Постанова

від 15.04.2025 по справі 910/18499/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/18499/20 (910/12496/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу

розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.12.2024

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. - головуючий, Остапенка О.М.,

Отрюха Б.В.,

у справі за позовом

розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість"

про стягнення 235 163 609,93 грн.

в межах справи № 910/18499/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив", -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020, перебуває справа № 910/18499/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" (далі - боржник, ТОВ "Хімреактив").

2. 10.10.2024 до Господарського суду міста Києва звернувся розпорядник майна ТОВ "Хімреактив" арбітражний керуючий Охріменко О.О. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" (далі - ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість") про стягнення заборгованості в розмірі 235 163 609,93 грн.

3. Також 10.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка О.О. про забезпечення позову.

4. У поданій заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки та все нерухоме й рухоме майно ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" в межах ціни позову 235 163 609,93 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого суду

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/18499/20 (910/12496/24) задоволено заяву про забезпечення позову та вжиті заходи до забезпечення позову;

накладено арешт на всі банківські рахунки та все нерухоме й рухоме майно ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" в межах ціни позову 235 163 609,93 грн., зокрема на:

- будівлю (літера Ш), загальною площею 783,50 кв. м, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341303080000;

- будівлю (літера В), загальною площею 1146,5 кв. м, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341177280000;

- будівлю (літера Т), загальною площею 1383,4 кв. м, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341212880000;

- будівлю (літера Ю), загальною площею 1184,2 кв. м, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341340980000;

- будівлю (літера Ч), загальною площею 1508,7 кв. м, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341143880000;

- будівлю (літера Р), загальною площею 1128,8 кв. м, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 139, корп. З, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341251080000.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

6. Постановою від 17.12.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" задовольнив;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/18499/20 (910/12496/24) скасував;

відмовив у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка О.О. про вжиття заходів забезпечення позову.

7. Апеляційний господарський суд зазначив, що твердження позивача про імовірність вчинення відповідачем дій з відчуження належного йому майна, ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджені будь-якими доказами. Правомочності щодо належного особі майна є очевидними. Але обставини, які можуть стати підставою неможливості чи утруднити в подальшому виконання рішення суду, мають існувати на момент звернення із заявою та вжиття судом заходів забезпечення позову. І саме на запобігання впливу таким обставинам в процесі виконання рішення суду покликаний інститут забезпечення позову. Разом з тим позивач у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем чи намір вчинити дії, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову, а посилання на імовірність використання права з розпорядження майном ґрунтується лише на припущеннях, що не підтверджені жодними доказами.

8. Суд апеляційної інстанції вказав і на те, що вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне відповідачу майно, в тому числі і на грошові кошти та об`єкти нерухомості призвели до зупинки господарської діяльності товариства, що порушує охоронювані законом інтереси на отримання прибутку від провадження своєї основної діяльності.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

9. Розпорядник майна ТОВ "Хімреактив" арбітражний керуючий Охріменко О.О. 25.12.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18499/20 (910/12496/24).

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18499/20 (910/12496/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

11. Ухвалою від 03.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/18499/20 (910/12496/24) за касаційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка О.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024;

ухвалив здійснити перегляд на постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/18499/20 (910/12496/24) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

витребував з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/18499/20 (910/12496/24).

12. У зв`язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18499/20 (910/12496/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2025.

13. Через систему електронний суд 24.02.2025 до Верховного Суду надійшов відзив представника ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" Лакусти О.І., в якому адвокат просив касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка О.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/18499/20 (910/12496/24) від 17.12.2024 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

14. Зазначив у відзиві, що з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки. Разом з тим касаційна скарга взагалі не містить обґрунтування того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині доведеності імовірності вчинення відповідачем дій з відчуження належного йому майна.

15. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/18499/20 (910/12496/24) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Доводи скаржників

(розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" Охріменка О.О.)

16. В касаційній скарзі зазначено, що, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову, апеляційний господарський суд порушив:

1) статтю 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та статтю 136 ГПК України, позбавив можливості позивача ефективно захистити свої права від недобросовісних дій відповідача, які останній може вчинити за час розгляду цього спору судом;

2) статтю 86 ГПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та дійшов до помилкових висновків про відсутність необхідності забезпечення позову у цій справі;

3) частину четверту статті 236 ГПК України, частину шосту статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", безпідставно не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 136 ГПК України у подібних правовідносинах, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 07.10.2024 у справі №904/3291/22 (904/1080/24), від 04.10.2024 у справі №913/289/24.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

20. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів скаржників, зазначених в пункті 16 описової частини цієї постанови, та в межах, визначних касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки та все нерухоме й рухоме майно ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість" в межах ціни позову.

22. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішення апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

23. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

24. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої та частин другої, четвертої, чотирнадцятої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

26. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

27. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

28. Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

29. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

30. Обґрунтованість заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

31. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

32. У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

33. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.

34. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

35. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

36. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20).

37. При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, тому, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

38. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

39. У цій справі заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки та все нерухоме й рухоме майно ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" в межах ціни позову 235 163 609,93 грн.

40. Суд першої інстанції, розглянувши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеної заяви. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити виконання рішення суду (у разі задоволення позову в майбутньому), а тому заява розпорядника майна ТОВ "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменко О.О. про вжиття судом відповідних заходів є обґрунтованою.

42. Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, та зазначив про те, що заявник(всупереч положенням статей 76-79 ГПК України) не надав суду доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару та наявності інших судових спорів, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що як зазначив сам заявник у заяві про забезпечення позову, відповідач не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків, і відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.

43. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на цій стадії судового процесу.

44. Аналіз змісту ухвали місцевого господарського суду свідчить про те, що місцевий суд, обмежившись посиланням на доводи заявника, не досліджував будь-які докази, які б свідчили про наявність підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від сплати коштів у випадку задоволення позову.

45. Суд першої інстанції зазначивши, що застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не матимуть наслідком будь-яке перешкоджання господарській діяльності Товариства, хоч і наклав арешт в межах відповідної суми, однак здійснив накладення такого арешту не лише на все нерухоме та рухоме майно ТОВ "СКН "Сучасна Комерційна Нерухомість", але й на всі банківські рахунки.

47. Згідно із частиною першою статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

48. Клієнт не має права без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не має права їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір, визначений згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному банківському рахунку (частина друга статті 1074 ЦК України).

49. Водночас, відповідно до частин першої-другої статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

50. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

51. Отже, арешт коштів на банківських рахунках полягає в обмеженні прав власника щодо розпоряджання своїми грошовими коштами, яке не передбачає зміни власника, однак обмежує можливість здійснення будь-яких видаткових операцій по рахунку (при цьому кошти, що надходять на рахунок, продовжують прийматися)

52. Тому необґрунтоване накладення арешту одночасно на всі банківські рахунки відповідача може призвести до неможливості виплати заробітної плати, а також блокування і повного зупинення господарської діяльності відповідача, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову.

53. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення коштів, суд першої інстанції зазначеного не врахував та не досліджував чи здійснює господарську діяльність відповідач, наявність в нього активних банківських рахунків та розмір грошових сум на таких рахунках, а також не досліджував чи вплине, з огляду на розмір заявлених позовних вимог, арешт рахунків відповідача на його господарську діяльність до вирішення цієї справи по суті, відтак дійшов передчасного висновку про те, що задоволення заяви позивача про забезпечення позову у цій частині не матиме наслідком перешкоджання господарській діяльності відповідача.

54. Місцевий господарський суд не зазначив, якими саме доказами підтверджується наявність фактичних обставин, з якими суд пов`язує застосування відповідного забезпечення позову.

55. Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що накладення арешту на рахунки відповідача може призвести до зупинки господарської діяльності товариства, що порушує охоронювані законом інтереси на отримання прибутку від провадження своєї основної діяльності. Відтак, в цій частині висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

56. Разом з тим, суд апеляційної інстанції хоч і ґрунтував свої висновки на дослідженні обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову, однак із встановлених судом апеляційної інстанції обставин не вбачається, що доводи відповідача є такими, які беззаперечно свідчать про відсутність підстав для накладення арешту на його рухоме та нерухоме майно.

57. Зокрема, з огляду на предмет спору та суму, заявлену до стягнення, суд не дослідив та не встановив у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77, 86 ГПК України обставин, які б свідчили про неможливість здійснення відповідачем у цій справі господарської діяльності за наявності арешту його рухомого та нерухомого майна, оскільки наявність арешту рухомого та нерухомого майна, за відсутності інших обмежень, встановлених рішенням суду, передбачає заборону на його відчуження, однак не перешкоджає його володінню та користуванню за призначенням при дотриманні відповідачем відповідних вимог закону.

58. Також в зазначеній частині апеляційний господарський суд не зазначив, якими саме доказами підтверджується наявність фактичних обставин, з якими суд пов`язує відсутність підстав для застосування відповідного забезпечення позову.

59. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

60. Аналіз висновків апеляційного суду свідчить про їх невідповідність в повній мірі висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 904/3291/22 (904/1080/24), від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

61. Разом з тим, ухвалене місцевим судом рішення також не відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України, на які здійснив посилання місцевий суд в ухвалі від 14.10.2024.

62. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування судових рішень судів попередніх інстанцій не є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті.

63. Дійшовши такого висновку, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржника у цій частині, зокрема щодо наявності підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки такі доводи відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

64. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Судові рішення у цій справі таким вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, що входять до предмета доказування обґрунтованості накладення арештів на всі банківські рахунки та все рухоме і нерухоме майно відповідача.

66. Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

68. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

69. Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин у справі, а також враховуючи часткову обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

70. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Щодо розподілу судового збору

71. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/18499/20 (910/12496/24) скасувати.

3. Справу № 910/18499/20 (910/12496/24) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік