Постанова

від 23.04.2025 по справі 910/11131/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа№ 910/11131/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Сибіги О.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025

у справі №910/11131/24 (суддя С.О. Чебикіна)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»

про стягнення 7 134 911,33 грн,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі, позивач або Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі, відповідач або Підприємство) про стягнення з останнього 7 134 911,33 грн безпідставно збережених коштів пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розрахованого позивачем на підставі наявної в нього технічної документації.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2025 позивачем до Господарського суду міста Києва подано заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій Департамент зазначив, що предметом змінених позовних вимог є стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у загальній сумі 6 655 221,46 грн, з яких: 4 335 810,28 грн пайового внеску, 1 929 435,57 грн інфляційних витрат та 389 975,61 грн 3% річних на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

06.02.2025 позивачем повторно подано до Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмету позову, в якій він просить прийняти до розгляду позовну заяву в новій редакції зі зміною предмету позову, а саме стягнути з відповідача 6 655 221,46 грн, з яких: 4 335 810,28 грн розмір пайового внеску, 1 929 435,57 грн інфляційних витрат та 389 975,61 грн 3% річних на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24 заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради про зміну предмету позову від 06.02.2025 з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що поданою заявою про зміну предмету позову позивач всупереч вимог частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України фактично змінив і предмет, і підставу позову, заявивши нові вимоги про стягнення 1 929 435,57 грн інфляційних витрат та 389 975,61 грн 3% річних. Однак, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19). З огляду на це заява відповідно до вимог статті 46, пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким прийняти заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зміну предмету позову від 06.02.2025 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Департаменту зводяться до того, що у спірному випадку позивач вирішив скористатись своїм правом та змінити предмет своєї позовної заяви шляхом доповнення позовних вимог новими, а саме стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми в межах спірних правовідносин, водночас підстави позову Департамент не змінював, оскільки підставами позову були і залишаються обставини, що відповідач є замовником будівництва об`єкту.

При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що оскільки оскаржувану ухвалу апелянт отримав 17.02.2025, що підтверджується поштовим конвертом та трекінгом поштового відправлення, а тому останнім днем подачі апеляційної скарги є 27.02.2025.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11131/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

17.03.2025 матеріали справи №910/11131/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 поновлено Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

31.03.2025 відповідач засобами поштового зв`язку подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, оскаржену ухвалу суду залишити без змін.

Відповідач у відзиві наголосив на тому, що подана позивачем заява про зміну предмету позову суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України в частині доповнення обставин справи про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, а тому суд першої інстанції правомірно повернув таку заяву позивачу. Заявою про зміну предмету позову позивач фактично одночасно змінив предмет і підстави первісного позову у справі №910/11131/24, оскільки змінена матеріально-правова вимога позивача, яка доповнена стягненням з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що по суті є новими підставами (обставинами) позову, які не були заявлені під час звернення до суду з первісним позовом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи відзиву відповідача на апеляційну скаргу та з огляду на закінчення встановленого ухвалою суду від 24.03.2025 строку для подання сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги позивача по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на таке.

Департамент в апеляційній скарзі наголошує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми процесуального права, а саме статтю 46 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог, фактично є зміною предмету позову шляхом доповнення нових позовних вимог. Водночас, Департамент не змінює підстави позову, а лише доповнює його новими обставинами при збереженні первісних.

Колегія суддів виходить із того, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18, такого змісту:

- частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання (пункт 69);

- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення;

- підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 70);

- відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 71 постанови).

Разом з тим, Верховний Суд відзначив, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Суд виходить з того, що стаття 46 Господарського процесуального кодексу України передбачає саме право позивача: збільшити або зменшити розмір позовних вимог; змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

У вирішенні спірних питань Верховний Суд наголошує на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Оскільки норма частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 28.03.2019 у справі №910/23066/17, від 10.09.2019 у справі №910/13267/18).

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (постанови Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, на які посилається скаржник).

Відповідно до усталеної судової практики предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, Департамент у первісному позові просив стягнути з Підприємства 7 134 911,33 грн безпідставно збережених коштів пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розрахованого позивачем на підставі наявної в нього технічної документації. Правова підстава позову - положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

У подальшому позивачем 06.02.2025 подано до Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмету позову, в якій він просить прийняти до розгляду позовну заяву в новій редакції зі зміною предмету позову та стягнути з відповідача 6 655 221,46 грн, з яких: 4 335 810,28 грн розмір пайового внеску, 1 929 435,57 грн інфляційних втрат та 389 975,61 грн 3% річних на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Дана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог про стягнення розміру пайового внеску (з 7 134 911,33 грн до 4 335 810,28 грн).

Стосовно ж доповнення первісно заявленого позову новими позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 929 435,57 грн та 3% річних у розмірі 389 975,61 грн, то позивач кваліфікує заяву в цій частині як заяву про зміну предмета позову.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що поданою заявою про зміну предмету позову позивач усупереч вимог частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України фактично змінив і предмет, і підставу позову, заявивши нові вимоги про стягнення 1 929 435,57 грн інфляційних витрат та 389 975,61 грн 3% річних.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та зазначає з цього приводу таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема, про те, що: «Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами».

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

У даній справі як у первісно поданому позові, так і в заяві про зміну предмета позову позивач наголошує на тому, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати коштів пайової участі, передбаченого пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлені додатково позивачем у заяві від 06.02.2025 вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від основних вимог у даній справі, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних входять до складу основного грошового зобов`язання (безпідставно набутих коштів).

Відповідна заява позивача від 06.02.2025 є заявою про зміну предмета позову, про що вірно наголошує скаржник.

Позивач у заяві від 06.02.2025 не змінює підстави заявленого позову, адже зміною підстав є зміна обставин, на яких ґрунтується вимога, в той час як у даному випадку підстава залишається незмінною - прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо сплати коштів пайової участі.

Оскільки вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат входять до складу основного грошового зобов`язання, про стягнення якого з відповідача заявлено позивачем у даній справі, Департамент подав заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення його новими позовними вимогами до закінчення підготовчого засідання, що відповідає положенням частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про повернення заяви Департаменту про зміну предмету позову від 06.02.2025 без розгляду.

Подібних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.08.2021 у справі №910/19210/15.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у даній справі про повернення без розгляду заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зміну предмету позову від 06.02.2025 підлягає скасуванню із направленням справи №910/11131/24 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва з урахуванням поданої позивачем заяви.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24 про повернення без розгляду заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зміну предмета позову від 06.02.2025 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/11131/24 скасувати.

Справу №910/11131/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва з урахуванням поданої позивачем заяви від 06.02.2025.

Матеріали справи №910/11131/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

О.М. Сибіга