Постанова

від 09.04.2025 по справі 910/11810/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/11810/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача: Клян А.Ф.;

від відповідача: Фартушна В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 (повний текст складено та підписано 24.12.2024)

у справі № 910/11810/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 14020664,71 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 15366/01 від 31.07.2018, 3% річних - 146 643, 76 грн та інфляційні втрати - 441 290, 74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/11810/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" про стягнення 14020664, 71 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" основний борг - 12 199 621,50 грн 3 % річних - 141146,85 грн, інфляційні втрати - 428270,64 грн та судовий збір - 210 309,97 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11810/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/11810/24 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" витрати на професійну правничу допомогу 35 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11810/24 скасувати в задоволеній частині та ухвалити нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, позивачем не надано жодного доказу, що розмір заявлених витрат відповідає умовам договору про надання правничої допомоги. Також апелянт стверджує, що розмір витрат повинен відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, що наразі стороною Позивача не дотримано. На думку апелянта, зазначення адвокатом Позивача в деталізованому описі таких послуг, як «узгодження позовної заяви з Клієнтом», «узгодження проекту відповіді на відзив з Клієнтом», «оцінка перспектив отримання позитивного для Клієнта рішення», «завантаження документів до системи Електронний суд» є виключно намірами адвоката обґрунтувати безпідставно завищену суму та маніпулюванням зі сторони Позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11810/24, розгляд справи призначено на 12.02.2025.

29.01.2025 р. від позивача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення.

У судовому засіданні 12.02.2025 було оголошено перерву до 19.03.2025, 19.03.2025 до 09.04.2025.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТОВ «Віта Солар» звернувся до місцевого господарського суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11810/24 в розмірі 279 600 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було подано до місцевого господарського суду:

- договір № 12/1/04-22 про надання правової допомоги від 29.04.2022, пунктом 5.2 якого погоджено, що розмір гонорару визначається у Додатках / Додаткових угодах до цього договору;

- додаток № 4 до договору № 12/1/04-22 про надання правової допомоги від 29.04.2022, пунктом 1 якого сторонами погоджено фіксований гонорар щодо представництва інтересів в суді першої інстанції - 5 000 євро, який в подальшому додатковою угодою № 1 від 11.09.2024 змінено до суми - 10 000 євро;

- акт надання послуг від 28.11.2024;

- опис наданих адвокатом послуг від 28.11.2024, згідно яких адвокатами затрачено 33, 5 годин робочого часу на послуги, які без зауважень та претензій прийнято Відповідачем;

- рахунок № 5751 від 19.09.2024 на суму 233 000 грн;

- платіжну інструкцію № 583 від 19.09.2024 на суму 279 600 грн. з урахуванням ПДВ.

В силу зазначеного, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 279 600 грн витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Так, згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказаного Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Позивачем та адвокатом було погоджено гонорар за оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі шляхом підписання додатку № 4 від 30.10.2023 до договору від 29.04.2022 в розмірі 5000 євро, який в подальшому збільшено до 10000 євро.

При цьому суд зазначає, що адвокатом у детальному описі зазначено кількість затраченого на надання послуг часу при тому, що гонорар є фіксованим.

Згідно висновку, викладеному у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зважаючи на предмет спору, обсяг наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, враховуючи заперечення Відповідача та керуючись критеріями, визначеними частиною 5 статті 129 ГПК України, за своє сукупністю, заявлена Позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 279600 грн є завищеною та необґрунтованою.

При цьому суд відзначає, що погодження між адвокатом та клієнтом послуг на суму 279600 грн не є підставою для повного відшкодування вказаної суми Відповідачем.

Також судом береться до уваги те, що Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович», яке здійснює представництво інтересів Позивача у даній справі також представляло інтереси товариств у справах № 910/9725/23, № 910/9804/23, № 910/9680/23, № 910/19949/23, № 910/4731/24, № 910/4734/24, 910/4733/24, де відповідачем було ДП «Гарантований покупець», а предмет та підстави позову були аналогічними даній справі. Зазначене свідчить про ознайомленість адвокатів з категорією такої справи, яка не потребує вивчення та аналізу судової практики зі значною затратою робочого часу адвоката.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (підпункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 279600 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а такі витрати не є співрозмірними з виконаною роботою у суді першої інстанції.

На підстави вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що враховуючи кількість та обсяг підготовлених адвокатом Позивача процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 35000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11810/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11810/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11810/24залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Шапран