030000078744. Дата виникнення можливості бойових дій щодо вищевказаної територіальної громади визначено 24.02.2022 року.

Тобто, на момент подання повідомлення до Головного управління ДПС у Київській області м. Глухів перебувало в Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією

Судом також береться до уваги, що Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 визнано таким, що втратив чинність Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (п.2). Затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (п.1.).

З переліку вбачається, що Глухівська міська територіальна громада НОМЕР_1 належить до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 року.

Отже, Глухівська міська територіальна громада станом на дату подання повідомлення та прийняття рішення належить до територій можливих бойових дій.

Підпунктом 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, той факт, що Кабінетом Міністрів України«У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів)».

Аналіз даною норми дає підстави стверджувати, що у повідомлені має бути заначено: 1) обставини знищення/неможливості вивезення; 2) податкові (звітні) періоди; 3) також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів); 4) підписується керівником підприємства та головним бухгалтером. Інших вимог повідомлення не містить (в тому числі щодо подання доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем подано повідомлення № 2410/02 від 24.10.2024 року у якому описано підстави неможливості вивезення первинних документів (у зв`язку з активізацією бойових дій та загрозою життю та здоров`ю працівників), зазначено податкові періоди: з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року та загальний перелік документів. Підписано керівником підприємства Давідом Кізіменко та головним бухгалтером Тетяна Селютіна.

За сукупністю вказаних обставин суд дійшов висновку, що позивач дотримав порядок, визначений ПК України щодо направлення повідомлення про втрату первинних документів № 2410/02 від 24.10.2024 року на підставі пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до Головного управління ДПС у Київській області та правомірно просив контролюючий орган застосувати до нього спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України за період його діяльності з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року включно, мотивуючи свої дії беззаперечним фактом військової агресії російської федерації проти України, ведення бойових дій поблизу міста Глухів, неможливості вивезення первинних документів у зв`язку зі загрозою життю та здоров`ю працівників.

Відмовляючи позивачу у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України за весь період його діяльності з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року включно, рішенням від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07 відповідач зазначив, що надане ТОВ «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) повідомлення не містить обставин неможливості вивезення первинних документів, а також не містить переліку документів, періоду діяльності, підпису головного бухгалтера.

Суд зауважує, що як було встановлено раніше, у повідомленні зазначено податкові періоди: з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року, загальний перелік документів, а саме повідомлення підписано керівником підприємства ДавідомКізіменко та головним бухгалтером Тетяна Селютіна, тобто твердження відповідача про невідповідність ПК України в цій частині, спростовується доказами наявними у матеріалах справи.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Суд зазначає, що зі змісту норми п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України випливає, що заява платника податків про неможливість вивезення документів, не потребує будь-яких доказів. Діє презумпція правдивості заяви платника податків, доти поки не буде спростовано протилежне. У разі незгоди з можливістю застосування до платника податків положень п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, саме контролюючий орган повинен надавати докази на підтвердження своєї позиції. Разом з тим, контролюючий орган жодним чином не спростував повідомлення платника податків про неможливість вивезення документів, що перебували за адресою: АДРЕСА_1 , а лише переклав обов`язок доказування на платника податків.

Тоді як, під час розгляду справи відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог, зокрема в частині доводів про неможливість вивезення позивачем первинних документів з окупованої території та спричиненої загрози життю та здоров`ю співробітників підприємства.

Слід звернути увагу, що контролюючий орган не може вимагати від Позивача доказів, які не передбачені вимогами чинного законодавства (п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України), оскільки за загальним правилом у діяльності контролюючого органу застосовується принцип «дозволено все, що прямо передбачено законом».

Аналізуючи доводи відповідача, які стали підставою для відмови позивачу у застосуванні до нього спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України за весь період його діяльності з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року включно, суд зазначає, що належного обґрунтування підстав відмови позивачу у застосуванні до нього спеціальних правил, визначених у ПК України у рішенні рішенням від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07 відповідач не вказав, доказів на підтвердження своїх доводів до суду не надав.

Суд зазначає, що пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не містить підстав для відмови у застосуванні спеціальних правил у разі неможливості вивезення платником податків первинних документів, якщо платником податків надано докази на підтвердження своїх доводів, а територія на якій знаходяться первинні документи визначена у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, тлумачення пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України дає підстави дійти висновку, що у разі якщо платник податків подав до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів з підстав ведення на територіях знаходження первинних документів бойових дій або якщо території тимчасово окуповані збройними формуваннями російської федерації, і будь яке знаходження там становить загрозу життю працівникам Підприємства, у контролюючого органу не було підстав для відмови у застосуванні спеціальних правил до позивача.

Суд зауважує, що порядок застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності внаслідок втрати та/або неможливості вивезення первинних документів регулюється виключно пп. 69.28. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних).

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 по справі № 818/1159/17.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 (№ К/9901/62719/18).

Суд зауважує, що оскаржувані рішення про відповідача про відмову у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України є актами індивідуальної дії.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд погоджується з доводами позивача, що спірні Рішення порушує його законні права та інтереси та є такими, що несуть негативні наслідки для Позивача, оскільки згідно абзацу дев`ятого пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за наявності таких рішень позивач вважається таким, що ухиляється від сплати податків і відповідно понесе за це юридичну відповідальність, а також зазнає втрат ділової репутації.

Згідно абзацу четвертого пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у разі невизнання фактів втрати первинних документів позивача та неможливості їх вивезення дані та показники податкової звітності позивача за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні № 17 від 09.02.2024 року, можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів, проте відсутність таких документів у Позивача спричинена наслідками збройної агресії російської федерації.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішенням від 27.11.2024 № 52043/6/10-36-07-07 Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС щодо відмови у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України прийняті без врахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частина четверта статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Тож, Суд погоджується, що належним способом захисту буде зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) встановлені пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року, та винести відповідне рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. TheCzechRepublic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з положеннями частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковий орган покладений на нього законом обов`язок щодо доказування правомірності відмови у застосуванні до позивача спеціальних правил залишив поза увагою.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Головним управлінням ДПС у Київській області, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасування Рішення про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 27.11.2024 №52043/6/10-36-07-07, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області;

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111) норми підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України за період з 21.06.2022 року по 30.09.2024 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТУРКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 39894111; 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 135, офіс 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.