Рішення

від 22.04.2025 по справі 910/14515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2025Справа № 910/14515/24

За позовом Акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європєум інвест" (відповідач 1);

ОСОБА_1 (відповідач 2);

про стягнення 2 463 608,05 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Панчук М.О., адвокат, довіреність № 1425-ЮУ/25 від 18.12.2024;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк "Кліринговий дім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європєум Інвест" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 40/2020-К від 10.09.2020 у сумі 2 463 608,05 грн, з них: за тілом кредиту - 2 414 797,14 грн; по процентам - 48 810,91 грн.

Зважаючи на те, що відповідач 2 у справі є фізичною особою, що не має статусу підприємця, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 було вирішено, звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1

На виконання вимог ухвали суду від 27.11.2024 до Господарського суду міста Києва 19.12.2024 надійшов лист Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/26-14-729 від 05.12.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.12.1986 по теперішній час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/14515/24, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 21.01.2025.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.12.2024 була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європєум інвест" та ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та була ним отримана 31.12.2024, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення, які міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/14515/24 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 22.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 22.04.2025 представники відповідачів не з`явилися, відзивів на позовну заяву не надали, про причини неявки суд не повідомили, ухвали суду надсилалися ним рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, яка зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та які були вручені адресатам, про містяться в матеріалах справи відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ухвалою суду від 20.12.2024, не подали до суду відзиви на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

22.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 між Акціонерним товариством "Банк "Кліринговий дім" (далі також - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європєум інвест" (далі також - відповідач 1, позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 40/2020-К (далі - кредитний договір) про відкриття поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 9 000 000,00 грн терміном дії до 06.09.2022, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних (з урахування змін).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2) було укладено договір поруки № 40/2020-01П від 10.09.2020 (далі - договір поруки), згідно з п. 1.1 якого, поручитель зобов`язується відповідати солідарно перед кредитором в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальником, які випливають з договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, порука забезпечує вимоги кредитора щодо виконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором - у сумі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів, належних до сплати за банківські послуги згідно тарифів (комісій), а також всіх сум можливої неустойки за невиконання та/або неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Позивач вказує, що станом на 07.09.2022 позичальником не було виконано умови вищезазначеного пункту кредитного договору, у зв`язку з чим позичальнику та поручителю надсилались письмові вимоги про погашення кредитної заборгованості, останні від 04.10.2024, однак дані вимоги, що були відправлені банком були залишені позичальником та поручителем без розгляду, оскільки поштові відправлення до позичальника і до поручителя повернуто до банку без отримання їх відповідними адресатами.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконане в повній мірі, позивач зазначає, що станом на 29.10.2024 загальна заборгованість за кредитними договорам становить 2 463 608,05 грн, з них заборгованість по тілу кредиту - 2 414 797,14 грн та заборгованість по процентам - 48 810,91 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, банк свої зобов`язання за договором виконав належним чином, що підтверджується платіжними інструкціями від 11.09.2020, 12.11.2020, 14.12.2020, 16.12.2020 та виписками про рух коштів по рахунках обслуговування кредиту та розрахунком кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З виписки по рахунку позичальника вбачається, що кредитні кошти повернуто позичальником частково, а саме у розмірі 6 585 202,86 грн та, відповідно, за ним обліковується заборгованість у розмірі 2 414 797,14 грн по тілу кредиту та заборгованість по процентам у розмірі 48 810,91 грн.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідач 1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена та становить 2 414 797,14 грн (заборгованість по тілу кредиту) та 48 810,91 грн (заборгованість по процентам).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 414 797,14 грн по тілу кредиту та заборгованості по процентам у розмірі 48 810,91 грн обґрунтовані та документально підтверджені.

Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як вказувалося судом, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2) було укладено договір поруки № 40/2020-01П від 10.09.2020 (далі - договір поруки), згідно з п. 1.1 якого, поручитель зобов`язується відповідати солідарно перед кредитором в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальником, які випливають з договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, порука забезпечує вимоги кредитора щодо виконання позичальником усіх зобов`язань за кредитним договором - у сумі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів, належних до сплати за банківські послуги згідно тарифів (комісій), а також всіх сум можливої неустойки за невиконання та/або неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

З усіма умовами надання кредиту позичальник та поручитель були ознайомлені 10.09.2020 в ході укладення кредитного договору та договору поруки.

У відповідності до п. 2.2. кредитного договору, кінцевий строк погашення кредитної заборгованості встановлений до 06.09.2022.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до поручителів із вимогою № 01-07/4179 від 04.10.2024 про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишені ними без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідачів виник обов`язок виконання зобов`язання перед позивачем як солідарних боржників.

Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 2 414 797,14 грн по тілу кредиту та заборгованості по процентам у розмірі 48 810,91 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європєум інвест" (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 12-б, кв. 30, ідентифікаційний код 35572680) та ОСОБА_1 (паспорт громадянки України НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України 21.05.2009, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 5-А, ідентифікаційний код 21665382) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 414 797 (два мільйона чотириста чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 14 коп., заборгованість по процентам у розмірі 48 810 (сорок вісім тисяч вісімсот десять) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 29 563 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 30 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.04.2025.

Суддя О.В. Мандриченко