Постанова від 10.04.2025 по справі 904/5819/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5819/20 (904/3319/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Мороза В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 (суддя Камша Н.М.; повне рішення складено 25.10.2024) у справі № 904/3319/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Кам`янське, Дніпропетровської області

про стягнення компенсації за невикористану відпустку заборгованості із заробітної плати,

розглянутої в межах справи № 904/5819/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Кам`янське, Дніпропетровської області,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лвівські автобусні заводи» заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2008 по 01.12.2008 у розмірі 1837,90 грн, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01.04.2008 по травень 2024 року у сумі 17983,85 грн та стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 38030,64 грн.

19821,75 грн, компенсації за невикористану відпустку. Позов пред`явлено в межах справи № 904/5819/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лвівські автобусні заводи».

Позов обґрунтований наявністю заборгованості по заробітній платі та порушенням строків її виплати, а також невиплатою компенсації за невикористану відпустку на момент звільнення.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.10.2024 відмовив в задоволенні позову у справі № 904/5819/20 (904/3319/24).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю доказів наявності заборгованості по заробітній платі, оскільки заборгованість по заробітній платі за 2008 рік у розмірі 2691,30 грн, стягнути рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25.07.2013 у справі № 464/550/13-ц. Відмову у стягненні компенсації за невикористану відпустку, місцевий господарський суд також мотивував відсутністю доказів її наявності.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі № 904/5819/20 (904/3319/24) і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник вважає, що звіт про заробітну плату і розрахункові листи, надані відповідачем на підтвердження його доводів, є сфальсифікованими і потребують додаткового аналізу, тому у разі незгоди з доводами скаржника, сум має право призначити судову експертизу.

Скаржник зазначає, що питання подання коригуючих звітів за лютий 2009 року і березень 2009 року судом не вивчалося.

Скаржник зауважує, що вимоги про заборгованість за не використану відпустку розглядалися в Господарському суд Львівської області з 30.05.2010, але відхилені ухвалою, яка знаходиться в матеріалах справи № 904/3320/24, а заперечення надані у відзиві.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.12.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі № 904/5819/20 (904/3319/24).

У судовому засіданні 10.04.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» з 02.10.2007 по 06.07.2009.

Первинних доказів (відомостей по заробітній платі, особистих рахунків), які б підтверджували факт нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості по заробітній платі за 2008 рік.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо наявності заборгованості по заробітній платі, позивач посилався на власноруч складену Порівняльну таблицю величини заборгованої заробітної плати за 2008 рік, у якій відображені величина заробітної плати по розрахункових листках, наданих представниками юридичної служби Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», та величину заробітної плати по розрахункових листках, які, за ствердженням позивача, надані прокуратурою і Головним управління Пенсійного фонду України. Саме різницю між цими сумами 1837,90 грн. і просив стягнути з відповідача та включити до реєстру вимог кредиторів позивач.

Господарський суд Дніпропетровської області не прийняв в якості доказів розрахункові листи двох видів, які додав до свого позову ОСОБА_1 , оскільки вони не можуть бути розцінені як документи не містять дати створення, підпису відповідальної посадової особи, печатки, посилань на те, на підставі яких первинних документів вони видані. Доводи позивача про достовірність відомостей про залишок заборгованості по заробітній платі, які він вважає виданими прокуратурою та ГУ ПФУ, ніяким чином не підтверджені.

У зв`язку з викладеним, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав безспірних доказів існування заборгованості із виплати заробітної плати за період з 01.04 2008 по 30.11.2008 у сумі 1837,90 грн.

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення з боржника у справі про банкрутство заборгованості по заробітній платі, та компенсації за затримку виплати заробітної плати і за невикористану відпустку.

Предметом апеляційного оскарження є встановлення дотримання місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права під час вирішення питання наявності підстав для стягнення з боржника у справі про банкрутство грошових коштів, що підлягали сплаті при звільненні працівника.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу, (групи доказів).

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем на підтвердження своїх доводів щодо наявної перед ним заборгованості відповідача по заробітній платі, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вони не є доказами, оскільки вони не містять дати створення, підпису відповідальної посадової особи, печатки, посилань на те, на підставі яких первинних документів вони видані.

З огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може встановити дійсні обставини справи та підтвердити чи спростувати доводи позивача, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у сумі 1837,90 грн за період з 01.04.2008 по 30.11.2008, а також компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 17983,85 грн.

Крім того, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25.07.2013 у справі № 464/550/13-ц на користь ОСОБА_1 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» 2691,30 грн заборгованості по заробітній платі за 2008 рік.

Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення компенсації за 103 дні невикористаної відпустки у розмірі 38030,64 грн, оскільки позивач не надав суду доказів того, що при звільненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» у нього була невикористана відпустка, за яку при звільненні мала бути виплачена компенсація.

Своєю чергою 103 дні невикористаної відпустки, відповідно до листа Територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 10.03.2009 позивач мав при звільненні 31.08.2003 з Відкритого акціонерного товариства «Львівські автобусні завод», в порядку переведення на Закрите акціонерне товариство «Львівський автомобільний завод» відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог статті 83 Кодексу законів про працю України у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод» не виплатило ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаних щорічних відпусток, ці кошти також не були перераховані підприємству, куди перейшов на роботу ОСОБА_1 Закритому акціонерному товариству «Львівський автомобільний завод», водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» не є правонаступником вказаних юридичних осіб, тому вимоги позивача у даній справі є безпідставними.

Апеляційний господарський суд зазначає, що призначення експертизи є дискреційним повноваженням суду, своєю чергою відмова у задоволенні позову мотивована відсутністю належних та допустимих доказів, на підставі яких можна встановити фактичні обставини справи, подання до суду яких є обов`язком саме позивача.

З огляду на викладені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі № 904/5819/20 (904/3319/24) залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі № 904/5819/20 (904/3319/24) залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 23.04.2025

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяО. ІВАНОВ

СуддяВ. МОРОЗ