Ухвала від 16.04.2025 по справі 359/8573/20

УХВАЛА

16 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 359/8573/20

Провадження № 12-20гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Банаська О. О., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційних скарг ОСОБА_1 і Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 28 лютого 2024 року (суддя Бацуца В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді: Барсук М. А., Руденко М. А.)

у справі № 359/8573/20

за позовом ОСОБА_1

до Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, 2) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України,

про скасування рішення профспілкового комітету, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців» (далі - Профспілкова організація, відповідач) про скасування рішення профспілкового комітету цієї профспілкової організації від 22 квітня 2020 року про розірвання трудового договору (контракту) з виконуючим обов'язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Державне підприємство, третя особа 1) - ОСОБА_1.

Позов обґрунтований тим, що оспорюване рішення прийнято за відсутності відповідних правових підстав та з порушенням встановленої процедури прийняття рішення про розірвання трудового договору із позивачем як в.о. директора Державного підприємства.

2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8573/20 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Постановою від 10 травня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) скасував рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 359/8573/20. Провадження у справі № 359/8573/20 закрив, у зв'язку з тим, що спір у цій справі належить розглядати за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Ухвалою Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року справу № 359/8573/20 передано до Господарського суду Київської області.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 28 лютого 2024 року у справі № 359/8573/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на спростування обставин та фактів порушення ним трудового законодавства, про які міститься посилання в оспорюваному рішенні профспілкового комітету відповідача. Натомість, обставини і факти порушення позивачем трудового законодавства встановлені у судових рішеннях, ухвалених різними судами за результатами розгляду численних позовів за трудовими спорами.

Також суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 359/8573/20 дійшли висновку, що оспорюване рішення профспілкового комітету відповідача прийнято з дотриманням положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні угоди та договори», інших нормативно-правових актів.

Апеляційний господарський суд також відхилив доводи позивача про спростування, встановлених у судових рішеннях, обставин вчинення ним під час перебування на посаді в. о. директора Державного підприємства порушень норм трудового законодавства, поясненнями та листами адміністрації підприємства, інших профспілкових організацій та Міністерства інфраструктури України.

Доводи Державного підприємства про те, що стороною в таких справах є підприємство, а не його керівник ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції також визнав неспроможними, адже назовні воля Державного підприємства реалізується через рішення та дії його виконавчого органу.

Також апеляційний господарський суд зазначив, що:

- наявність на підприємстві іншої профспілки - Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України» на формування спільного представницького органу, не зобов'язує утворені на підприємстві профспілкові організації узгоджувати з Всеукраїнською, чи іншою профспілковою організацією, свої рішення, в силу рівності прав та автономності кожної організації при прийнятті нею рішень по здійсненню функцій представництва, захисту прав та інтересів членів профспілки;

- викладена у частині другій статті 4 Закону України «Про колективні договори і угоди», вимога сформувати спільний представницький орган, у разі наявності на одному підприємстві декількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів, стосується виключно питань укладення колективного договору;

- те, що позивач виконує обов'язки директора Державного підприємства, а не призначений на цю посаду, не змінює можливості застосування до нього процедур, передбачених статтею 45 КЗпП України.

4. У січні 2025 року позивач і третя особа 1 звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28 лютого 2024 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме те, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 9 частини першої статті 38, частину другу статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17.

Також в касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» у подібних правовідносинах.

Підставою касаційного оскарження Державним підприємством зазначено пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, відсутність висновку Верховного Суду щодо законності розірвання трудового договору з керівником господарської організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації в порядку, передбаченому статтею 45, пунктом 9 статті 247 КЗпП України, статтею 33, пунктом 9 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», а також ненадання судами належної правової оцінки поясненням та листам адміністрації підприємства, діючих профспілкових організацій та Міністерства інфраструктури України.

5. Ухвалами Касаційного господарського суду від 29 січня 2025 року за зазначеними касаційними скаргами відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 18 березня 2025 року справу № 359/8573/20 разом із зазначеною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для відступу від висновків Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17 та від 03 лютого 2021 року у справі № 213/4925/19-ц.

6. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

7. Касаційний господарський суд виходив з того, що у справі № 266/4331/17, обставини у якій є подібними зі справою № 359/8573/20, Касаційний цивільний суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які мотивовані тим, що: 1) з метою здійснення представництва і захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» створено Первинну профспілкову організацію ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» профспілки працівників вугільної промисловості України, яка об`єднує 57 працівників, у той час як діюча на підприємстві Профспілкова організація ДП «Маріупольський морський торговий порт» об`єднує більше 3 000,00 працівників; 2) при наявності на підприємстві декількох профспілок (профспілкових організацій) або інших уповноважених трудовим колективом на представництво органів, вони мають сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів та укладення колективного договору. У цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Зважаючи на те, що відповідач не приймав участі у погодженні та підписанні колективного договору ДП «Маріупольський морський торговельний порт» на 2015 - 2018 роки, не є членом представницького органу профспілок, Первинна профспілкова організація ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» профспілки працівників вугільної промисловості України не набула передбаченого законом права на звернення до Міністерства інфраструктури з вимогою про розірвання договору з позивачем.

При цьому Касаційний цивільний суд у своїй постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17 погодився з наведеними висновками судів попередніх інстанцій та виснував, що:

- відповідач не реалізував своє право при наявності на підприємстві іншої профспілки на формування спільного представницького органу, незважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» за наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об`єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору. Аналогічне за змістом положення передбачене частиною 2 статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»;

- первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору (частина друга статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»);

- за наявності на підприємстві, установі, організації декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати свої дії задля досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах.

Натомість, Касаційний господарський суд, посилаючись на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 29 жовтня 1998 року № 14-рп/98 у справі № 1-31/98 (справа про профспілку, що діє на підприємстві), вважає, що професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, організації, з метою захисту трудових прав своїх членів, наділена повноваженнями приймати рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, та пред`явлення його роботодавцю, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору.

Оскільки, відносини у справах № 359/8573/20 та № 266/4331/17 є подібним Велика Палата Верховного Суду погоджується з наявністю підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для передачі справи № 359/8573/20 на її розгляд.

8. Також Касаційний господарський суд вважає за необхідне відступити від подібного висновку Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 213/4925/19-ц, про те, що у разі створення на підприємстві декількох первинних профспілок, первинна професійна спілка, яка не приймала участі в укладенні колективного договору з роботодавцем, не є членом представницького органу профспілок, що діють на цьому підприємстві, а тому у неї відсутні повноваження на прийняття рішення щодо висування вимоги про розірвання трудового договору з директором підприємства.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наявністю підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для передачі справи № 359/8573/20 на її розгляд, оскільки Касаційний цивільний суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 213/4925/19-ц не формував зазначеного вище висновку.

Навпаки, Касаційний цивільний суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 213/4925/19-ц зазначив, що вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що ПС «Професійна спілка чесних працівників» не приймала участі в укладенні колективного договору з роботодавцем - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», вона не є членом представницького органу профспілок, що діють на цьому підприємстві, а тому у неї відсутні повноваження на прийняття оспорюваного рішення щодо висування вимоги про розірвання трудового договору з генеральним директором підприємства. Проте Верховний Суд з такими висновками суду погодитися не може, оскільки апеляційний суд у порушення вищенаведених положень закону не врахував, що на підприємстві можуть діяти декілька профспілок, які є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки. При цьому положення КЗпП України не передбачають, що вимога про звільнення у разі порушення законодавства про працю, умов колективного договору керівником може бути заявлена лише тією профспілкою, яка було стороною колективного договору.

9. Крім того, ухвалою Касаційного господарського суду від 18 березня 2025 року справу № 359/8573/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для відступу від висновків Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 13 березня 2024 року у справі № 760/479/22 та від 10 липня 2024 року у справі № 359/2668/23, про те, що справи за позовами про скасування рішень профспілкових організацій на державних підприємствах щодо розірвання трудових договорів з їх керівниками, пов'язані з діяльністю цих державних підприємства й управлінням ними, що свідчить про корпоративний характер таких спорів, тому вони мають розглядатися господарськими судами.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується з цими висновками, мотивуючи тим, що державні підприємства відносяться до юридичних осіб публічного права, повноваження посадових осіб публічного права не підлягають припиненню на підставі частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України, тому у спірних відносинах зазначених вище справ відсутній корпоративний характер, відповідно спори щодо припинення повноважень керівників юридичних осіб публічного права підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

При цьому, Касаційний господарський суд зазначає, що у постанові від 14.12.2022 у справі № 201/909/20 висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що спір за позовом голови правління банку про визнання незаконним та скасування рішення профспілкової організації про розірвання трудового договору з головою правління підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, стосувався юридичної особи приватного права, відповідно був сформований у неподібних відносинах.

З наведеного вбачається, що Касаційний господарський суд ставить на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання, яке стосується визначення предметної юрисдикції спорів за позовами про скасування рішення профспілкової організації про розірвання трудового договору з керівником державного підприємства, тому наявність або відсутність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи має визначатись з урахуванням вимог частини шостої статті 302 ГПК України. Схожий висновок був викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 29 травня 2024 року у справі № 914/2039/23.

Господарський процесуальний кодекс України у частині шостій статті 302 передбачає спеціальну підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. У зв'язку із цим, у разі виникнення у справі питання порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду визначає підстави для передачі справи на її розгляд виходячи з приписів саме частини шостої статті 302 ГПК України.

Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала такий підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд [див., зокрема, ухвали від 13 січня 2020 року у справі № Б-39/02-09 (провадження № 12-213гс19), від 22 вересня 2020 року у справі № 916/3322/19 (провадження № 12-69гс20), від 30 червня 2021 року у справі № 914/1992/20 (провадження № 12-32гс21), від 08 вересня 2021 року у справі № 922/3322/20 (провадження № 12-43гс21), від 11 січня 2022 року у справі № 27/104б (провадження № 12-81гс21), від 15 червня 2022 року у справі № 904/8573/21 (провадження № 12-11гс22) та від 23 січня 2024 року у справі № 904/7464/21 (провадження № 12-75гс23).

Разом із цим, посилаючись на необхідність вирішення питання юрисдикційної належності цього спору, колегія суддів Касаційного господарського суду не звернула уваги на те, що заявники касаційних скарг оскаржують судові рішення з інших підстав, ніж порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Крім того, питання юрисдикційної у справі № 359/8573/20 вже було вирішене Касаційним цивільним судом у постанові від 10 травня 2023 року, тоді як спори між судами про підсудність справ є неприпустимими.

За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми зазначені Касаційним господарським судом підстави для передачі цієї справи на її розгляд для відступу від висновків Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 13 березня 2024 року у справі № 760/479/22 та від 10 липня 2024 року у справі № 359/2668/23.

10. Оскільки Касаційний господарський суд не погоджується з висновком Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від нього, а також зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа № 359/8573/20 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому в частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.

Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № № 359/8573/20 за касаційними скаргами ОСОБА_1 і Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 28 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року.

2. Призначити справу № 359/8573/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 18 червня 2025 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король О. С. Ткачук С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Н. В. Шевцова