Рішення від 21.04.2025 по справі 380/2127/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 рокусправа № 380/2127/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправною відмову та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати у Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 25400,00 грн сплаченої згідно квитанції до платіжної інструкції №328465 від 16.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка придбали житло вперше, звільняється від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, позаяк відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких інших записів про об`єкти житлової нерухомості позивача, окрім придбаної квартири, є беззаперечним доказом, що житло придбано позивачем вперше. Враховуючи викладене, позивач вважає, що сплачена нею сума збору підлягає поверненню.

Ухвалою суду від 06.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, 10.03.2025 за вх.№20350 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволені позову відмовити. Зазначив, що 26.09.2020 набрала чинності Постанова №866 від 23.09.2020, якою внесено зміни до Порядку №1740 від 03.11.1998. Пунктом 15-3 Порядку №1740 зі змінами передбачено, що саме на нотаріусів покладено обов`язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна. Позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування оскільки нотаріус вчинив дії, які суперечать чинному законодавству, адже громадяни, які придбавають житло вперше звільнені від сплати судового збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватися при нотаріальному оформленні договору.

Ухвалою суду від 17.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 16; код ЄДРОПУ 38007662).

Третя особа пояснень по суті спору не надала, була належним чином повідомлена про розгляд даної адміністративної справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. та зареєстрованого у реєстрі за №1105.

Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 2540000,00 грн.

В день укладання договору - 16.01.2024, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла, у розмірі 25400,00 грн., підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи копія платіжної інструкції №328465 від 16.01.2025.

14.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. До заяви долучила: копію договору купівлі-продажу квартири, копію платіжної інструкції, копію паспорту та ІПН позивачки, інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію довідки про невикористання житлових чеків.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 06.12.2024 №1300-5604-8/199043 відмовило позивачці у задоволенні заяви про повернення сплачених коштів у зв`язку з тим, що з 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», згідно з якою обов`язок по звільненню від сплати збору покладено на нотаріусів, які оформляють договори купівлі-продажу. Долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше (набуття права власності на житло), тому немає підстав для формування Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з абз.1 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом абз.2 п.9ст.1 цього Закону нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Абз.3 п.9 ст.1 вищевказаного Закону передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічні положення містяться у п.151 та абз.1 п.153 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Відповідно до абз.2 п.153 Порядку №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Згідно з підп. «б» п.152 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866), зокрема, доповнено п.152 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:

«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».

Крім того, пункт 153 доповнено абзацом такого змісту:

«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року.

З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року законодавцем конкретизовано та деталізовано законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Таким чином, починаючи з 26 вересня 2020 року в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п.5-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

З матеріалів справи слідує, що позивач в обґрунтування факту придбання житла вперше долучає: довідку про невикористання житлових чеків №344 від 07.11.2024 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.11.2024.

Разом з тим, усіх необхідних документів, визначених п.152 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше надано не було.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про підтвердження факту придбання житла вперше поданими доказами, які вона вважає належними та достатніми, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та погоджується з висновком про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.

Суд зауважує, що прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866, внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та яка набрала чинності 26 вересня 2020 року та створено механізм перевірки цієї інформації у спосіб подання позивачем визначеного пакету документів.

При цьому, суд зауважує, що вказаний Порядок жодним чином не звужує права позивача, і відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740.

Непредставлення позивачем повного обсягу документів позбавляє можливості пенсійний орган належно розглянути його заяву та прийняти обґрунтоване рішення, через що відмова ГУ ПФ України у Львівській області ґрунтується на вимогах закону.

Крім цього, суд звертає увагу, що за змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року надано офіційне тлумачення частини 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким, зокрема, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконала вимоги підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 щодо подання нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу квартири відповідних документів, зокрема, які підтверджують не використання останньою житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за адресою місця проживання до 23.12.2020.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 07.11.2024 №344, відповідно до змісту якої, позивач у списках для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека, за адресою Львівська область, Дрогобицький район, с. Грушів, вул. Шептицького, 35 не числиться.

Суд звертає увагу, що відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади, позивач зареєстрована за вказаною адресою 23.12.2020.

Вказана довідка не підтверджує того, що позивач не відкривала депозитний рахунок на суму житлового чека у відділеннях інших банків.

Крім того, згідно офіційного веб порталу «Дія» послуги щодо видачі довідки щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду надають обласні, Київська та Севастопольська міські ради, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, селищні та сільські ради та їх виконавчі органи, міські, районні у містах ради та їх виконавчі органи, центри надання адміністративних послуг відповідно до місця проживання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутня і позивачем не долучено до матеріалів справи належним чином оформленої довідки щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду, виданої одним із вказаних вище суб`єктів надання адміністративних послуг.

Також інформація (довідка від 14.11.2024) не включає відомостей з невід`ємної архівної складової частини вказаного Реєстру, тому не є в розумінні підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності на житло.

Відтак, позивачкою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів не надано:

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

- документу про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

З наведеного слідує, що позивач не дотрималася вимог Порядку №1740 та не подала повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше відповідно до приписів п.15-2 Порядку № 1740.

Отже, подані позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи були недостатніми для прийняття рішення про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №1740 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020).

Також при вирішенні справи слід враховувати наведені вище висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що вона не позбавлена можливості повторно звернутися з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості з дотриманням вимог пункту 15-2 Порядку № 1740.

Окрім того суд наголошує, що повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, в даному випадку суд не вбачає у діях позивача помилкових сплат, так як згідно долучених доказів (квитанція, заява) такі підтверджують факт сплати самостійно позивачем. Також факт встановлення придбання житла вперше встановлює не Пенсійний Фонд і не суд, а при вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення договору, формуванню витягів з речових прав в межах території України - нотаріуси.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно відмовлено позивачці у вжитті заходів щодо повернення помилково (надміру) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, у задоволенні позовної заяви позивачки належить відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішувалось.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна