Постанова

від 14.04.2025 по справі 346/5729/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/5729/24

Провадження № 22-ц/4808/532/25

Головуючий у 1 інстанції Єрмак Н. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Ракушинця Андрія Андрашовича та представника ОСОБА_2 адвоката Вайди Валерії Василівни на ухвалу Яремчанського міського суду від 19 лютого 2025 року, постановлену в складі судді Єрмак Н.В. у м. Яремче, у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 315000 доларів США, що за курсом Національного банку України в еквіваленті до гривні становить 12989057 грн.

18.02.2025 року представник позивача адвокат Романюк В.І. подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту (із залишенням можливості користування) на належне відповідачу майно, а саме: земельну ділянку за кадастровим номером 2611092001:22:002:4060, та розташованого на ній 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту 2793344826120; земельну ділянку за кадастровим номером 2611092001:22:002:4060, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2740374926110; гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 101,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 2720508526080; гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 101,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 2720506326080; гараж № НОМЕР_3 загальною площею 126,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 2720499726080; земельну ділянку за кадастровим номером 2611092000:20:001:0022, площею 0,3166 га, реєстраційний номер об`єкту 2703416126110; земельну ділянку площею 0,01 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3887, реєстраційний номер нерухомого майна 2675413926120; земельну ділянку площею 0,03 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3833, реєстраційний номер нерухомого майна 2643966626120; земельну ділянку площею 0,1036 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3649, реєстраційний номер нерухомого майна 2544461026120; земельну ділянку площею 0,1122 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3650, реєстраційний номер нерухомого майна 2544452926120; земельну ділянку площею 0,1995 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:0701, реєстраційний номер нерухомого майна 1728994526110; земельну ділянку площею 0,0607 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:2273, реєстраційний номер нерухомого майна 932183526110; 1/3 земельної ділянки площею 0,016 га, за кадастровим номером 2611092001:22:002:2271, реєстраційний номер нерухомого майна 932056526110; земельну ділянку площею 0,2345 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:2274, реєстраційний номер нерухомого майна 932001426110; земельну ділянку за кадастровим номером 2610600000:14:002:0162, площею 0,9609 га, із розташованим на ній 1/2 об`єкту незавершеного житлового будівництва в м. Коломия Івано-Франківської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 873686226106; житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 11917595; земельну ділянку загальною площею 0,5625 га, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, Поляницька сільська рада, с. Поляниця, участок Прелуки, за кадастровим номером 2611092001:22:002:3959, яка була предметом попереднього договору купівлі-продажу між сторонами, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі та належить на праві приватної власності ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» ЄДРПОУ 45178021, одноособовим власником і директором до 22.10.2024 року якого був відповідач, а в подальшому 50% статутного капіталу належить дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ; земельну ділянку за кадастровим номером 2610600000:14:002:0269 площею 0,095 га Івано-Франківська область, місто Коломия, по об`їзній дорозі Стрий-Нижанковичі (біля АЗС «Арко»).

Також просив накласти арешт із залишенням права користування на транспортні засоби, які згідно офіційної інформації відкритих баз даних «Опендатабот» зареєстровані за відповідачем, а саме: вантажний автомобіль, бренд «Renault», модель «Master», 2013 року випуску, сірого кольору, тип кузова «фургон», тип палива «дизельне паливо» дата реєстрації 06.12.2023 року, місце реєстрації: ТСЦ 2643; легковий автомобіль, бренд «Mercedes-benz», модель «Glk 250», 2010 року виписку, сірого кольору, тип кузова «універсал», тип палива «дизельне паливо», дата реєстрації: 02.03.2023 року, місце реєстрації: ТСЦ 2643; легковий автомобіль, бренд «Renault», модель «Megane», 2011 року випуску, сірого кольору, тип кузова «універсал», тип палива «дизельне паливо», дата реєстрації 11.11.2016 року, місце реєстрації: ТСЦ 2643; напівпричіп, бренд «Schwarzmuller», модель «Spa-3e», 2008 року виписку, сірого кольору, тип кузова «н/пр-бортовий-тентований», дата реєстрації 07.04.2017 року, місце реєстрації ТСЦ 2643; легковий автомобіль, бренд «Renault», модель «Dokker», 2013 року випуску, бежевого кольору, тип кузова «універсал», тип палива «дизельне паливо», дата реєстрації 05.11.2022 року, місце реєстрації ТСЦ 2643.

В обґрунтування заяви зазначив, що 30.10.2023 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки НСО 727585 за кадастровим номером 2611092001:22:002:3959, загальною площею 0,5625 га, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, Поляницька сільська рада, с. Поляниця, участок Прелуки, який посвідчено приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Фріс П.Л. Згідно п. 1.1 та п. 1.2 зазначеного договору відповідач зобов`язався здійснити підготовку необхідних документів для укладення з позивачкою договору купівлі-продажу належної йому на праві приватної власності вказаної земельної ділянки не пізніше 31.12.2023 року. Крім того, відповідач зобов`язався збудувати на вказаній земельній ділянці будинок та передати його позивачці в строк до 30.04.2024 року в стані повністю придатному для проживання. 30.10.2023 року позивачка передала відповідачу у готівковій формі 315000 доларів США, що відповідає повній вартості земельної ділянки разом з будинком, та підтверджується договором завдатку від 30.10.2023 року, в якому відповідач власноруч написав та підтвердив, що «Будинок оплачений повністю, з меблями». Разом з тим, станом на 25.11.2024 року відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2611092001:22:002:3959 в строк до 31.12.2023 року та житлового будинку в строк до 30.04.2024 року, не передав вказані об`єкти позивачці та не повернув їй кошти.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 19 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2611092001:22:002:4060, реєстраційний номер об`єкту 2793344826120;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2611092001:22:002:4060, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2740374926110;

- гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 101,3 кв.м., розташований у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 2720508526080;

- гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 101,9 кв.м., розташований у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 2720506326080;

- гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 126,3 кв.м., розташований у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 2720499726080;

- земельну ділянку за кадастровим номером 2611092000:20:001:0022, площею 0,3166 га, реєстраційний номер об`єкту 2703416126110;

- земельну ділянку площею 0.01 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3887, реєстраційний номер нерухомого майна 2675413926120;

- земельну ділянку площею 0.03 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3833, реєстраційний номер нерухомого майна 2643966626120;

- земельну ділянку площею 0.1036 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3649, реєстраційний номер нерухомого майна 2544461026120;

- земельну ділянку площею 0.1122 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:3650, реєстраційний номер нерухомого майна 2544452926120;

- земельну ділянку площею 0.1995 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:0701, реєстраційний номер нерухомого майна 1728994526110;

- земельну ділянку площею 0.0607 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:2273, реєстраційний номер нерухомого майна 932183526110;

- 1/3 земельної ділянки площею 0.016 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:2271, реєстраційний номер нерухомого майна 932056526110;

- земельну ділянку площею 0.2345 га за кадастровим номером 2611092001:22:002:2274, реєстраційний номер нерухомого майна 932001426110;

- 1/2 об`єкту незавершеного житлового будівництва в м. Коломия Івано-Франківської області, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2610600000:14:002:0162, площею 0,9609 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 873686226106;

- житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 11917595;

- вантажний автомобіль, бренд «Renault», модель «Master», 2013 року випуску, сірого кольору, тип кузова «фургон», тип палива «дизельне паливо» дата реєстрації 06.12.2023р, місце реєстрації: ТСЦ 2643;

- легковий автомобіль, бренд «Mercedes-benz», модель «Glk 250», 2010 року виписку, сірого кольору, тип кузова «універсал», тип палива «дизельне паливо», дата реєстрації: 02.03.2023р., місце реєстрації: ТСЦ 2643;

- легковий автомобіль, бренд «Renault», модель «Megane», 2011 року випуску, сірого кольору, тип кузова «універсал», тип палива «дизельне паливо», дата реєстрації 11.11.2016р., місце реєстрації: ТСЦ 2643;

- напівпричіп, бренд «Schwarzmuller», модель «Spa-3e», 2008 року виписку, сірого кольору, тип кузова «н/пр-бортовий-тентований», дата реєстрації 07.04.2017р, місце реєстрації ТСЦ 2643;

- легковий автомобіль, бренд «Renault», модель «Dokker», 2013 року випуску, бежевого кольору, тип кузова «універсал», тип палива «дизельне паливо», дата реєстрації 05.11.2022 р., місце реєстрації ТСЦ 2643.

В решті заяви відмовлено.

На вказану ухвалу представник ОСОБА_1 адвокат Ракушинець Андрій Андрашович подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується із ухвалою в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_4 . Вказує, що власником цього будинку є ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 не має до нього жодного відношення.

Зазначає, що 19 березня 2015 року рішенням Коломийського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. 21 вересня 2016 року між ними укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0796 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 2610600000:23:001:0036. На вказаній земельній ділянці був житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 164,1 кв.м. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником зазначеного будинку є ОСОБА_1 , яка не є учасником цієї справи, жодних правочинів з ОСОБА_3 не укладала, а тому і жодних правовідносин між ними не було.

Крім того, ОСОБА_1 не має жодного відношення до ОСОБА_2 , а тому накладення арешту на вказаний житловий будинок порушує права власника ОСОБА_1 в частині реалізації її права на відчуження будинку.

Просить оскаржену ухвалу суду скасувати в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 11917595, відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту.

Також представник ОСОБА_2 адвокат Вайда Валерія Василівна на вказану ухвалу суду подала апеляційну скаргу.

Зазначає, що накладений на майно арешт не є співмірним з розміром позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 . Так, заява ОСОБА_3 про забезпечення позову мотивована виключно сумою, заявленою до стягнення, яка є еквівалентною 12989057 грн. У клопотанні про забезпечення позову вказано, що є об`єктивні ризики того, що вартості належного відповідачу майна не вистачить для примусового повернення позивачці коштів. Проте заява не містить доводів на підтвердження ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.

Стверджує, що позивачка не наводить жодних аргументів, які б вказували на наявність ризиків, пов`язаних із відчуженням відповідачем свого майна чи ухиленням від можливого виконання судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції наклав арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 без врахування дійсної вартості майна. При цьому, вартість належного відповідачу житлового будинку площею 402,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 та земельної ділянки, на якій він знаходиться, кадастровий номер 2611092001:22:002:4060, згідно експертних оцінок становить 20175584 грн., що значно перевищує розмір заявленої до стягнення суми.

Вважає, що арешт, накладений на все майно ОСОБА_2 (як рухоме, так і нерухоме), здійснений з порушенням принципів розумності, адекватності вимог заявника, збалансованості інтересів всіх учасників справи, а також співмірності. Суд прийняв ухвалу про забезпечення позову без вивчення всіх обставин справи, а саме без дослідження реальної вартості майна ОСОБА_2 , на яке накладено арешт.

Крім того, зазначає, що суд наклав арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 , до якого ОСОБА_2 не має жодного відношення, оскільки власником цього будинку з 21 вересня 2016 року є ОСОБА_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням суду ще у 2015 році.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача адвокат Романюк В.І. подав відзив на апеляційні скарги, оскільки вважає, що вони не підлягають до задоволення.

Зазначає, що накладення судом арешту на житловий будинок площею 402,7 кв.м. в с. Паляниця є законним, адже суд керувався довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.11.2024 року, згідно якої відповідачу належить частка вказаного будинку. Доводи представника відповідача, що вказаний будинок в с. Паляниця коштує більше, ніж сума боргу перед позивачкою, не спростовують законність ухвали суду першої інстанції, оскільки навіть якщо припустити, що він дійсно коштує 20 млн. грн., то суд мав законне право накласти арешт на 1/2 його частину (вартістю 10 млн. грн..), оскільки сума боргу перед позивачкою становить майже 13 млн. грн. Більше того, вказаний будинок є об`єктом іпотечного договору, тому частка відповідача у вказаному будинку не покриває суму боргу перед позивачкою.

Зазначає, що загалом згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу належить три об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в іпотеці, а дев`ять арештовані судом.

Крім того, відповідач та пов`язані з ним компанії фігурують у кримінальному провадженні №72024001120000012 від 25.04.2024 року за ч. 3 ст. 212 КК України щодо реалізації у 2022-2024 роках житлових будинків разом із земельними ділянками без фактичного відображення таких операцій в податковому обліку, що завдало збитків державі на 54,8 млн. грн., в межах якого накладено арешт на всі земельні ділянки відповідача. Таким чином, є об`єктивні ризики того, що сукупної вартості всіх активів відповідача не вистачить для примусового повернення позивачці коштів, які відповідач утримує без достатньої правової підстави. Борг відповідача перед позивачкою відноситься до боргу 5 черги, у зв`язку з чим буде погашатися лише після виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, забезпечених іпотекою, та сплати усіх податків, у тому числі відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок несплати податків.

Також вказує, що суд законно наклав арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_1 згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.11.2024 року, оскільки право власності за ОСОБА_1 було зареєстроване вже після постановлення оскаржуваної ухвали. Стверджує, що відповідач та ОСОБА_1 проживають у вказаному будинку, з якого наразі вони спільно намагаються зняти арешт, а реєстрація права власності на вказаний будинок відбулась вже після накладення судом арешту на будинок, тому вважає, що їхні дії направленні на уникнення матеріальної відповідальності відповідача перед позивачкою.

Просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, ухвалу про забезпечення позову залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції представники апелянтів: адвокат Ракушинець А.А. та Вайда В.В. подані апеляційні скарги підтримали.

Представник заявника адвокат Романюк В.І. поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції щодо задоволення апеляційних скарг заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів, представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістомапеляційних скаргухвала суду оскаржується в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову, а тому апеляційним судом переглядається у цій частині.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції у зазначеній частині у повній мірі не відповідає.

Вирішуючи подану ОСОБА_3 заяву про забезпечення позову та частково її задовольняючи, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та з огляду на те, що між сторонами по справі виник спір щодо невиконання умов договору та неповернення відповідачем грошових коштів в сумі 315000 доларів США, є підстави для накладення арешту на конкретно визначене нерухоме та рухоме майно відповідача, зазначене у заяві про забезпечення позову. Без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може розпорядитись своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Невжиття власником майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити належне йому майно, не спростовують наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись своїм майном, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Вказані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і направлені лише для реального виконання рішення суду в майбутньому. А застосування такого заходу забезпечення не обмежує власника майна у праві користуватися ним. Відмовляючи у заяві в частині накладання арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2611092001:22:002:3959, яка була предметом попереднього договору купівлі-продажу між сторонами, та на земельну ділянку за кадастровим номером 2610600000:14:002:0269, площею 0,095 га Івано-Франківська область, місто Коломия, по об`їзній дорозі Стрий-Нижанкович, суд керувався тим, що не підтверджено належність вказаних земельних ділянок відповідачу.

Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа №623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі №644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі №638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі №201/9686/23 та інших, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам,які берутьучасть усправі,надано можливістьуникнути реальнихризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У справі, що переглядається, позивач пред`явила вимогу до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 315000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, отриманих за договором завдатку від 30.10.2023 року.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 22 жовтня 2024 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів передано на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 20 листопада 2024 року прийнято зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Тобто,позивач довелаіснування судовогоспору міжсторонами узв`язку з ухиленням боржника від виконання зобов`язання, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У постанові від 03.03.2023 по справі №905/448/22 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив: «Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування.»

Зважаючи на ціну позову в цій справі (315000,00 доларів США), ймовірність ризиків та настання у зв`язку з цим негативних наслідків для позивачки є обґрунтованими, оскільки у цьому випадку негативні наслідки невжиття заходів забезпечення позову переважають над наслідками забезпечення позову, що має тимчасовий характер.

Апеляційний суд зауважує, що в разі відчуження вказаного майна відповідачем, судове рішення про задоволення позову із позовними вимогами про стягнення грошових коштів в сумі 315000 доларів США, що за курсом Національного банку України в еквіваленті до гривні становить 12989057 грн., не досягне належного (кінцевого, остаточного) способу захисту інтересів позивача.

А обставини справи потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду справи по суті позовних вимог, а не заяви про забезпечення позову, адже стосуються безпосередньо предмету позову.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі №175/9587/23 (провадження №61-7044св24), від 14 грудня 2023 року у справі №б/н (провадження №61-14128ав23).

Таким чином доведено необхідність забезпечення цього позову, а обраний позивачем спосіб забезпечення у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції наклав арешт на майно ОСОБА_2 з порушенням принципу співмірності, без врахування дійсної вартості майна, хоча лише вартість належного відповідачу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 та земельної ділянки, на якій він знаходиться, згідно експертних оцінок становить 20175584 грн., що значно перевищує розмір заявленої до стягнення суми, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з копій звітів про оцінку майна житлового будинку загальною площею 402,70 кв.м., житловою площею 78.60 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Надвірянський район, с. Поляниця, участок Прелуки, складених ТОВ «Оціночний центр «Сквейрум» 06.12.2024 року, ринкова вартість вказаного житлового будинку становить 17050592,00 грн., земельної ділянки 3124992,00 грн. (а.с. 74-109).

І судом накладено арешт тільки на 1/2 належної відповідачу частини вказаного житлового будинку (що згідно наданої оцінки становить 8525296,00 грн.). Тоді як сума цього позову становить 315000 доларів США - 12989057 грн. на день подання позову.

Крім того, за змістом інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, які додані до матеріалів заяви, більшість зареєстрованого за відповідачем на праві власності майна, в тому числі вищевказані житловий будинок та земельна ділянка в с.Поляниця, обтяженеіпотекою чиіншими заборонами,що всвою чергусвідчить проте,що увипадку задоволенняпозову,виконання судовогорішення,з оглядуна розмірзаборгованості відповідача,може бутиутруднене,так якпозивач будене взмозі задовольнитисвої вимогиза рахунокмайна відповідача. А відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі №922/875/23.

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №911/1695/18, обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

Зважаючи на викладене, накладення апеляційним господарським судом у цій справі арешту на майно без встановлення його вартості не суперечить вимогам процесуального законодавства, зокрема, щодо адекватності та співмірності відповідного заходу забезпечення відносно вимог позову, адже з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду з`ясування вартості майна під час розгляду заяви про забезпечення позову не є обов`язковим, а має відбуватися на стадії виконання відповідного судового рішення (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у cправі №904/3234/23).

Разом з тим, апеляційний суд зауважує про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для стягнення у випадку задоволення позову, тобто лише в межах суми ціни позову. Що судом першої інстанції не взято до уваги. Відтак, в цій частині ухвалу Яремчанського міського суду від 19 лютого 2025 року слід змінити, доповнивши її резолютивну частину третім абзацом такого змісту: «Арешт на вищезазначене рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , накласти у межах ціни позову 315000,00 доларів США.»

Також заслуговують на увагу твердження апелянтів про те, що суд помилково наклав арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №414707805 від 22.02.2025 року житловий будинок АДРЕСА_4 , номер об`єкта в РПВН 11917595, та земельна ділянка, на якій він розташований, належать на праві власності ОСОБА_1 , шлюб якої з ОСОБА_2 було розірвано рішенням суду ще 19.03.2015 року (а.с. 60-62).

Наведені вище норми ЦПК України не передбачають забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, є очевидним порушенням її прав як власника. Схожі правові висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №4634/19 та у постанові від 14 червня 2024 року у справі №916/4894/23.

А твердження представника позивача про те, що право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 вже після постановлення судом оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, не заслуговують на увагу. Відповідно до Інформації з Державного реєстру таке право зареєстроване за ОСОБА_1 21.09.2016 року на підставі Договору про виділ нерухомого майна зі складу майна подружжя, серія та номер 3528, від 21.09.2016 року (а.с. 61 (зворот)).

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для накладення арешту на вказаний будинок.

Відтак, ухвалу Яремчанського міського суду від 19 лютого 2025 року в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 11917595, слід скасувати. У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про забезпечення позову у вказаній частині відмовити.

У решті ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції не розподіляє судові витрати у справі, оскільки на цьому етапі судового процесу не ухвалено судове рішення по суті спору, а відповідно до частини першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Ракушинця Андрія Андрашовича та представника ОСОБА_2 адвоката Вайди Валерії Василівни задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду від 19 лютого 2025 року в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 11917595, скасувати. У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про забезпечення позову у вказаній частині відмовити.

В іншій частині ухвалу Яремчанського міського суду від 19 лютого 2025 року змінити, доповнивши її резолютивну частину третім абзацом такого змісту: «Арешт на вищезазначене рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , накласти у межах ціни позову 315000,00 доларів США.»

У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 23 квітня 2025 року.