Ухвала

від 04.04.2025 по справі 757/6900/25-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6900/25-ц

пр. 2-5112/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року суддя Печерський районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г.В. про стягнення матеріальних та моральних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 17.02.2025 для вирішення питання про відкриття провадження.

17.02.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовну заяву було залишено без руху, в зв`язку із невиконанням позивачем вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано строк на усунення недоліків.

Так, позивачем 25.03.2025 направлено до суду позовну заяву, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Разом з цим, з позовної заяви вбачається, що позивачем не було виправлено недоліків, визначених ст. 175 ЦПК України, а саме: не зазначено докази, що підтверджують завдання моральної або ж майової шкоди, відсутні докази причино-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, та інші письмові докази, якими позивач може підтвердити викладені обставини та вимоги.

Таким чином, суд вважає, що позивач належним чином не виконав вимоги ухвали суду від 17.02.2025, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 77 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню, у зв`язку з неналежним виконанням ухвали суду від 17.03.2025.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 185, 260, 261, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г.В. про стягнення матеріальних та моральних збитків, - вважати неподаною та повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА