Рішення

від 03.04.2025 по справі 907/418/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

03 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/418/24

За позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, с. Угля Тячівського району Закарпатської області

до відповідача Карпатського біосферного заповідника, м. Рахів Закарпатської області

про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мацнєва О.В.

представники:

Прокуратури

Позивача 1 не з`явився

Позивача 2

Відповідача

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Закарпатською обласною прокуратурою, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, с. Угля Тячівського району Закарпатської області до відповідача Карпатського біосферного заповідника, м. Рахів Закарпатської області про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2024 відкрито провадження у справі №907/418/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.06.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловлених позицій щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачу відповідей на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзиву.

Ухвалами суду від 12.06.2024, 22.08.2024 та 26.09.2024 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

У підготовчому засіданні 30.10.2024 судом за участю прокурора та уповноважених представників сторін проголошено перерву до 26.11.2024.

Ухвалою суду від 26.11.2024 підготовче засідання у справі призначено на 04.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/418/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 05.03.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

У судовому засіданні 05.03.2025 судом за участю прокурора у процесі та уповноважених представників позивачів і відповідача проголошено перерву до 03.04.2025.

Представник позивача 2 Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області через канцелярію суду подав клопотання б/н від 03.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3188/25 від 03.04.2025), яким просить провести судове засідання, призначене на 03.04.2025, без його участі; заявлений прокурором позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Поданим через канцелярію суду клопотанням б/н від 03.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3189/25 від 03.04.2025) представник відповідача просить розглянути справу за його відсутності; проти заявленого позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Представник позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області через підсистему Електронний суд подала клопотання б/н від 03.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3184/25 від 03.04.2025), за змістом якого просить відкласти судове засідання, призначене на 03.04.2025, на іншу дату у зв`язку з неможливістю забезпечити в останнє явку уповноваженого представника через його зайнятість в іншому судовому процесі.

Розглянувши подане представником позивача 1 клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що представник позивача 1 не зазначила об`єктивної неможливості проведення судового засідання, призначеного на 03.04.2025, без її участі.

Що ж стосується наведених останньою обставин в обґрунтування причин її неявки в судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Позивач 1, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

При цьому, суд звертає увагу представника позивача 1 на те, що розгляд справ в інших судах не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи №907/418/24 в Господарському суді Закарпатської області.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі прокурора та представників позивачів і відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧІВ

Прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №307/3840/23, який набрав законної сили 06.12.2023, ОСОБА_1 майстра з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

За твердженням прокурора, вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов`язків, достовірно знаючи власні права та обов`язки, в порушення вимог Закону України Про природно-заповідний фонд України, Лісового кодексу України, Положення про Карпатський біосферний заповідник, Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, посадової інструкції майстра з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в осінньо-зимовий період 2021 року, перебуваючи на своєму робочому місці на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, маючи об`єктивну можливість виконувати свої службові обов`язки та через несумлінне ставлення до них, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення порушень на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника та їх фіксування, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, масової незаконної рубки дерев, не вжив заходів до виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово керівництву підприємства про факт масової незаконної рубки дерев, які мали місце на ввіреній йому території, не провів огляди місць незаконної рубки дерев, не склав акти (протоколи) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника.

Прокурор звертає увагу, що внаслідок неналежного виконання майстром з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в осінньо-зимовий період 2021 року невстановленими досудовим розслідуванням особами на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду проведено незаконну рубку 410 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 2 800 183,50 грн.

За доводами прокурора, розмір завданої шкоди за порушення лісового законодавства в означеній сумі підтверджується, зокрема, висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №4381-Е від 26.01.2023, а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені на зазначених територіях, підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 02.01.2023.

Прокурор стверджує, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев; при цьому, неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

За доводами прокурора, факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним територій встановлено протоколами огляду місцевості від 29.09.2023 та 30.09.2022, копії яких долучені до позовної заяви, водночас у спірних правовідносинах саме Карпатський біосферний заповідник, як постійний лісокористувач, зобов`язаний відшкодувати заподіяну шкоду в заявленому до стягнення розмірі.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адреси Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області листи-запити №12-201ВИХ-24 від 01.03.2024 і №12-203ВИХ-24 від 01.03.2024 відповідно щодо встановлення факту вжиття позивачами заходів із відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу (в тому числі, в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача суми 2 800 183,50 грн завданої шкоди). Водночас останніми таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області через підсистему Електронний суд подала письмові пояснення б/н від 03.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4532/24 від 03.06.2024), за змістом яких заявлений прокурором позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Водночас у поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях б/н від 24.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7426/24 від 24.09.2024) представник позивача 1, конкретизуючи фактичні обставини спірних правовідносин, вказує на те, що спеціалісти Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, на виконання постанови слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Н. Канюка про залучення спеціалістів від 27.09.2022 у кримінальному провадженні №12021071140000296, були залучені для проведення огляду територій Угольського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника.

За твердженням представника позивача 1, під час проведення огляду складено протоколи огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022 і відомості попневого переліку, які підписані всіма учасниками огляду без зазначення будь-яких зауважень, а також встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, що знайшло свій вияв у незаконній рубці дерев.

Представник позивача 1 зазначає, що огляд проводився на підставі технологічної карти Угольського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника із застосуванням повіреної сертифікованої рулетки, відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність; при цьому, згідно із протоколами огляду та додатками до них проведено розрахунки шкоди, спричиненої внаслідок самовільної рубки дерев на території Карпатського біосферного заповідника, як того вимагають приписи постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.

Загальний розмір завданих збитків, за доводами представника позивача 1, становить 2 800 183,50 грн та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Представник позивача 2 Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області через підсистему Електронний суд подав письмові пояснення б/н від 21.11.2024 (вх. 02.3.1-02/9067/24 від 22.11.2024), в яких, серед іншого, зазначає про те, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача відповідача у справі цивільно-правової відповідальності, а відтак, заявлені прокурором вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву б/н від 10.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5507/24 від 11.07.2024), за змістом якого стверджує про те, що прокурором в якості доказів у справі подано протоколи огляду місця події, відомості попенного переліку, розрахунки розміру шкоди, акт Карпатського біосферного заповідника та висновки інженерно-екологічної і ботанічної експертиз, які містять суперечності, неточності та взагалі складені з порушенням норм чинного законодавства.

За доводами представника відповідача, з аналізу матеріалів справи вбачається, що Держекоінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (в тому числі, документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю та зі складенням на підставі норм чинного законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, та не надавала обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Представник відповідача зауважує, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються виключно на підставі протоколів огляду місця події, попенного переліку та висновку інженерно-екологічної експертизи, водночас у наявних у справі доказах (протоколах огляду місця події) відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено їх розмір та яким приладом здійснено їх заміри, відсутні посилання на нормативно-правові акти, якими керувались при складанні, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів із охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди.

За твердженням представника відповідача, в розрахунках завданої шкоди відсутня інформація, яким вимірювальним приладом здійснювався замір діаметрів пнів, та чи проходив даний прилад сертифікацію відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність.

Представник відповідача звертає увагу, що у протоколах огляду місця події від 29.09.2022 та від 30.09.2022 у графі, де розписуються технічні засоби, за допомогою яких здійснювався огляд, фіксація та обрахунок діаметру пнів, зокрема, зазначено Canon, без будь-якої іншої необхідної інформації; крім того, у протоколах відсутні відомості щодо вимірювальних приладів, чи проходили вони сертифікацію, хто саме з уповноважених осіб здійснював заміри, як давно було здійснена рубка дерев, у який метод здійснювався замір та інші важливі аспекти і характеристики, які є необхідними для вірного нарахування заподіяної шкоди.

Представник відповідача зазначає, що при проведенні оглядів межі виділів чи кварталів із прив`язкою до місцевості не виділялись (у протоколах відсутні будь-які координати), що могло мати наслідком фіксування пнів сусідніх виділів чи кварталів; водночас при документуванні пнів пораховані пні відповідно до порядку не помічались, що могло призводити до фіксування одного і того ж пня двічі.

На думку представника відповідача, заміри пнів повинні були проводитись відповідно до Методики та за допомогою мірної вилки і GPS приладу, натомість, під час огляду заміри проводились поверхнево (приблизно) за допомогою незрозумілих технічних засобів невідомого походження, які не сертифіковані та не відповідають визначеним стандартам.

При цьому, за твердженням представника відповідача, у зв`язку із тим, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у відповідності до Закону України Про здійснення державного нагляду та контролю у сфері господарської діяльності не проводилася, Карпатський біосферний заповідник був позбавлений можливості оскаржити дії представників Держекоінспекції в Закарпатській області.

На переконання представника відповідача, обов`язок вірного, належного, з детальним описом правопорушення, посиланням на нормативні акти, використовуванням сертифікованих приладів тощо лежить на Державній екологічній інспекції відповідно до Інструкції, керуючись якою остання складає акт.

Водночас представник відповідача наголошує, що відсутність передбаченого законодавством акта Державної екологічної інспекції ставить під сумнів правильність вимірювання та вірність розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача також звертає увагу на те, що виявлення факту незаконної порубки незначної кількості дерев свідчить про належне виконання Державною лісовою охороною своїх посадових обов`язків щодо запобігання, виявлення та фіксації незаконних рубок.

На думку представника відповідача, в розумінні ст. 223 КПК України, протоколи огляду місцевості (довідки) є лише наслідком слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; при цьому, огляд місцевості та оформлення за його результатами протоколу (довідки) не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення та підтвердженням наявності незаконно зрубаних дерев.

За доводами представника відповідача, не може вважатись належним і допустимим доказом у справі висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 26.01.2023, оскільки така експертиза була проведена за матеріалами кримінального провадження методом дослідження документів, наданих експерту органом, який призначив експертизу; при цьому, висновок експерта не містить відомостей щодо натурного обстеження місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей, на підставі яких було здійснено розрахунок.

На переконання представника відповідача, не є належним доказом і долучений прокурором висновок інженерно-екологічної експертизи, позаяк у розділі 2 останнього Експерт та його кваліфікація зазначено особу Осадчука Леоніда Семеновича завідувача кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів України, професора, експерта ГО Лісові ініціативи та суспільство тощо, однак, вказана особа не є судовим експертом.

Представник відповідача вважає, що наявні в матеріалах докази не є достатніми та належними для підтвердження факту вини Карпатського біосферного заповідника у неналежному виконанні своїх зобов`язань із охорони лісового фонду від незаконних рубок; при цьому, прокурором не зазначено, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України порушені з боку відповідача, та які дії не були виконані з боку останнього, а, натомість, наведено тільки посилання на норми Цивільного кодексу України щодо деліктної відповідальності.

Із посиланням на приписи ст. 105 Лісового кодексу України представник відповідача наголошує на відсутності підстав вважати, що Карпатський біосферний заповідник, який є державним підприємством постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами.

За доводами представника відповідача, приписи постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, на підставі яких зроблено розрахунок заподіяної шкоди, передбачають розрахунок шкоди, завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди, завданої внаслідок незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

Таким чином, за твердженням представника відповідача, лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки.

Представник відповідача зауважує, що Карпатський біосферний заповідник вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до затверджених планів, зокрема, ним було створено та затверджено структуру заповідника зі штатним розписом, стабільно та своєчасно надавались паливно-мастильні матеріали в Угольське природоохоронне науково-дослідне відділення для здійснення функцій із охорони лісового масиву (в тому числі, від незаконних рубок), проводились відповідні осінні та весняні ревізії з перевіркою лісових масивів та адміністративних будівель на предмет порушення природоохоронного законодавства, під час виявлення будь-яких порушень проводились службові розслідування, здійснювались повідомлення компетентних органів, оголошення доган тощо.

Таким чином, представник відповідача наголошує, що Карпатський біосферний заповідник вчасно та в повній мірі здійснював усі необхідні та передбачені законодавством дії щодо охорони лісового масиву, і жодного порушення в позовній заяві не вказано.

На переконання представника відповідача, матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями Карпатського біосферного заповідника та завданням шкоди, що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного Кодексу України та статті 105 Лісового кодексу України, з огляду на що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню в повному обсязі.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

За змістом поданої через підсистему Електронний суд відповіді на відзив б/н від 15.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5563/24 від 15.07.2024; аналогічна за змістом подана прокурором через канцелярію суду 16.07.2024) прокурор стверджує про те, що виходячи зі змісту протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, копії яких долучені до позову в якості доказів, огляд проводився із залученням спеціалістів ДЕІ у Закарпатській області, на підставі технологічної карти Угольського ПНДВ КБЗ та із застосуванням повіреної сертифікованої рулетки; крім того, під час оглядів безпосередньо службовими особами відповідача проведено розмежування виявлених клеймованих пнів шляхом переводу діаметрів останніх на висоту 1,3 м та подальшої звірки із діаметрами дерев із матеріалів відводу ділянки в рубку.

За доводами прокурора, у протоколах зазначено, що саме після відмежування службовими особами відповідача клеймованих пнів від відведених у рубку вищеописаним методом, у ході огляду виявлені пні від самовільно зрубаних дерев; при цьому, вказані протоколи підписані всіма учасниками огляду без зауважень.

На думку прокурора, правовий висновок, викладений у наведеній представником відповідача постанові Верховного Суду у справі №906/366/20, тільки підтверджує, що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації із приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Прокурор наголошує, що до позовної заяви в якості доказів долучені протоколи огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, зі змісту яких вбачається участь у проведенні слідчих дій як спеціалістів державних інспекторів ДЕІ у Закарпатській області, так і працівників лісокористувача; вказаними протоколами огляду зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, кількість та діаметри пнів дерев без ознак відведення в рубку, більше того, до протоколів долучені відомості попневого переліку, які підписані всіма особами, що брали участь в переліку та обмірах зрубаних дерев.

Прокурор також зауважує, що у протоколах огляду зазначено про технічні засоби, за допомогою яких здійснювалось вимірювання діаметрів пнів зрубаних дерев.

За доводами прокурора, в постанові Верховного Суду у справі №914/669/22 сформульовано висновок про те, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень мають бути оцінені судами як окремо кожен, так і в їх сукупності.

Спростовуючи аргументи представника відповідача із приводу неналежності висновків експертів у кримінальному провадженні та здійснених останніми розрахунків, прокурор вказує на те, що визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, методів дослідження) безпосередньо належить до компетенції експерта; при цьому, висновки експерта у справі, яка розглядається, ґрунтуються не на припущеннях, а на конкретних документах, на які посилається експерт та які долучені в якості доказів до позовної заяви.

За твердженням прокурора, у висновку інженерно-екологічної експертизи Осадчуком Л.С. зазначено, що він діє на підставі Наказу Міністерства освіти і науки від 12.01.2004 №12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2024 за №110/8709 Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи.

Прокурор наголошує, що шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, настала саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення службовою особою підприємства (відповідача), службова недбалість якого призвела до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

При цьому, прокурор зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які би об`єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів факт наявності незаконної рубки дерев або заперечували б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев, їх діаметри тощо.

На думку прокурора, відповідач не надав суду доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності; водночас між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

Майже аналогічні за змістом доводи викладені у відповіді на відзив б/н від 22.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9077/24 від 22.11.2024), поданій через підсистему Електронний суд представником позивача 1.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до п. 1.1. Положення про Карпатський біосферний заповідник, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №101 (у редакції наказу Міндовкілля від 04.04.2022 №168) (далі Положення), Карпатський біосферний заповідник (далі Заповідник) створено на базі Карпатського державного заповідника згідно з Указом Президента України від 26.11.1993 №563 Про біосферні заповідники в Україні. Територію Заповідника розширено відповідно до указів Президента України від 11.04.1997 №325 Про розширення території Карпатського біосферного заповідника, від 14.01.2010 №25 Про розширення території Карпатського біосферного заповідника та від 02.01.2022 №5 Про зміну меж території Карпатського біосферного заповідника. Заповідник розташований на території Берегівського, Рахівського, Тячівського, Хустського районів Закарпатської області. Територію Заповідника загальною площею 58035,8 гектара разом з його транзитною зоною загальною площею 136 900 гектарів включено в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО Людина і біосфера.

Заповідник є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення, збереження та використання. Загальна площа Заповідника становить 66 417,4 гектара земель, у тому числі 57 399,4 гектара земель, що надаються йому у постійне користування та 9018 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п. 1.2., 1.6. Положення).

Як вбачається зі структури Карпатського біосферного заповідника, до його складу входить, зокрема, Угольське природоохоронне науково-дослідне відділення, яке, згідно із планом лісонасаджень, поділено на квартали та виділи.

28.06.2022 комісією відповідача Карпатського біосферного заповідника проведено перевірку дотримання режиму використання, охорони і захисту природних об`єктів на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення, за результатами якої складено відповідний акт, де зафіксовано факт проведення протягом 2019-2021 років самовільних рубок у кварталах, на які не було отримано необхідних дозвільних документів.

В подальшому, внаслідок виявлення незаконної рубки дерев, акт перевірки від 28.06.2022 був надісланий відповідачем до Тячівської окружної прокуратури (лист №415 від 28.06.2022) для прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, неналежне виконання якими своїх службових обов`язків спричинило завдання шкоди навколишньому природного середовищу.

Під час розслідування кримінального провадження №12021071140000296 від 06.10.2022 слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Канюка Н.В. 29.09.2022 та 30.09.2022 провів огляди території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника у присутності уповноважених осіб відповідача, залучених спеціалістів державних інспекторів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та понятих, яким, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, роз`яснено їхні права та обов`язки.

В результаті оглядів, що відбулися 29.09.2022 та 30.09.2022, складено відповідні протоколи, в яких зафіксовано наявність пнів від зрізаних дерев без наявних ознак їх відведення в рубку; водночас під час оглядів проведено перерахунок та обмір кожного пня, за наслідками чого складено відомості попневого переліку, в яких відображено кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу.

Згідно з відомостями попневого переліку від 29.09.2022 та 30.09.2022 (додатки до протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022), у 22 кварталі (виділи 12, 17, 20, 22, 24, 25, 39, 41, 42), а також у 21 кварталі (виділи 27, 31, 32, 33) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника виявлено та зафіксовано 410 пнів дерев породи граб, бук, дуб, ясен, ялина та явір без ознак їх відведення в рубку.

Означені відомості попневого переліку містять, в тому числі, інформацію про діаметри пнів, замір яких, відповідно до змісту протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, здійснювався із застосуванням повіреної сертифікованої рулетки, а також із використанням засобу фіксування фотокамери Canon.

Судом встановлено, що як протоколи огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, так і відомості попневого переліку, які є додатками до останніх, підписані всіма учасниками огляду (в тому, числі представниками відповідача) без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому, як вбачається з висновку експерта від 02.01.2023, складеного за результатами проведення ботанічної експертизи у кримінальному провадженні №12021071140000296 від 06.10.2022, дерева, пні від яких виявлено в ході проведення огляду, були зрубані в осінньо-зимовий період 2021 року.

На підставі протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, а також відомостей попневого переліку державним інспектором Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Ярославом Дзихором 22.11.2022 та 24.11.2022, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, складено розрахунки розміру шкоди, заподіяної незаконними рубками дерев, згідно з якими такий становить:

- у кварталі 22 (виділ 22) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 86 051 грн;

- у кварталі 22 (виділ 20) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 156 292 грн;

- у кварталі 22 (виділ 39) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 105 964 грн;

- у кварталі 21 (виділ 27) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 340 814 грн;

- у кварталі 21 (виділ 31) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 15 964 грн;

- у кварталі 22 (виділ 42) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 134 922 грн;

- у кварталі 21 (виділ 33) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 152 785 грн;

- у кварталі 22 (виділ 17) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 271 821 грн;

- у кварталі 22 (виділ 12) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 52 039 грн;

- у кварталі 22 (виділ 24) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 29 973 грн;

- у кварталі 21 (виділ 32) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 235 934 грн;

- у кварталі 22 (виділ 41) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 64 995,50 грн;

- у кварталі 22 (виділ 25) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 617 152 грн;

- у кварталі 22 (виділ 20) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 535 477 грн (всього, згідно із розрахунками 2 800 183,50 грн).

Як вбачається із висновку експерта №4381-Е від 26.01.2023, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12021071140000296, рубка дерев у кварталі 17 виділі 21, кварталі 17 виділі 24, кварталі 21 виділі 27, кварталі 21 виділі 31, кварталі 21 виділі 32 , кварталі 21 виділі 33, кварталі 22 виділі 12, кварталі 22 виділі 17, кварталі 22 виділі 20 (1), кварталі 22 виділі 20 (2), кварталі 22 виділі 22, кварталі 22 виділі 24, кварталі 22 виділі 25, кварталі 22 виділі 39, кварталі 22 виділі 41, кварталі 22 виділі 42 на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника здійснювалася з порушенням чинних на момент досліджуваної події нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників у заповідниках чи на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, тобто з недотриманням чинного спеціального екологічного та лісового законодавства України; розмір відшкодування збитків, заподіяний самовільною рубкою дерев на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, що визначений Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, згідно із висновком експерта №4381-Е від 26.01.2023, підтверджується документально та розрахунково і становить у сукупності 2 800 183,50 грн.

Крім того, у вищевказаному експертному висновку констатовано, що до настання наслідків досліджуваної події в межах природно заповідного фонду Карпатського біосферного заповідника з технічної точки зору спричинили дії службових осіб Карпатського біосферного заповідника, які не відповідали вимогам чинних галузевих нормативних актів, що безпосередньо регулюють правовий режим ведення лісового господарства в частині збереження природних ресурсів та охорони довкілля.

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №307/3840/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, із призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки з позбавленням права займати посади в Державній лісовій охороні строком на 2 (два) роки без штрафу.

В означеному вироку Тячівським районним судом Закарпатської області встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду майстра з охорони природи Угольського ПНДВ Заповідника, уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, є службовою особою та працівником правоохоронного органу.

Судом також констатовано, що під час досудового розслідування проведено огляд території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Заповідника, в ході якого в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду виявлено пні 410 самовільно зрубаних дерев, а саме: у кварталі 21 виділі 27 69 пні; у кварталі 21 виділі 31 4 пні; у кварталі 21 виділі 32 34 пні; у кварталі 21 виділі 33 66 пні; у кварталі 22 виділі 12 8 пнів; у кварталі 22 виділі 17 31 пень; у кварталі 22 виділі 20 (1) 16 пнів; у кварталі 22 виділі 20 (2) 53 пні; у кварталі 22 виділі 22 13 пнів; у кварталі 22 виділі 24 4 пні; у кварталі 22 виділі 25 70 пнів; у кварталі 22 виділі 39 11 пнів; у кварталі 22 виділі 41 18 пнів; у кварталі 22 виділі 42 13 пнів. У ході розслідування встановлено, що внаслідок незаконної рубки дерев в осінньо-зимовий період 2021 року на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами спричинено шкоду на суму 2 800 183,50 гривень.

Таким чином, Тячівський районний суд Закарпатської області у вироку від 07.11.2023 у справі №307/3840/23 виснував, що майстер з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповіднику ОСОБА_1 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов`язків, достовірно знаючи свої права та обов`язки, в порушення вимог Закону України Про природно-заповідний фонд України, Лісового кодексу, Положення Про Карпатський біосферний заповідник, Положення Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, посадової інструкції майстра з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в осінньо-зимовий період 2021 року, перебуваючи на своєму робочому місці на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, достовірно знаючи свої права та обов`язки, маючи об`єктивну можливість виконувати свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень, на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника та їх фіксування, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, масової незаконної рубки дерев, не вжив заходів до виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово керівництву Підприємства про факт масової незаконної рубки дерев, які мали місце на ввіреній йому території, не провів огляди місць незаконної рубки дерев, не склав акти (протоколи) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника.

При цьому, за висновком суду, наведеним у вироку від 07.11.2023 у справі №307/3840/23, внаслідок неналежного виконання майстром з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в осінньо-зимовий період 2021 року невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в межах територій та об`єктів природно- заповідного фонду, проведено незаконну рубку 410 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 2 800 183,50 гривень.

Покликаючись на обставини, встановлені вищеописаним вироком суду, а також на те, що обов`язок із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійного лісокористувача (відповідача у справі), який відповідає за невиконання або неналежне виконання останнього (в тому числі, в разі незабезпечення його працівником охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев), прокурор вказує на наявність правових підстав для стягнення із Карпатського біосферного заповідника суми 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 статті 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

При цьому, в розумінні ч. 1 та 2 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним і комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Права та обов`язки постійних лісокористувачів регламентовані статтею 19 Лісового кодексу України, відповідно до ч. 2 якої постійні лісокористувачі зобов`язані: - забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; - дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; - вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; - вести первинний облік лісів; - дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; - забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; - забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

За змістом ст. 63 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, в тому числі, на постійних лісокористувачів.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 27.03.2024 у справі №908/65/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24.

Згідно з ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України).

Частиною 1 статті 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За приписами ч. 1 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту прав і законних інтересів належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Водночас загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 та 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) остання складова вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 14.10.2024 у справі №912/4/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, в тому числі, здійснення незаконної порубки дерев (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками процесу (в тому числі, відповідачем), Карпатський біосферний заповідник є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення (що є структурним підрозділом відповідача, лісові ділянки якого оглядалися в межах кримінального провадження), а відтак, обов`язки із охорони лісів від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача у справі.

При цьому, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №307/3840/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 , і визнано останнього винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

У вказаному вироку судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання майстром з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в осінньо-зимовий період 2021 року невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в межах територій та об`єктів природно- заповідного фонду, проведено незаконну рубку 410 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 2 800 183,50 гривень.

За приписами ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В розумінні положень ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, в тому числі, з урахуванням обставин даної справи, встановленої вироком суду службової недбалості посадової особи постійного лісокористувача. Протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами, що і встановлено вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №307/3840/23.

Наявними в матеріалах справи документальними доказами, зокрема, складеними за участю представників відповідача та підписаними останніми без будь-яких заперечень протоколами огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022 в межах досудового розслідування кримінального провадження №12021071140000296 від 06.10.2022, а також доданими до них відомостями попневого переліку від 29.09.2022 та 30.09.2022 підтверджено, що в ході слідчих дій на території постійного лісокористування відповідача, а саме, у 22 кварталі (виділи 12, 17, 20, 22, 24, 25, 39, 41, 42) та у 21 кварталі (виділи 27, 31, 32, 33) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника виявлено та зафіксовано незаконну порубку дерев породи граб, бук, дуб, ясен, ялина та явір у загальній кількості 410 штук.

Водночас докази, що вказані дерева були відведені у встановленому законом порядку в рубку, в матеріалах справи відсутні.

При цьому й самим відповідачем у складеному ним акті перевірки від 28.06.2022 зафіксовано факт проведення протягом 2019-2021 років самовільних рубок у кварталах Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, на які не було отримано необхідних дозвільних документів.

За результатами проведення 22.11.2022 та 24.11.2022 державним інспектором Державної екологічної інспекції у Закарпатській області розрахунків розміру шкоди, заподіяної незаконними рубками дерев у 22 кварталі (виділи 12, 17, 20, 22, 24, 25, 39, 41, 42) та у 21 кварталі (виділи 27, 31, 32, 33) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, встановлено, що сукупна сума завданої шкоди складає 2 800 183,50 грн.

Як вбачається зі змісту означених розрахунків, такі проведені відповідно до чинної на дату їх складання постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду внаслідок, зокрема, незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток № 1) за кожне зрубане дерево в залежності від діаметру дерева у корі біля шийки кореня.

Здійснений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунок шкоди на суму 2 800 183,50 грн також підтверджується висновком судового експерта Львівського НДІСЕ №4381-Е від 26.01.2023, складеним за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12021071140000296 від 06.10.2022.

При цьому, заслуговує на увагу той факт, що будь-яких доказів на спростування правильності проведених розрахунків завданої шкоди відповідачем суду не надано.

В аспекті викладеного суд також звертається до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, згідно з якими та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 у справі №201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/6720/22, від 23.05.2023 у справі №914/1883/22, від 04.07.2019 у справі №922/101/16, від 13.02.2019 у справі №913/112/18).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).

У постанові від 19.11.2019 у справі №918/204/18 Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема, статей 76 - 79 ГПК України.

Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав наступне:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на непроведення Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території постійного лісокористування відповідача, оскільки чинним законодавством не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України. Тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №909/131/24.

Водночас суд вважає нерелевантною до спірних правовідносин зазначену відповідачем у відзиві на позов правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі №907/449/22, позаяк у даній справі прокурором доведено належними та допустимими доказами точну кількість незаконно зрубаних дерев, їх ознаки і діаметр, а дійсний розмір шкоди ґрунтується як на розрахунках, здійснених Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, так і на висновку експерта в межах кримінального провадження, по якому судом ухвалено вирок відносно посадової особи відповідача, що набрав законної сили у встановленому законом порядку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Верховний Суд зазначав, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

В аспекті наведеного суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, які би об`єктивно могли спростувати або обґрунтовано поставити під сумнів вірогідність здійснених обмірів та розрахунків спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, належність і допустимість висновку експертизи в межах кримінального провадження або взагалі спростовували би факт наявності незаконної рубки дерев на території постійного лісокористування відповідача чи заперечували б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев, їх діаметри тощо.

Навпаки, як протоколи огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, так і відомості попневого переліку, які є додатками до останніх, підписані всіма учасниками огляду (в тому, числі представниками відповідача) без будь-яких зауважень та заперечень (у тому числі, в частині здійсненого обрахунку незаконно зрубаних дерев, обмірів їх діаметрів біля шийки кореня тощо).

Водночас відповідачем суду не надано й доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності. При цьому, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №307/3840/23 підтверджується факт бездіяльності посадової особи відповідача, що мала наслідком завдання шкоди та, відповідно, наявність причинного зв`язку, а відсутності вини відповідача останнім суду не доведено.

Відхиляються судом також і доводи представника відповідача про те, що норми ст. 105 Лісового кодексу України та положення постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд не дають правових підстав вважати, що Карпатський біосферний заповідник, який є постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами, позаяк обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень, як зазначалось судом попередньо, покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22.

Безпідставними, на переконання суду, є й аргументи представника відповідача про те, що Карпатський біосферний заповідник вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до затверджених планів, зокрема, шляхом створення та затвердження структури заповідника зі штатним розписом, своєчасного надання паливно-мастильних матеріалів до Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення для здійснення функцій із охорони лісового масиву (в тому числі, від незаконних рубок), проведення відповідних осінніх та весняних ревізій лісових масивів та адміністративних будівель на предмет порушення природоохоронного законодавства, здійснення службових розслідувань, надання повідомлень до компетентних органів, оголошення доган тощо, оскільки вказані заходи можуть свідчити лише про організацію господарської діяльності на підприємстві відповідача, що, за встановлених судом обставин, виявилось недостатнім для недопущення незаконних рубок на території постійного лісокористування відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку про те, що прокурором належними й допустимими доказами доведено існування складу правопорушення, вчиненого з боку відповідача у спірних правовідносинах, а саме, обставину незаконної порубки дерев на підвідомчій останньому території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача, наявність шкоди, розмір якої доказово підтверджено, та існування причинно-наслідкового зв`язку шкоди із протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

За таких обставин, суд визнає вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, документально доведеними й обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими, а відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача збитків, заподіяних державі, полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. і ст. 3 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Водночас несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі Положення), визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).

Абзацом 1 пункту 1 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах (абз. 6 підп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020).

За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є органом, уповноваженим на захист порушених інтересів держави у правовідносинах, що склалися між сторонами наявного спору.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором направлено на адресу позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області лист-запит №12-201ВИХ-24 від 01.03.2024 щодо встановлення факту вжиття останньою заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).

Водночас позивач 1 листом №580-09 від 20.03.2024 інформував прокурора про те, що заходи щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев, в судовому порядку ним не вживались.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлену судом бездіяльність Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в частині реалізації повноважень щодо компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в судовому порядку, звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах останньої є обґрунтованим та правомірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Крім того, в розумінні п. б ч. 2 ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Водночас відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, незаконна порубка дерев була проведена в межах лісових масивів Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, що за територіальною приналежністю належать до Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Водночас остання у спірних правовідносинах є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого підлягають до стягнення збитки, завдані внаслідок незаконної рубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах, із подальшим перерозподілом останніх.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором направлено на адресу позивача 2 Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області лист-запит №12-203ВИХ-24 від 01.03.2024 щодо встановлення факту вжиття останньою заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).

У свою чергу, позивач 2 листом №161 від 13.03.2024 повідомив прокурора про те, що будь-які заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, ним не вживалися.

Відтак, із огляду на встановлену судом бездіяльність позивача 2 як органу, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 42 002,75 грн, від сплати якого прокурор звільнений у встановленому законом порядку, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Карпатського біосферного заповідника, вул. Красне Плесо, будинок 77, м. Рахів, Рахівський район, Закарпатська область, 90600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00276104) на користь держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, будинок 32, с. Угля, Тячівський район, Закарпатська область, 90514 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04349656) суму 2 800 183,50 грн (Два мільйони вісімсот тисяч сто вісімдесят три гривні 50 коп) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Карпатського біосферного заповідника, вул. Красне Плесо, будинок 77, м. Рахів, Рахівський район, Закарпатська область, 90600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00276104) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) суму 42 002,75 грн (Сорок дві тисячі дві гривні 75 коп) судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 22.04.2025.

Суддя Л.І. Пригара