Постанова

від 17.04.2025 по справі 440/2497/25

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 р.Справа № 440/2497/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/2497/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради Наталії Курнакової за відмову у проведенні жилкомісії для винесення пропозиції по поводу відмови безпідставної в порушенні Конституції та ЗУ про "Житловий кодекс" з подальшим поданням цієї пропозиції на Виконавчий комітет Полтавської міської ради для винесення остаточного рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирній черзі після офіційної відмови від наданої квартири із масою порушень санітарно-технічних вимог, а як наслідок бездіяльності довели двох осіб її сім`ї до інвалідності;

- зобов`язати начальника Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради Наталію Курнакову (голова житлової комісії) провести житлову комісію невідкладно, враховуючи її бездіяльність на посаді, і винести пропозицію комісією по питанню поновлення позивача на квартирній черзі та виділити житло, яке б відповідало усім санітарно-технічним вимогам окремо для позивача - інваліда ІІ групи та сім`ї сина, де також із трьох дітей, один інвалід з дитинства після виповнення 18 років.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, які забезпечують право на судовий захист та доступ до правосуддя. Зазначає, що суд, відмовивши у відкритті провадження у справі, позбавив її можливості відстоювати свої права в законному порядку. Просить скасувати ухвалу суду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням позивача житлом, то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень зі сторони суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 7, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на законодавче визначення терміну «суб`єкт владних повноважень» його обов`язковою ознакою є здійснення владних управлінських функцій.

Особливістю публічно-правового спору є суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі № 826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність начальника Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради Наталії Курнакової за відмову у проведенні жилкомісії для винесення пропозиції по поводу відмови безпідставної в порушенні Конституції та ЗУ про "Житловий кодекс" з подальшим поданням цієї пропозиції на Виконавчий комітет Полтавської міської ради для винесення остаточного рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирній черзі після офіційної відмови від наданої квартири із масою порушень санітарно-технічних вимог, а як наслідок бездіяльності довели двох осіб її сім`ї до інвалідності; зобов`язати начальника Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради Наталію Курнакову (голова житлової комісії) провести житлову комісію невідкладно, враховуючи її бездіяльність на посаді, і винести пропозицію комісією по питанню поновлення позивача на квартирній черзі та виділити житло, яке б відповідало усім санітарно-технічним вимогам окремо для позивача - інваліда ІІ групи та сім`ї сина, де також із трьох дітей, один інвалід з дитинства після виповнення 18 років.

Стосовно суті права, за захистом якого позивач у цій справі звернулась до суду, то предметом цього позову є визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо зарахування на квартирний облік та отримання права на отримання житла. Тобто позивач звернулась до суду за захистом порушеного, на її думку, права на житло, а позов поданий з метою поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням позивача житлом, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень зі сторони суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.04.2018 №806/104/16, від 20.09.2018 №815/2551/15, від 13.02.2019 №826/19681/16, від 03.07.2019 у справі №1306/9031/2012, від 19.06.2019 №826/7399/18, а також Верховного Суду у постановах від 06.05.2020 у справі №826/12435/15, від 21.02.2019 у справі №823/162/16, від 13 лютого 2019 року у справі 826/19681/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом обставин та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 440/2497/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 22.04.2025 року