Постанова

від 22.04.2025 по справі 127/8340/25

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/8340/25

Провадження № 22-ц/801/966/2025

Категорія: 106

Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Тарнавської Вікторії Валеріївни

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Березовської О.А. та присяжних Бондар І.В., Джереловської Т.М.,

у справі № 127/8340/25

за заявою Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради» (заявник)

про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

17 березня 2025 року КНП «ВОКПЛім.акад.О.І.Ющенка» Вінницькоїобласної ради» звернулось до міського суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 примусовому порядку без його згоди, обґрунтовуючи її тим, що цього дня ОСОБА_1 був госпіталізований та доставлений на лікування до психіатричного закладу машиною ЕМД, в супроводі поліції, лейтенанта поліції Бакай Є.Р. та матері ОСОБА_2 .

Причиною виклику ЕМД стало погіршення психічного стану, наслідком якого є розлади мислення, емоційно-вольової сфери: хворим себе не вважає, категорично відмовляється від підтримуючого лікування, намагається дисимулювати свій стан, заявляє, що ЕМД та поліцію викликав собі сам, щоб довести, що він абсолютно здорова людина і погоджується з тим, що його треба обстежити у відділенні, і в той же час, категорично це заперечує, вимагає негайної зустрічі з матір`ю; по маячним переконанням становить загрозу суспільству. Пацієнт неспроможний самостійно задовільнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, завдасть значної шкоди своєму здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

Цього ж ня о 09:00 год. ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів лікарні, яка підтвердила доцільність його госпіталізації для надання психіатричної допомоги.

За вказаних підстав заявник просить ухвалити рішення про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 без його згоди.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2025 року заяву задоволено. Вирішено задовольнити заяву Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» в примусовому порядку без його згоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, особа щодо якої вирішено питання про госпіталізацію ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Тарнавську В.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, його постановлення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильним та неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що ОСОБА_1 раніше за допомогою до лікаря-психіатра не звертався, на обліку в психіатричній лікарні не перебував. Дійсно лікувався в Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в 2020 році, де було діагностовано шизоафективний розлад, змішаний тип, в зв`язку з чим він був звільнений з військової служби. Разом з тим, ОСОБА_1 має можливість самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, а його поведінка не є небезпечною для нього чи оточуючих, а відтак відсутні передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» підстави для застосування примусової госпіталізації до психіатричного закладу.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу директор КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» Кучерук С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року відкрите апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 07 квітня 2025 року закінчені підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи - адвокат Тарнавська В.В. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явився. Згідно з повідомленням КНП «ВОКПЛім.акад.О.І.Ющенка» Вінницькоїобласної ради» він 09 квітня 2025 року виписаний з закладу з покращенням та наданими рекомендаціями щодо подальшого лікування.

Представник заявника Клімов М. проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає судове рішення законним і обґрунтованим.

Прокурор Паук В.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2025 о 06 год. 27 хв. ОСОБА_1 був доставлений на лікування машиною ЕМД в супроводі поліції лейтенантом поліції Бакай Є.Р., ВНП №019479 та матері; оглянутий лікарем приймального відділення КНП "ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка" Вінницької обласної ради".

З результатів огляду вбачається, що ОСОБА_1 раніше не звертався за допомогою до лікаря-психіатра, на стаціонарне лікуванні поступає вперше, теперішня госпіталізація пов`язана з погіршенням стану. Психічний статус: продуктивному контакту мало доступний, свідомість ясна, на питання відповідає багатослівно, не завжди по суті, орієнтація повна, орієнтований у власній особистості, часі, місці перебування, порушена підвищена виснажуваність, увага одноманітно спрямована, настрій знижений, злісний, злобливий, емоційно легко афектується, мислення паралогічне, сповільнене, із зіскользуванням, пам`ять формально збережена, інтелект відповідає освіті і набутому життєвому досвіду, зверхній, відчуття дистанції відсутнє, відмовляється від огляду, називає всіх «шарлатанами», негативізм активний, висловлює маячні ідеї, суїцидальні думки не висловлює, критика до свого стану відсутня. Заключний діаноз: F25.2 Шизоафективний розлад, змішаний тип. Направити в 7 відділення. Примітки: не дав згоду на госпіталізацію.

Відповідно до Висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує примусової госпіталізації від 17.03.2025 вих. №01.2-24/362 ОСОБА_1 встановлений діагноз: F25.2 Шизоафективний розлад, змішаний тип. Висновок комісії лікарів: ОСОБА_1 страждає на важкий психічний розлад у вигляді шизоафективного розладу змішаного типу, наслідком якого є розлади мислення, емоційно-вольової сфери. Виявляє небезпеку здоров`ю та життю для себе та оточуючих. Потребує примусової госпіталізації.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» суд першої інстанції вважав встановленим, що він страждає на важкий психічний розлад, а тому прийшов до висновку що ОСОБА_1 виявляє небезпеку здоров`ю та життю для себе та оточуючих, а відтак потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (затверджені Розолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119) коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.

Відповідно до пункту 1 принципу 16«Примусова госпіталізація»Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу як пацієнт впримусовомупорядку або вже була госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку можуть утримувати як пацієнта в психіатричному закладі впримусовомупорядку, тоді і лише тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, що працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4 (діагноз про те, що особа страждає на психічне захворювання, встановлюється відповідно до міжнародних визнаних медичних стандартів), що дана особа страждає на психічне захворювання, і визначить:

а) що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам; або

b) що в разі особа, чиє психічне захворювання є важким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або утримання даної особи в психіатричному закладі може привести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути проведено за умови госпіталізації до психіатричного закладу у відповідності до принципу найменш обмежувальної альтернативи. У випадку, зазначеному в підпункті b), необхідно, по можливості, проконсультуватися з другим таким фахівцем, що працює в області психіатрії. У разі проведення такої консультаціїгоспіталізаціядо психіатричного закладу або утримання в ньому упримусовомупорядку можуть мати місце лише за згодою другого фахівця, який працює в області психіатрії.

Відповідно до пункту 2 принципу 16«Примусова госпіталізація»Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомогигоспіталізаціядо психіатричного закладу або утримання у ньому упримусовомупорядку здійснюється спочатку протягом нетривалого періоду, визначеного внутрішньодержавним законодавством, з метою спостереження та проведення попереднього лікування до розгляду питання прогоспіталізаціюабо тримання пацієнта в психіатричному закладі наглядовим органом. Причини госпіталізації або змісту має бути негайно поінформовано пацієнту; про факт госпіталізації або змісту і їх причини також невідкладно і в докладному вигляді повідомляється наглядовому органу, особистому представнику пацієнта, якщо такий є, а також, якщо пацієнт не заперечує, сім`ї пацієнта.

Відповідно до частини шостої статті 284 Цивільного кодексу України надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

У статті 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" вказано, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Тлумачення вказаної норми свідчить, щопримусова госпіталізаціяможлива лише за наявності одночасно таких умов: по-перше, лікування можливе лише у стаціонарних умовах лікарні; по-друге, встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Відсутність необхідності щодо лікування особи лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації пацієнта до медичного закладу.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №447/1095/21 (провадження № 61-17062св21).

При цьому слід мати на увазі, що тяжкий психічний розлад - це розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку (абзац 3 статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07 (провадження № 14-9cвц18) вказано, що: "надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовомупорядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як "психічно хвора", якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступень якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції. Проте відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу".

Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, колигоспіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізаціюособи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

У відповідності до частини другої статті 341 ЦПК України справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги або про госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов`язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги, який подав заяву, адвоката чи законного представника особи, стосовно якої розглядається питання, пов`язане з наданням психіатричної допомоги.

Задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу, суд першої інстанції обмежився лише повторенням зазначеного в медичних висновках, при цьому не навів у своєму рішенні, якими доказами чи обставинами підтверджується, що стан останнього такий, який дозволяє дійти переконливого висновку, що є підстави для його примусового тримання у психіатричній лікарні, а саме: не вказано, на підставі чого суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2025 о 06 год. 27 хв. ОСОБА_1 був доставлений до КНП "ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка" Вінницької обласної ради" в супроводі бригади ЕМД та працівника поліції.

17 березня 2025 року оглянутий лікарем приймального відділення КНП "ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка" Вінницької обласної ради", за результатами огляду вбачається, що ОСОБА_1 раніше не звертався за допомогою до лікаря-психіатра, на стаціонарне лікуванні поступає вперше, теперішня госпіталізація пов`язана з погіршенням стану. Психічний статус: продуктивному контакту мало доступний, свідомість ясна, на питання відповідає багатослівно, не завжди по суті, орієнтація повна, орієнтований у власній особистості, часі, місці перебування, порушена підвищена виснажуваність, увага одноманітно спрямована, настрій знижений, злісний, злобливий, емоційно легко афектується, мислення паралогічне, сповільнене, із зіскользуванням, пам`ять формально збережена, інтелект відповідає освіті і набутому життєвому досвіду, зверхній, відчуття дистанції відсутнє, відмовляється від огляду, називає всіх «шарлатанами», негативізм активний, висловлює маячні ідеї, суїцидальні думки не висловлює, критика до свого стану відсутня. Заключний діагноз: F25.2 Шизоафективний розлад, змішаний тип. Направити в 7 відділення. Примітки: не дав згоду на госпіталізацію.

Відповідно до Висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує примусової госпіталізації від 17.03.2025 вих. №01.2-24/362 ОСОБА_1 встановлений діагноз: F25.2 Шизоафективний розлад, змішаний тип. Висновок комісії лікарів: ОСОБА_1 страждає на важкий психічний розлад у вигляді шизоафективного розладу змішаного типу, наслідком якого є розлади мислення, емоційно-вольової сфери. Виявляє небезпеку здоров`ю та життю для себе та оточуючих. Потребує примусової госпіталізації.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що стан ОСОБА_1 є дійсно безпорадним, він неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, а йоголікування можливе лише в стаціонарних умовах.

Представник КНП "ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка" Вінницької обласної ради" мотивував наявність у ОСОБА_1 тяжкого психічного розгляду виключно на підставі огляду приймального відділення, висновком комісії лікарів психіатрів відділення №7 від 17.03.2025 року, поясненнями заінтересованої особи матері ОСОБА_2 , викладеними нею в письмовій заяві лікувальному закладі, при цьому інших обставин щодо поведінки та потенційної небезпечності ОСОБА_1 суд фактично не досліджував, його заперечення та заперечення його адвоката до уваги не взяв та не надав їм жодної належної правової оцінки, а також не врахував інших обставин, про які вказано вище.

Отже більшість інформації щодо поведінки ОСОБА_1 наводиться та обґрунтовується зі слів його матері ОСОБА_2 , яка проте не була допитана в судовому засіданні в якості свідка з тим, щоб її показання могли бути використані судом в якості доказу.

Матеріалами справи достовірно не встановлено, що ОСОБА_1 становить небезпеку для себе і оточуючих та може завдати суттєвої шкоди своєму здоров`ю та життю чи здоров`ю інших осіб внаслідок погіршення його психічного стану.

Ті обставини, що ОСОБА_1 висловлює маячні ідеї, вважає свою матір та її подружок відьмами, й стверджує, що проводячи біля обличчя матері запаленою запальничкою він позбавляє її злих «сутностей», не свідчить про реальність його намір вчинити небезпечні дії щодо неї.

Таким чином суд першої інстанції не встановив одночасну наявність двох умов для примусової госпіталізації ОСОБА_1 , а саме: 1) можливість лікування лише в стаціонарних умовах лікарні та 2) встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він, зокрема, вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих.

Натомість колегія суддів, зокрема, враховує рішення ЄСПЛ від 13.10.2022 (справа «Погорєлов проти України»), де зазначено, що «національні суди, зі свого боку, обмежилися простим повторенням зазначеного в медичних висновках (див. пункти 10, 12 і 13), тоді як, на думку Суду, за таких обставин національні органи влади мали провести незалежну перевірку, чи становив заявник насправді будь-яку реальну небезпеку для когось (див., mutatis mutandis, рішення у справі «X проти Росії» (X v. Russia), заява № 3150/15, пункт 41, від 20 лютого 2018 року). Суд вважає, що жодна з характеристик, наданих комісією лікарів-психіатрів стосовно заявника за відсутності чітких доказів вербальної чи фізичної агресії, самокалічення, суїциду тощо не свідчить, що заявник становив для когось небезпеку. Той факт, що заявник захаращував будинок або вважав себе винахідником, який міг позбавити світ хвороб, навряд можна розглядати як ознаку того, що він становив небезпеку для себе чи своїх родичів.

Суд також зазначає, що ані національні органи влади, ні Уряд об`єктивно не вказали про «неможливість» захистити індивідуальні чи суспільні інтереси без госпіталізації заявника. Наявні медичні докази та судові рішення також не містять пояснення, чому або як психічний стан заявника міг значно погіршитися за відсутності примусового стаціонарного лікування».

З огляду на викладене суд першої інстанцій зробив передчасний висновок про наявність підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_1 .

Отже, без достовірного встановлення того, що ОСОБА_1 вчиняв чи виявляв реальні наміри вчинити дії, що становили безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, неможливо застосувати до нього такий захід, як примусова госпіталізація до психіатричного закладу. Інакше це буде суперечити статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» та підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Та обставина, що ОСОБА_1 фактично вже не проходить примусове лікування без його усвідомленої згоди й виписаний з покращенням, не звільняє апеляційний суд від обов`язку перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про застосування такого заходу як примусове лікування особи.

Керуючись статтями 367, 368, 374 ч.1 п. 2, 376 ч. 1 п. 2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Тарнавської Вікторії Валеріївни задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради» про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська