Ухвала

від 22.04.2025 по справі 734/1400/25

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-о/734/45/25 Справа № 734/1400/25

У Х В А Л А

22 квітня 2025 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Бузунко О. А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 , третя особа: Кіптівська сільська рада, ОСОБА_2 про призначення додаткового опікуна,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, в інтересах якого діє Марченко Поліна Вікторівна , звернувся до суду із вищезазначеною заявою та просив призначити його другим (додатковим) опікуном над недієздатним ОСОБА_4 .

В обґрунтування заяви зазначив, що 23 липня 2024 рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 визнано недієздатним та призначено опікуна - ОСОБА_2 .

Заявник, будучи зятем нинішнього опікуна, просить призначити його додатковим опікуном недієздатного ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 не здатна наразі в повній мірі виконувати обов`язки опікуна.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

За ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (ч. 3 ст. 296 ЦПК України).

Відповідно до ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до положень ст. 2 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання; сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком; сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України не визначають поняття близькі родичі та переліку таких осіб.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У подібних правовідносинах, які виникають між опікуном та підопічним, в тому числі, який визнаний судом недієздатним, віднесено до близьких родичів лише батьків, дітей, братів, сестер, що вбачається з положень ч. 1 ст. 68 ЦК України, згідно з якою опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

Конституційний суд України у Рішенні № 5-рп/99 від 03.06.1999 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") вирішив, що близькими родичами є рідні брати, сестри, онуки, дід, баба, іншими родичами є неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші.

Комплексний аналіз чинного цивільного законодавства, яке регулює виниклі питання, дає можливість стверджувати, що зять опікуна не віднесений законом саме до близьких родичів, і такими їх вважати підстав не має.

Матеріали справи не дають можливості прийти до висновку, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є членами сім`ї чи близькими родичами у розумінні СК України, а отже, ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, визначених ст. 296 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі викладеного, враховуючи, що до суду звернулася особа, яка за положеннями ч. 3 ст. 296 ЦПК України не наділена таким правом, заява підлягає поверненню заявнику.

При цьому суд зауважує, що відсутність у заявника законних підстав для подачі заяви про призначення додаткового опікуна не позбавляє права орган опіки та піклування на звернення з такою заявою до суду.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 185, ст. 260, 296 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Марчекно П.В., треті особи: Кіптівська сільська рада, ОСОБА_2 , про призначення додаткового опікуна повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олена БУЗУНКО