Ухвала

від 16.04.2025 по справі 463/2771/25

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2771/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/921/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючої судді ОСОБА_2 ,

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року про накладення арешту на майно,-

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

даною ухвалою, задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_9 .

Накладено арешт шляхом заборони розпорядження, в тому числі відчуження, на майно, вилучене 21 березня 2025 року в ході проведення обшуку транспортного засобу DAF FT XF105 д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:

1)свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;

2)транспортний засіб DAF FT XF105 д.н.з. НОМЕР_1 ;

3)міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 004 від 6 березня 2025 року на 5 аркушах;

4)рахунок-фактура (Invoice) № 4 від 6 березня 2025 року на 5 аркушах;

5)фітосанітарний сертифікат від 7 березня 2025 року за № 13/09-6014/ЕС-144976 на 1 аркуші.

Контроль за виконанням ухвали покладено на старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_9 .

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав те, що детектив довів, що зазначене у клопотанні майно є речовими доказами, оскільки транспортний засіб може бути засобом вчинення кримінального правопорушення та зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, натомість незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

На вказану ухвалу представник адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати арешт накладений у кримінальному провадженні № 72025142500000016 в частині заборони, розпорядження, в тому числі відчуження, на майно, а саме автомобіль DAF FT XF105 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та повернути даний автомобіль власнику ОСОБА_6 .

Звертає увагу, що власник транспортного засобу, на який накладений арешт не має жодного відношення до вантажу, котрий є предметом у кримінальному провадженні. Власник транспортного засобу лише надає автомобіль для здійснення перевезень і саме це є предметом його господарської діяльності.

Зазначає, що позбавлення перевізника транспортного засобу виключає можливість провадити господарську діяльність і є свого роду перешкоджанням здійсненню господарської діяльності.

Зауважує, що в даний час ФОП ОСОБА_6 позбавлений права володіти своїм майном. Щоденний простій автотранспорту призводить до комерційних втрат. Крім цього автомобіль та причеп зберігаються в неналежному стані на вулиці, що призводить до їх псування.

У поданих запереченнях прокурор ОСОБА_8 просить в задоволенні апеляційних вимог адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.03.2025 про арешт майна відмовити повністю, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.03.2025 про арешт майна залишити без змін.

Зазначає, що наданий часв органудосудового розслідуванняіснує сукупністьпідстав вважати,що транспортнийзасіб DAFFTXF105д.н.з. НОМЕР_1 ,свідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_2 та зазначенівище документиє доказомкримінального правопорушення,передбаченого ст.201-1КК України,а саметранспортний засібDAFFTXF105д.н.з. НОМЕР_1 є засобомвчинення кримінальногоправопорушення,зберіг насобі слідикримінального правопорушеннята міститьінші відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,свідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_2 містить іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,а документимістять відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід час кримінального провадження, а тому є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Вказує, що наявні достатні підстави вважати, що вищезазначені предмети (речі), які визнано речовими доказами, є засобом вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому необхідно забезпечити збереженість вказаних речових доказів.

Вважає, що слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова під час розгляду справи дослідив всі обставини та прийняв обґрунтоване, законне рішення.

У судове засідання власник майна ОСОБА_6 , та представник адвоката ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи не з`явилися.

Враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 4 ст.405КПК України дана обставина не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора ОСОБА_8 , який заперечив щодо задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.Статтею 132 КПК Українивстановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 170 КПК України- арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025142500000016 від 20.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-1 КК України.

20 березня 2025 року, відомості по даному факту внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 72025142500000016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-1 КК України.

Постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_9 від 22 березня 2025 року зазначене вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72025142500000016 від 20 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-1 КК України.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Колегія суддів вважає, що існує сукупність підстав вважати, що вищезазначене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе доказове значення для даного кримінального провадження та є речовим доказом у даному кримінальному провадженні

Зважаючи навищезазначене всукупності зобставинами кримінальногопровадження,колегія суддівприйшла допереконання,що слідчийсуддя,накладаючи арештна майнодіяв успосіб тау межахдіючого законодавства,арешт застосувавна засадахрозумності таспівмірності,прицьому,слідчий суддя,обґрунтовано зазначив,що зазначене у клопотанні майно є речовими доказами, оскільки транспортний засіб може бути засобом вчинення кримінального правопорушення та зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи апеляційної скарги про незаконність накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимогст. 170 КПК Українина підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогамст. 98 КПК України.

Щодо твердження апелянта, що власник транспортного засобу, на який накладений арешт не має жодного відношення до вантажу, котрий є предметом у кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі адвокат висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається адвокат в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4