Постанова

від 16.04.2025 по справі 910/2101/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2025 р. Справа№ 910/2101/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.04.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 25.02.2025

у справі №910/2101/25 (суддя О.В. Мандриченко)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

до Північного міжобласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною, незаконною, недійсною вимоги

№60-02/323е від 16.01.2025 та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною, незаконною, недійсною вимоги №60-02/323е від 16.01.2025 та її скасування.

21.02.2025 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зупинити дію вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з направлення ПрАТ «Київспецтранс» вимог щодо надання інформації тотожних за предметом і обсягом повністю або частково до вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення ПрАТ «Київспецтранс» законодавства про захист економічної конкуренції у зв`язку з Вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України збирати докази, вилучати докази, накладати арешт на докази у зв`язку з вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з притягнення ПрАТ «Київспецтранс» до відповідальності у зв`язку з вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/2101/25 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, крім того, вказані вимоги заявника, за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, вжити заходи для забезпечення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що метою звернення останнім з заявою про забезпечення позову було попередження дій органу Антимонопольного комітету України, а не подолання наслідків вже вчинених дій.

За доводами скаржника, законодавство України не вимагає надання будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій, які заявник просить заборонити.

Узагальнені доводи додаткових пояснень щодо оскаржуваної ухвали

У додаткових пояснення щодо оскаржуваної ухвали, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною, незаконною, недійсною вимоги №60-02/323е від 16.01.2025 та її скасування.

21.02.2025 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зупинити дію вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з направлення ПрАТ «Київспецтранс» вимог щодо надання інформації тотожних за предметом і обсягом повністю або частково до вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення ПрАТ «Київспецтранс» законодавства про захист економічної конкуренції у зв`язку з Вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України збирати докази, вилучати докази, накладати арешт на докази у зв`язку з вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

- заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з притягнення ПрАТ «Київспецтранс» до відповідальності у зв`язку з вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025.

В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує, що очевидними є ознаки протиправності вимоги №60-02/323е від 16.01.2025, та порушення прав, свобод або інтересів ПрАТ «Київспецтранс» вимогою №60-02/323е від 16.01.2025, оскільки Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не наводить ні у вимозі №60-02/323е від 16.01.2025 ні у повідомленні №60-02/888е від 05.02.2025 жодних норм «інших передбачених законом випадків», які надавали б право Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вимагати копії документів у ПрАТ «Київспецтранс» за більш як вісім років діяльності на підставі Вимоги №60-02/323е від 16.01.2025.

Також заявник наголошує, що враховуючи, що виконання вимог Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановлений вимогою №60-02/323е від 16.01.2025, повідомленні №60-02/888е від 05.02.2025 строк і спосіб унеможливить діяльність ПрАТ «Київспецтранс», як підприємства критичної інфраструктури, порушить розумний баланс між приватними й публічними інтересами, то невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист оспорюваних прав або інтересів ПрАТ «Київспецтранс», за захистом яких ПрАТ «Київспецтранс» звертається до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, крім того, вказані вимоги заявника, за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Разом з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначалось вище, заявник просить суд, зокрема, зупинити дію вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025.

За змістом частини 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

За змістом частини 4 статті 371 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу 7 частини 1 статті 49 цього Закону.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право оскаржувати рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України у порядку, визначеному законом.

Приписами частини 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Як передбачено частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

З наведеного вбачається, що рішення органу Антимонопольного комітету України - це офіційний акт, який приймається за результатами розгляду справи та містить відповідні висновки щодо порушення законодавства, зобов`язання усунути порушення, накладення штрафів або інші правові наслідки.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Тобто, здійснивши системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про захист економічної конкуренції», можна прийти до висновку, що суд може зупинити виконання виключно рішення органу Антимонопольного комітету України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у суду відсутні правові підстави для зупинення дії вимоги органу Антимонопольного комітету України, а відтак і для задоволення вимоги про зупинення дії вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як зазначалось вище, заявник просить суд, зокрема:

заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з направлення ПрАТ «Київспецтранс» вимог щодо надання інформації тотожних за предметом і обсягом повністю або частково до вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-02/323е від 16.01.2025;

заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення ПрАТ «Київспецтранс» законодавства про захист економічної конкуренції у зв`язку з Вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України збирати докази, вилучати докази, накладати арешт на докази у зв`язку з вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025;

заборонити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії з притягнення ПрАТ «Київспецтранс» до відповідальності у зв`язку з вимогою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60-02/323е від 16.01.2025.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною, незаконною, недійсною та скасувати вимогу Відділення №60-02/323е від 16.01.2025.

Таким чином, вимоги заяви про забезпечення позову за змістом фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Крім того, забезпечення позову матиме наслідком втручання в не передбачений законом спосіб у діяльність відповідача, тобто в його дискреційні повноваженням в силу положень Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про забезпечення позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/2101/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/2101/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/2101/25 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2101/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено: 23.04.2025, після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська