Рішення

від 07.07.2010 по справі 2-4699 /10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

  З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа № 2-4699 /10

7 липня  2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Брежнєва О.А.,

при секретарі –Кротиновій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання права на нарахування щомісячної надбавки до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача УПФУ в Київському районі м. Донецька про визнання права на нарахування щомісячної надбавки до пенсії, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має соціальний статус дитини війни. Статтею 6 цього закону передбачено його право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, порушуючи зазначене право, вказаних виплат йому не провадить. Просив визнати за ним право на нарахування йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 2006-2009 рік та нараховувати її в майбутньому .

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений про причини своєї неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька  є належним відповідачем по цій справі з наступних підстав.

Відповідно до п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів пенсійного фонду є забезпечення своєчасного та у повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які відповідно до законодавства здійснюються за рахунок коштів фонду й інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами й організаціями, а також коштів державного бюджету України.

Суд встановив, що органами державної влади саме на відповідача – УПФУ в Київському районі м. Донецька покладено обов’язок провадити виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії, і ці виплати фактично здійснюються відповідачем позивачу за рахунок і в межах коштів, що виділяються йому на зазначені цілі з державного бюджету. За таких обставин судом встановлено, що саме Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька є належним відповідачем у цій справі.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька і отримує пенсію за віком при повному стажі. Позивач відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має соціальний статус “дитина війни”, оскільки на час закінчення Другої світової війни позивачу не виповнилося 18 років. Вік позивача підтверджується копією паспорту громадянина України, а спеціальний правовий статус “дитина війни” - відміткою в пенсійному посвідченні, копію якого додано до матеріалів справи.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд встановив, що за загально діючим порядком в 2006 та 2007 роках зазначене підвищення до пенсії позивачу не нараховувалося і не виплачувалося.  В 2008 році на підставі пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу відповідачем нараховувалося та виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії у загальновстановлених для всій осіб зі статусом “Діти війни” розмірах: з 1 січня 2008 року – 47 гривень, з 1 квітня 2008 року – 48 гривень 10 коп. з 22 травня 2008 року по 48 гривень 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 гривень 20 коп., з 1 жовтня 2008 року та в 2009 році – по 49 гривень 80 коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проте відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а статею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії дітям війни в меншому розмірі.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року норми п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду України, зазначені норми Закону  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім цього, відповідно до пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року зазначену норму - пп. 2 п. 41 розділу II Закону від 28 грудня 2007 року також було визнано неконституційною, в зв’язку з чим така редакція Закону втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2208 року – 48,1 гривень, з 1 липня 2008 року – 48,2 гривень, з 1 жовтня 2008 року – 49,8 гривень.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому суд встановив, що на підставі рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року позивач мав право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2007 році з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а на підставі Рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року – мав право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком в 2008 році з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а ненарахування позивачу відповідачем такого підвищення пенсії за цей період порушує права позивача, гарантовані ст.46 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

При цьому посилання на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути підставою для порушення права позивача на виплату підвищення пенсії за цей період, оскільки незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на соціальні виплати, Конституцією України, зокрема її ч.2 cт.3, гарантовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а ст.46 Конституції гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій,

інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Суд також вважає безпідставними доводи про те, що після визнання недійсною (неконституційною) норми, якою статтю 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, автоматичного відновлення старої редакції статті не відбувається, а необхідна спеціальна вказівка законодавця про поновлення її дії. Такі ствердження відповідача не грунтуються на законі та є надуманими, оскільки в разі визнання недійсною (неконституційною) певної редакції норми закону вочевидь існує і є діючою попередня редакція цієї норми закону.

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

А враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України в редації Закону України від 18 лютого 2010 року, спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат розглядаються в порядку цивільного судочинства, суд встановив, що до цих правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, в зв’язку з чим позивачем не пропущений строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання права на нарахування щомісячної надбавки до пенсії.  

Розглядаючи позовні вимоги про зобов’язання до нарахування щомісячної надбавки до пенсії за 2009 рік, а також за період з 1 січня 2010 року по час розгляду справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року Кабінету Міністрів України надане право встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів не приймалося окремої постанови щодо встановлення у 2009 році розмірів підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «діти війни», а чинною залишається постанова КМУ від 28 травня 2008 року № 530.

Разом з тим, зазначена нома ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачає встановлення розмірів лише тих виплат, критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

За таких обставин дія цієї норми не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір щомісячної надбавки до пенсії згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” встановлюється з розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році, також як і з 1 січня 2010 року по день розгляду справи позивачу як дитині війні підвищення до пенсії має здійснюватися відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а ненарахування позивачу відповідачем такого підвищення пенсії за цей період порушує права позивача, гарантовані ст.46 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

При задоволенні позовних вимог про визнання права позивача на нарахування щомісячної надбавки до пенсії із зобов’язанням відповідача провести позивачеві відповідні нарахування та виплати суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.п.1, 5 ч.1 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18 грудня 2009 року резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права ; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

Таким чином, зазначені норми законодавства допускають в якості судового захисту цивільного права прийняття судом рішення про визнання права та зобов’язання відповідача вчинити конкретні дії, в зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання права на нарахування щомісячної надбавки до пенсії та зобов’язання відповідача вчинити відповідні нарахування та виплати не суперечать зазначеному цивільному законодавству, а тому суд не знаходить підстав для відмови у позові в зазначеній частині.

На підставі викладеного, ч.2 ст.3, ст.8, ч.2 ст.19, ст.46, ст.152 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.16 ЦК України, ст.ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.2 ст.8, ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року, ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання права на нарахування щомісячної надбавки до пенсії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1   право на нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком  за рахунок коштів Державного бюджету України за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 7 липня  2010 року, зобов’язавши Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1   нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.

В іншій частині позову відмовити.

    Позивачами заява про апеляційне оскарження рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення за правилами ст. ст. 228, 229 ЦПК України.  

    Суддя: