Рішення

від 23.04.2025 по справі 646/374/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/374/24

№ провадження 2/646/933/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року м.Харків

Червонозаводський районний суду міста Харкова у складі:

головуючого судді Литвинова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Білецької А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Ю.Ес.АЙ», Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мосейчук А.М. звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ», Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що 13.11.2021 року за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна 22А, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля FORD TRUCKS 1833 DC, д.н.3. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем Peugeot 107, д.н.3. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2021 року ОСОБА_3 у справі №646/7660/21, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Як стало відомо, ОСОБА_2 є працівником Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів». На момент вчинення ДТП автомобіль FORD TRUCKS 1833 DC, д.н.з. НОМЕР_1 булв застрахований відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР5082880, виданого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

Позивач звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі Заяву про страхове відшкодування. Проте, станом на день подання позовної заяви страховою компанією на користь позивача не було здійснено виплату страхового відшкодування. Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП ОСОБА_1 звернулася до суб?єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 . Відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №1013/12-21 від 28.12.2021 року: Ринкова вартість автомобіля Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 153 190,12 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_2 становить 32 228,98 грн.; вартість матеріального збитку становить 21 101,47 грн. Отже, з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі становить 21 101,47 грн. Щодо обґрунтування позовних вимог до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» позивач зазначає, оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_5 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_6 перевищує належний позивачу розмір страхового відшкодування, то із Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та належним страховим відшкодуванням у розмірі майнового збитку.

Враховуючи те, що на момен вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах відповідачем, то саме з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між розміром належної страхової виплати (майновим збитком) та розміром відновлювального ремонту, що становить: 11 127, 51 грн.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів`витрати на послуги суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 3000,00 грн. Та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Окрім того, позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 1073,60 грн,

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.01.2024 на адресу суду від представника відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» - адвоката Бекузарова Р.Е. надійшов відзи на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є необґрунтованими та безпідставними, серед іншого, з огляду на таке. Цивільна відповідальність транспортного засобу, який належить Комунальному підприємству «Комплекс з вивозу побутових відходів», була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на підставі Полісу №АР5082880, франшиза по полісу становить 2 600,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну -130000,00 грн., що перекриває страховий випадок, який відбувся 13.11.2021. За таких умов, позивач мав би у досудовому порядку звернутися безпосередньо до страховика та отримати відповідні відшкодування. Відповідач зазначає, що розмір матеріального збитку є складовою частиною розміру відновлювального ремонту (32 228,98 грн) та знаходиться в межах відповідальності Страховика, який навіть з урахуванням франшизи (2 600,0грн) становить 127 400,0 грн. та оскільки різниця між розміром матеріального збитку та вартістю відновлювального ремонту має від?ємне значення та знаходиться в межах відповідальності Страховика, то будь які майнові вимоги Позивача до Відповідача задоволенню не підлягають.

Лише у винадку перевищення розміру матеріального збитку над розміром страхового відшкодування, така різниця відшкодовується винною особою, відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України.

28.02.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку для долучення доказів.

01.04.2024 від представника відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» надійшли письмові заперечення на клопотання сторони позивача про поновлення строків.

Позивач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся. При цьому, на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мосейчука А.М. надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, судове засідання просив провести без участі сторони позивача.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.Від представника відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» - адвоката Бекузарова Р.Е. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» та його представника.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_2 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є позивач ОСОБА_1

13.11.2021 року за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна 22А, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля FORD TRUCKS 1833 DC, д.н.3. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем Peugeot 107, д.н.3. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2021 року ОСОБА_3 у справі №646/7660/21, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 є працівником Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів».

На момент вчинення цього ДТП, комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів», як власником автомобілю FORD TRUCKS 1833 DC, д.н.з. НОМЕР_5 , був укладений договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ТДВ «СКЮ.Ес.Ай», та на цей автомобіль був оформлений поліс АР5082880,строком дії з 12.12.2020 р. по 11.12.2021р. включно.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

В силу ст.5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п.34.1 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з положенням п. 36.2 ст.36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Як зазначає позивач, вона звернулася до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та надала всі необхідні документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у тому числі заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З метою визначення розміру завданого збитку ОСОБА_1 звернулася до суб?єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 28.12.2021 на замовленням позивача ФОП ОСОБА_4 було складено звіт №1013/12-21 відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 153 190,12 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_2 становить 32 228,98 грн.; вартість матеріального збитку становить 21 101,47 грн

Отже, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 21 101,47 грн.

Проте, відомості про проведення відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» виплати страхового відшкодування позивачу матеріали справи не містять та ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідних доказів не надано.

Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.

З урахуванням вищевказаного, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та стягнення на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 21 101,47 грн.

Щодо стягнення з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» 11127,51 грн. різниці між розміром шкоди та страховим відшкодуванням, слід зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

Цивільно-правовавідповідальність власниканаземного транспортногозасобу FORDTRUCKS1833DC,д.н.3. НОМЕР_1 Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на підставі Полісу №АР 5082880.

Як убачається із матеріалів справи, позивачеві з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» підлягає виплаті страхове відшкодування у розмірі 21 101,47 грн, а тому позивач має право на відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за рахунок винної особи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження 14-176цс18, зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, №1013/12-21 про оцінку автомобіля Peugeot 107, д.н.з. НОМЕР_3 , встановлено, що вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 32 228,98 грн., вартість матеріального збитку становить 21 101,47 грн. Вказаний розмір відповідачем не спростовано, клопотань про проведення судової експертизи заявлено не було.

Тобто, розмір реальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 32 228,98 грн грн, тоді як страховиком відшкодовано завдані збитки з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а тому на винну особу має бути покладено обов`язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, не зважаючи на те, що виплачене страхове відшкодування менше за розмір страхового ліміту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» обов`язку з відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у загальному розмірі 11128,51 грн (із розрахунку: розмір матеріального збитку - розмір страхового відшкодування).

При цьому, слід зазначити, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

У даному випадку з відповідача Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь позивача підлягає стягненню саме різниця між фактичним розміром завданих позивачу збитків, тобто фактичних втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, і сумою страхового відшкодування, яка є фактичним розміром завданої шкоди.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, провадження № 61-1156св 18, Постанові від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, провадження № 61-20762св18, Постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, провадження № 61-11244св19, Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, провадження № 61-30908св18, Постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, провадження № 61-14827св19, Постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, провадження № 61-12032св19, та Постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, провадження № 61-10773св20.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» обов`язку з відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у загальному розмірі 11127,51 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст.137ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача було надано договір про надання правової допомоги №10/08/23 від 10 серпня 2023 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «МОСЕЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро, адвоката Мосейчука А.М., ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт №1 приймання-передачі наданих правових послуг до договору про надання правової допомоги №10/08/23, яким сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому вказана вимога підлягає задоволенню та вважає правильним стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів за проведення оцінки у розмірі 3000 грн, на підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано відповідні докази здійснення такої оплати, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Ю.Ес.АЙ», Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 :

21101, 47 (двадцять одну тисячу сто одну) гривню 47 копійок - невиплаченого страхового відшкодування;

6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень - витрати на професійну правничу допомогу;

2 000 (дві тисячі) гривень - витрати на проведення експертної майнової оцінки;

536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок - сплаченого судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_1 :

11127,51 (одинадцять тисяч сто двадцять сім) гривень 51 копійку - різницю між вартістю майнового збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відновлювального ремонту транспортного засобу;

4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень - витрати на професійну правничу допомогу;

1 000 (одну тисячу) гривень - витрати на проведення експертної майнової оцінки;

536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок - сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2025.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.Ес.Ай» (код ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А);

Відповідач: Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» (код ЄДРПОУ 33290649, адреса місцезнаходження: м.Харків, пров. Золотий, 4).

Суддя А.В. Литвинов