Рішення від 15.04.2025 по справі 916/1145/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1145/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/1145/22 за позовом Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18, код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 40477150), Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул.Спаська, 42-а, код ЄДРПОУ 41168670), Миколаївської обласної ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 25696652)

до відповідача-1 - Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради (55200, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Грушевського,3, код ЄДРПОУ 22436347) та до

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі технології (03040, м.Київ, вул.Ломоносова, 8Б, код ЄДРПОУ 31862999)

про визнання недійсною процедуру закупівлі та договору про закупівлю на 24 996 000 грн, застосування наслідків недійсності провочину

Представники сторін:

від прокуратури: Кривельова Т.М.;

від позивачів - не з`явились;

Від відповідача: 1. не з`явився;

відповідача-2- Слюсар О.В. за ордером;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, Миколаївської обласної ради до Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі технології про визнання недійсною процедуру закупівлі та договору про закупівлю на 24 996 000 грн., застосування наслідків недійсності провочину.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, у позові відмовлено повністю.

Постановою від 29.05.2024 Верховний Суд касаційну скаргу Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 916/1145/22 скасовано частково,

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 в частині позовних вимог про визнання недійсною процедури закупівлі та договору про закупівлю ухалено змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024р., справу № 916/1145/22 передано на розгляд судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду від 01.07.2024р. прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 29.07.2024р.

12.07.2024р. до канцелярії суду надійшли письмові пояснення представника відповідача-1 та відповідача-2 з урахуванням постанови Верховного Суду від 29.05.2024.

16.07.2024р. до суду надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача-1 представника Миколаївської обласної ради та письмові пояснення з урахуванням постанови від 29.05.2024р.

До канцелярії суду надійшли заперечення прокурора на пояснення представника відповідача-2.

Ухвалою від 29.07.2024р. відкладено підготовче засідання на 10.09.2024р.

Ухвалою від 10.09.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.10.2024р.

01.10.2024 в судовому засіданні було оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 29.10.2024р.

Ухвалою суду від 29.10.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 26.11.2024р.

Ухвалою від 24.12.2024р. було повернуто до стадії підготовчого провадження у справі № 916/1145/22 та замінено судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням та призначено на 11.02.2025р.

Ухвалою від 11.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 25.02.2025р.

Ухвалою від 25.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 11.03.2025р.

До канцелярії суду надійшли додаткові пояснення - заперечення прокурора.

Ухвалою від 11.03.2025р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.04.2025р.

Частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Згідно ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що за приписами ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, крім іншого, є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом.

В свою чергу, відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд, керуючись ст.ст.202, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, у х в а л ю є, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників провадження, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розглянути дану справу у розумні строки.

01.04.2025р. за участю представників сторін оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 15.04.2025р.

Судом 15.04.2025 року, в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі позивач 1), Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (далі позивач 2), Миколаївської обласної ради (далі позивач 3) до суду з позовом до Управління житлово комунального господарства Первомайської міської ради (далі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (далі відповідач - 2), у якому просив:

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи відповідача-1, оформлене протоколом від 11.12.2019 № 105У, яким оголошено найбільш економічно вигідною по закупівлі «Реконструкція очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області» пропозицію відповідача-2 та оголошено про намір укласти з ним договір;

- визнати недійсним договір від 23.12.2019 № 160, який укладений відповідачами;

- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача-2

повернути до Миколаївського обласного бюджету грошові кошти в сумі 14 240 769,60 грн та зобов`язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 обладнання установку передочистки стічних вод по типу ІНР 100, придбаного за договором від 23.12.2019 № 160.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що процедура закупівлі проведена відповідачем-1 з порушенням вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до неефективного витрачання бюджетних коштів, тому спірне рішення та оспорюваний договір підлягають визнанню недійсним в судовому порядку із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, в позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не довів тих обставин, з якими пов`язував свої позовні вимоги, що виключає підстави для задоволення позову.

Суди встановили, що враховуючи наявність рішень про виділення коштів на фінансування робіт Реконструкції очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області, наявної та затвердженої проектної документації на виконання будівництва, 13.11.2019 відповідачем-1 оголошено закупівлю UA-2019-11-13-001040-b на виконання робіт з реконструкції очисних споруд. Очікувана вартість предмету закупівлі відповідала загальній кошторисній вартості будівництва передбаченого експертним висновком до проектної документації.

Після проведеного розгляду та оцінки поданих учасниками документів, 11.12.2019 відповідачем-1 прийнято рішення про визначення переможця закупівлі відповідача-2 та направлено йому повідомлення про намір укладення договору.

23.12.2019 між відповідачами укладено договір № 160 на виконання будівельних робіт по об`єкту Реконструкції очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області, відповідно до умов пункту 2.5 якого, його загальна вартість робіт складає - 24996000,00 грн (двадцять чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто шість тисяч 00 копійок), у тому числі ПДВ - 4166000,00 грн (чотири мільйони сто шістдесят шість тисяч 00 копійок), на поточний рік - 15306351,00 грн (п`ятнадцять мільйонів триста шість тисяч триста п`ятдесят одна грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -2551058,50 грн (два мільйони п`ятсот п`ятдесят одна тисяча п`ятдесят вісім грн 50 копійок); на 2020 рік - 9689649,00 грн (дев`ять мільйонів шістсот вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -1614941,50 грн (один мільйон шістсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна грн 50 копійок).

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення уповноваженої особи, оформленого протоколом від 11.12.2019 № 105У Верховний суд у постанові по даній справі від 29.05.2024 зазначив наступне.

Оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", у редакції чинній на дату проведення закупівлі та укладення договору.

Відповідно до положень пунктів 6, 25 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зміст публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продаж таких товарів, виконання робіт чи надання послуг за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначив Верховний суд, у даній справі судами встановлено, що за наслідками прийнятого рішення уповноваженої особи відповідача-1, оформленого протоколом від 11.12.2019 № 105У, яким оголошено найбільш економічно вигідною по закупівлі «Реконструкція очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області» пропозицію відповідача-2 та оголошено про намір укласти з ним договір, яке прокурор просить у позові визнати недійсним, між відповідачами було укладено договір від 23.12.2019 № 160, який прокурор також просить визнати недійсним.

Отже, таке рішення вичерпало свою дію у зв`язку з реалізацією фактом його виконання (укладенням договору), тому такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення не призведе до відновлення порушеного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28)).

Верховний суд встановив, що суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, а тому, відмовляючи Прокурору в задоволенні позову в цій частині вимог суди помилились у мотивах для прийняття оскаржуваних судових рішень, тому в позові в зазначеній частині слід відмовити з мотивів неналежно обраного прокурором способу захисту права, порушеного у спірних правовідносинах.

Подібний правовий висновок викладено у пунктах 8.2 8.7 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.

Щодо вимог прокурора про недійсність Договору Верховний суд звернув увагу на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення (ab initio) незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін чи волі будь-якої іншої особи автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.

Крім того, нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам цього виду, тобто не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо нікчемного правочину, викладеної, зокрема, і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним за законом.

Отже, у постанові у даній справі від 29.05.2024 Верховний Суд, встановив, що укладений відповідачами 23.12.2019р. договір № 160 на виконання будівельних робіт по об`єкту Реконструкції очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області, відповідно до умов пункту 2.5 якого, його загальна вартість робіт складає - 24996000,00 грн (двадцять чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто шість тисяч 00 копійок), у тому числі ПДВ - 4166000,00 грн (чотири мільйони сто шістдесят шість тисяч 00 копійок), на поточний рік - 15306351,00 грн (п`ятнадцять мільйонів триста шість тисяч триста п`ятдесят одна грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -2551058,50 грн (два мільйони п`ятсот п`ятдесят одна тисяча п`ятдесят вісім грн 50 копійок); на 2020 рік - 9689649,00 грн (дев`ять мільйонів шістсот вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -1614941,50 грн (один мільйон шістсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна грн 50 копійок) є нікчемним правочином, є недійсним за законом.

Відтак, у позові у цій частині спору належало відмовити у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту.

Постановою від 29.05.2024 Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 916/1145/22, в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог прокурора застосувати наслідки недійсності правочину Господарський суд зазначає наступне.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і, відповідно до частини четвертої статті 216 Цивільного кодексу України, не можуть піддаватися змінам за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова Касаційного цивільного суду у склді Верховного Суду від 09.01.19 № 759/2328/16-ц).

Правочин є нікчемним не за рішенням певної особи, а відповідно до закону.

Такий правочин є нікчемним з моменту його укладення. Нікчемний правочин є недійсним вже в момент вчинення, незалежно від будь-чиєї волі (ipso iure), і його абсолютна недійсність діє щодо всіх (erga omnes).

Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором, також настають для сторін у силу вимог закону.

Отже, у кожному спірному випадку слід з`ясувати наявність чи відсутність підстав недійсності правочину, встановлених законом (нікчемний правочин).

Під час судового розгляду має бути встановлено обставини, які свідчать про нікчемність угоди в силу закону.

При цьому наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч.2 ст.215 ЦКУ застосовуються саме до договорів (наприклад, зобов`язання особи передати майно чи документи, отримані за таким договором).

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (правочин нікчемний), позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, не зумовлює набуття/зміни/ припинення прав ні для кого.

Посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Якщо суд виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає або якщо така вимога заявлена лише в вищій інстанції.

У постанові КЦС ВС від 08.02.23 № 359/12165/14-ц зазначено: «суди не врахували, що суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає».

Частиною 1 ст.216 ЦКУ передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд враховує, що згідно зі ст.ст.179, 181-183 ЦКУ річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч.2 ст.181 Цивільного кодексу України). Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст. 182 ЦКУ).

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст. 183 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 12.10.2018 у справі № 918/33/17.

Статтею 36 Закону передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управлінням житлово-комунального господарства міської ради проведено процедуру закупівлі та укладено договір підряду, на підставі якого взято бюджетні зобов`язання у сумі 24 996 000 грн з перевищенням бюджетних асигнувань, що є порушенням ч. 1 ст. 48 БК України, а тому згідно з ч. З ст. 48 зазначеного Кодексу такі зобов`язання є недійсними, за ними не виникають бюджетні зобов`язання і не утворюється бюджетна заборгованість.

Суд зазначає, що закупівлю робіт проведено за відсутності належного бюджетного фінансування на вказані цілі, що унеможливлює виконання укладеного договору, внаслідок чого він є завідомо не виконуваним бюджетною організацією, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин має бути спрямованим на настання реальних наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене та оскільки при проведенні спірних відкритих торгів укладенні договору замовником порушено вимоги ст. ст. 1, 5, 16, 30, 36 Закону, рішення уповноваженої особи Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради, оформлене протоколом № 105У від 11.12.2019, яким визначено переможцем процедури спірних відкритих торгів ТОВ «Енергозберігаючі технології», а також договір № 160 від 23.12.2019 щодо закупівлі робіт із реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області, укладений між відповідачами на суму 24 996 000 грн, є нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, ст.20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення є способами захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. Частиною першою цієї статті визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов?язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Такі самі положення містяться у ст.208 Господарського кодексу України, частиною другою якої встановлено, що у разі визнання недійсним зобов?язання кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням.

Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого соб status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб?єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов?язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Дослідивши висновки Верховним Судом у постанові від 29.05.2024 у № 916/1145/22, суд зазначає, що згідно з положеннями частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення (ab initio) незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін чи волі будь-якої іншої особи автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.

При цьому, Верховним Судом у вказаній постанові визначено, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним за законом.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України та є загальними, як для нікчемних правочинів, так і для оспорюваних. Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором, настають для сторін у силу вимог закону.

Як встановлено судом, єдиними наслідками виконання спірного договору стало передання управлінням ТОВ «Енергозберігаючі технології» коштів в сумі 14 240 769,60 грн. та придбання і подальша передача товариством замовнику установки передоочистки стічних вод по типу ІНР 100.

За нікчемним договором Управлінням житлово-комунального господарства міської ради передано ТОВ «Енергозберігаючі технології» грошові кошти в сумі 14 240 769,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №686 від 24.12.2019, а товариством придбано і передано замовнику установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100, що підтверджується видатковою накладною №СУ000000741 від 24.12.2019. Згідно інформації Управління житлово-комунального господарства міської ради від 26.11.2021 №861/04.03.01 і від 10.12.2021 №921/04.03.01 роботи за договором не виконані, відповідне обладнання встановлено не було, підрядник лише передав його замовнику.

Згідно інформації Управління житлово-комунального господарства міської ради від 26.11.2021 № 861/04.03.01 і від 10.12.2021 №921/04.03.01 роботи за договором не виконані, відповідне обладнання встановлено не було, підрядник лише передав його замовнику, тобто відповідне обладнання не використовувалось.

За таких обставин є всі правові підстави для застосування двосторонньої реституції, як наслідку нікчемного правочину, у відповідності до положень ст. 216 ЦК України, ст. 208 ГК України, шляхом зобов?язання ТОВ «Енергозберігаючі технології» повернути до бюджету кошти в сумі 14 240 769,60 грн, а управління - повернути товариству установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100.

Заперечення відповідача-2 щодо відмови у застосуванні наслідків нікчемного правочину, до уваги судом не приймаються, з наступних підстав.

Відповідно до наданої Управлінням житлово-комунального господарства інформації від 26.11.2021 № 861/04.03.01, а також довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2019 року загальна вартість виконаних будівельних робіт за договором від 23.12.2019 № 160 становить 14 240 769,60 грн, з яких: вартість будівельних робіт складає 2 768,40 грн та вартість устаткування - 14 248 001,20 грн.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт від 24.12.2019 № 1 відповідачем-2 виконані роботи лише з розбирання бортових каменів на щебневій основі та з перевезення сміття до 5 км загальною вартістю 2 768,40 грн.

Також, відповідно до акту вартості устаткуваннявід 24.12.2019 № 1 вартість устаткування установки передочистки стічних вод по типу ІНР (в кількості 3 одиниці) становить 14 248 001, 20 грн.

Управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради у листі від 04.11.2024 № 786/4.3-23 додатково повідомлено прокуратуру про те, що в рамках виконання договірних зобов`язань, визначених правочином від 23.12.2019, сторонами було підписано лише акт виконаних робіт від 24.12.2019 загальною сумою 14 240 769,60 грн.

Як встановлено судом, форми КБ-2 та КБ-3 про виконання договору було підписано в межах передбаченого бюджетного фінансування лише на 2019 рік. Інших первинних форм у сфері будівництва по виконанню договорувід 23.12.2019 № 160 не складалось, не фінансувалось та на реєстрації в органи державного казначейства не передавалось.

Враховуючи викладене, на виконання спірних договірних зобов`язань підрядником були виконані, а замовником прийняті лише роботи, перелік яких встановлений в акті виконаних робіт від 24.12.2019 № 1, а саме роботи з розбирання бортових каменів на щебеневій основі та з перевезення сміття до 5 км.

Будь-яких доказів, що документально підтверджують проведення інших робіт, передбачених вказаними договірними зобов`язаннями та не охоплених переліком робіт, визначених актом від 24.12.2019 № 1 (КБ-2), зокрема, з монтажу спірного устаткування, до суду відповідачами не надано.

Проведення відповідачем-2 робіт з розбирання бортових каменів на щебеневій основі та з перевезення сміття до 5 км жодним чином не можна віднести до робіт з монтажу установки переодчистки стічних вод по типу ІНР 100, придбаної за договором від 23.12.2019 № 190, оскільки до проведення монтажних робіт вказаної системи технічним завданням замовника передбачено здійснення ряду ремонтних робіт, а не лише робіт з розбирання бортових каменів на щебеневій основі та з перевезення сміття до 5 км.

Управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради 31.12.2021 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» оприлюднено звіт про виконання договору від 23.12.2019 № 160, сума оплати за яким становить 14 240 769, 60 грн.

Вказане підтверджує той факт, що на виконання умов спірного правочину були проведено лише роботи, перелік яких визначений актом приймання виконаних робіт від 24.12.2019 № 1, що також підтверджується аналізом інформації, викладеної в довідці про вартість виконаних робіт (КБ-3), в якій зазначено загальну суму виконаних робіт в розмірі 14 240 769,60 грн, а саме: будівельні роботи - 2 768, 40 грн, устаткування - 14 248 001,20 грн.

Згідно інформації Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради від 13.01.2025 № 25/4.3-23 з метою забезпечення зберігання устаткування, прийнятого за договором від 23.12.2019 № 160, замовником ухвалено рішення про розміщення та подальше зберігання його на території колишньої котельні, розташованої по вул. Корабельній, 31-А, в м. Первомайськ Миколаївської області, на яку унеможливлено доступ сторонніх осіб, чим упереджено його розкомплектування та розкрадання. Забезпечення зберігання майна проводиться замовником.Тобто, замовником підтверджено інформацію, що на сьогоднішній день вказане устаткування знаходиться на території колишньої котельні.

Вказане підтверджує той факт, що устаткування передоочистки стічних вод по типу ІНР 100 не змонтовано та не використовується за призначенням, оскільки умовами договірних зобов`язань (п. п. 1.3, 1.4 Договору) передбачено, що адресою розташування об`єкту будівництва є с. Грушівка Первомайського району Миколаївської області, а не вул. Корабельна, 31-А, в м. Первомайськ Миколаївської області.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності правочину є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються солідарно на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 8Б, код ЄДРПОУ 31862999) повернути до Миколаївського обласного бюджету грошові кошти в сумі 14 240 769 (Чотирнадцять мільйонів двісті сорок тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 60 коп. та зобов`язання Управління житлово- комунального господарства Первомайської міської ради (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 22436347) повернути ТОВ «Енергозберігаючі технології» обладнання - установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100, - придбаного за договором № 160 від 23.12.2019.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради (55200, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Грушевського,3, код ЄДРПОУ 22436347) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UА 748201720343150001000000340) 106 805,77 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозберігаючі технології (03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 8Б, код ЄДРПОУ 31862999) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UА 748201720343150001000000340) 106 805,77 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2025 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна