Ухвала

від 21.04.2025 по справі 638/5860/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5860/25

Провадження № 1-в/638/422/25

УХВАЛА

21 квітня 2025 року м. Харків

Суддя Дзержинськогорайонного судум.Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотанням начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_5 про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024,стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого Київським районним судом м. Полтави , відбуває покарання на виконання вироку від 08.07.2024 рокуза ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 357КК України у виді позбавлення волі на 5 років 1 місяць, початок строку відбування покарання з 24.05.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_5 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні засуджений клопотання начальника Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" ОСОБА_5 просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Вироком від 08 липня 2024 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років 1 місяць, початок строку відбування покарання з 24.05.2024.

Відповідно до мотивувальної частини вироку від 08 липня 2024 року Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стан, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме 7 епізодів:

- 20.05.2024 року о 05 год. 07 хв. та 06. год. 37 хв. на суму 679,4 грн;

- 20.05.2024 року о 07 год.11 хв. на суму 440 грн;

- 20.05.2024 року о 08 год.03 хв. на суму 305 грн;

- 20.05.2024 о 08 год. 09 хв. та о 08 год. 10 хв. на суму 192,5 грн;

- 20.05.2024 року о 08 год. 28 хв. на суму 241,5 грн.;

- 20.05.2024 року о 09 год.05 хв. та 09 год. 07 хв. на суму 284 грн.;

- 20.05.2024 року о 09 год. 23 хв. та 09 год. 24 хв. на суму 200,5 грн.

В цілому ОСОБА_6 спричинив потерпілому матеріального збитку в загальному розмірі 2342,9 грн.

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до п.п. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.

Зі змісту мотивувальної частини вироку від 08 липня 2024 року Київського районного суду м. Полтави вбачається, що ОСОБА_6 :

20.05.2024 року вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму суму 679,4 гривень;

20.05.2024 року вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 440 гривень.

20.05.2024 року вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 305 гривень.

20.05.2024 року вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 241,5 гривень.

20.05.2024 року вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 284 гривень.

20.05.2024 року вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 200,5 гривень.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на 2024 рік для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.

Зазначені епізоди на день вчинення правопорушення не перевищували розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а також за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення..

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 завдав матеріальну шкоду потерпілим за кожним з епізодів злочинної діяльності на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння злочинів, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, суд доходить висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 відповідно до мотивувальної частини за вироком Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2024 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч.4 ст. 185 КК України, яке відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, суд доходить висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого від призначеного покарання за цим вироком у зв`язку із усуненням кримінальної караності діяння;

Виключити з вироку від 08.07.2024 року Київського районного суду м. Полтави посилання на приписи ч.1 ст. 70 та ст.72 КК України;

Визначити остаточний строк покарання до відбуття засудженому ОСОБА_4 , з урахуванням вимог ст. 71 КК України 1 рік 1 місяць обмеження волі, звільнивши засудженого від призначеного покарання за цим вироком у зв`язку із фактичним відбуттям покарання.

За такихобставин,клопотання єтаким,що підлягаєзадоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України суд

УХВАЛИВ

Клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_5 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024 - задовольнити.

Привести вирок Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2024 року у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнивши засудженоговід призначеногопокарання за ч.4 ст. 185 КК УКраїни КК України.

Виключити з вироку Київського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року посилання на приписи ч.1 ст. 70 та ст. 72 КК України.

За ч.1 ст. 357 КК України визначити остаточний строк покарання до відбуття засудженому ОСОБА_4 з урахуванням вимог ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Київського районного суду м. Полтави від 31.01.2024 з невідбутою частиною покарання 1 рік 1 місяць обмеження волі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 23.04.2025.

Суддя ОСОБА_1