Рішення

від 18.12.2007 по справі 4/362-07-8931

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/362-07-8931

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2007 р.Справа  № 4/362-07-8931

За позовом: Приватного виробничого підприємства „Танго”

До відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради

Третя особа: Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”.

про визнання права власності

                                                                                                                      Суддя С.В. Літвінов

                                                             Представники:

           від позивача: Єлуашвілі І.В. за довіреністю

           від   відповідача:   Виконавчого комітету Одеської міської ради не з'явився

       від третьої особи: Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” не з'явився

         Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради в якому просить визнати за ним право власності на нерухоме майно –приміщення нежилої будівлі матеріального складу № 15, загальною площєю 726,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська (Інструментальна).

           Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

          Відповідач та третя особа не скористалися процесуальним  правом  участі  у  судовому засіданні та не надали відзив на позовну заяву.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення предстаників сторін, суд,-

                                                               ВСТАНОВИВ:

      На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №2987 від 26.04.2005 року Приватне Виробниче Підприємство „Танго” придбало у           Відкритого Акціонерного Товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” нерухоме майно у вигляді нежилої будівлі матеріального складу № 15, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська (вул. Інструментальна) 21/40, яка в цілому складається з однієї нежилої будівлі, загальною площею 290,4 кв.м..

       На підставі витяга про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7835801 від 21.07.2005 року, позивач зареєстрував право власності на вищенаведену нежитлову будівлю в Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.

   Без узгодження проектної документації, у 2006 році ПВП „Танго” здійснило реконструкцію цеху під виробничо-складські приміщення (літ. „А”), в результаті чого здійснило перепланування приміщень для розміщення виробництва по підготовці та випуску в продаж швейних виробів, прибудувало одноповерхову котельню (літ. А1) до виробничо-складської будівлі (літ. А).  

          Згідно технічного паспорту на виробничий будинок, виготовленого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об”єктів нерухомості” за станом на 21.12.2006 р. до складу приміщень (літ. А) входять: підвал: технічне приміщення (насосна) площею –75,0 м2; перший повехі: прально-сушильна ділянка –274,6 м2, електрощитова –6,7 м2, сходи - 17 м2, другий поверх: сходи –15,9 м2, коридор –45,8 м2, склад –18,0 м2, туалет –4,7 м2, душева –3,8 м2, роздягальня –21,9 м2, сушильня –8,2 м2, кімната іжі –10,6 м2, тамбур –1,6 м2, вентиляційна камера –26,8 м2, цех родео –124,7 м2, кабінет –11,8 м2.

Котельня (літ. А1)-59,6 м2.

За результатами перепланування та добудови площа приміщень будівлі становить 726,7 м2.

На підставі дозволу виконкому Одеської міської ради від 16.02.2007 р. № 03-10/283, Управлінням архитектури та містобудування Одеської міської ради від 09.07.2007 р. № 2505 був розроблений технічний висновок № 538/07 про можливість введення в експлуатацію виробничо-складських приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська 21/40.

Згідно експертним висновкам Територіального управління державної інспекції з енергозабезпечення по Одеській області № 18-15/0769/07/РП про відповідність об”єкта нормативним актам з питань енергозбереження від 05.04.2007 р., узгодженню технічного висновку з Головним управлінням МНС України в Одеській області від 06.04.2007 р. № 14-682, висновку Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси по технічному висновку від 11.04.2007 р. № 240-658, ДП „Чорноморський експертно-технічний центр” про відповідність проектної документації нормативним актам з охорони праці від 20.04.2007 р., висновку по технічному висновку Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 08.05.2007 р., технічного висновку № 538/07 Управління архитектури та містобудування Одеської міської ради від 09.07.2007 р. № 2505 встановлено, що підприємство по підготовці к випуску в продаж швейних джинсових виробів розміщується на площах реконструйованої 2-х поверхової виробничо-складської будівлі на території заводу „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”. При цьому, реконструкція полягала в зміні призначення існуючих приміщень 2-х поверхового об'єму з підвальним приміщенням та частковому їх переплануванні.

Крім того, зазначеними висновками був погоджений технічний висновок про можливість збереження реконструйованих виробничо-складських приміщень ПВП „Танго”, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська 21/40.

          Відповідно до листа Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 18.04.2007 р. № 356 площа забудови складає 414,80 м2 та також узгоджена можливість вводу до експлуатації виробничо-складської будівлі (літ. „А”) та котельної (літ.А1) по вул. Бугаївська 21/40 в м. Одесі.

           Згідно ст.5,27 Закону України «Про планування та забудову теріторій», позивач зібрав вихідні данні для реконструкції вищенаведеного об'єкту нерухомості.

      У відповідності до ст.18 Закону України „Про основи містобудування „, згідно з Порядком надання архітектурно –планувального завдання і технічних умов відносно інженерного забезпечення об'єкта архітектури і формування розміру плати за їх отримання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р.  № 2328 та «Правил забудови міста Одеси», позивач узгодив технічний висновок з органами місцевого самоврядування.

           Діючим законодавством передбачено введення в експлуатацію нерухомості, а саме ч. 3 ст. 18 Закону України від 16.11.1992 р.  № 2780  „Про  основи  містобудування",  ст. 4 Закону України від 20.05.1999 г. № 687 "Про архітектурну діяльність".

          Згідно зі ДБН А.3.1-3-94, прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів , можливо при наявності архітектурно-планувального завдання і технічних умов. (дозвіл інспекції ДАБК).

       Позивач реконструював  зазначений об'єкт  нерухомості, без дозволу інспекції ДБК виконавчого комітету Одеської  міської ради, саме тому у нього відсутня можливість введення спірного об'єкт  в експлуатацію.

         Оскільки, у позивача відсутній дозвіл інспекції ДАБК, то визнання права власності на вищенаведений об'єкт нерухомості можливо тільки за рішенням суду.

          Враховуючи  вищевикладене,   на   підставі   ст.ст.13,41,42 Конституції України,  ст.ст.321,328,331,375,376,377,391, 392 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати за ним право власності на нежилу будівлю матеріального складу № 15, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська (вул. Інструментальна) 21/40.

Розглянувши матеріали  справи,  суд  доходить  до  висновку  про задоволення позовних вимог за таких підстав:

      Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст..  16  цього  ж  кодексу,  кожна особа має право звернутися до суду за  захистом  свого  особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним  із  способів захисту є визнання права.

        Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути  протиправно  позбавлений  права  власності  .  Право приватної власності є непорушним.  

         Згідно  ч.1  ст.392  Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов  про  визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не  визнається іншою особою.

       Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно  до  закону  за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

        Зміст права  власності визначений ст. 317  Цивільного  кодексу  України,  згідно  з  якою власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

    Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається  своїм  майном  на  власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,  які  не суперечать  закону.  Усім  власникам  забезпечуються  рівні  умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).

           Відповідно  до  ст.328  Цивільного  кодексу  України   право власності набувається на  підставах,  що  не  заборонені  законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо  не випливає із закону або незаконність  набуття  права  власності  не встановлена судом.

       Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

         Право власності на новостворене нерухоме майно \ будівлі, будинки, споруди тощо \ виникає з моменту завершення будівництва \створення майна\.  

          Згідно ст.6 Європейської Конвенції  про  захист  прав  людини кожна  особа  має  право  при  визначенні  її  цивільних  прав  та обов'язків на справедливий публічний  розгляд  справи  в  розумний строк незалежним та безстороннім судом . По справі ОСОБА_4 проти Бельгії (1970 рік) Європейський  суд  постановив,  що  за  смислом Конвенції право  на  справедливе  відправлення  правосуддя  займає настільки важливе місце в демократичному суспільстві, що  обмежене тлумачення п.1 ст.6 Конвенції не  відповідало  б  меті  та  смислу даного положення.

     Згідно ст.10 Закону України „Про архітектурну діяльність” будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта нерухомості здійснюється у відповідності з затвердженням проектної документації, державними стандартами, нормами та правилами, місцевими правилами забудови населених пунктів.

           Проектна документація узгоджується з управлінням архітектури та містобудування, санітарними, пожежними, природоохоронними органами, всіма службами, які видали технічні умови; іншими органами, перелік яких визначається архітектурно-планувальним завданням.

           Але відсутність дозвілу ДАБК, перешкоджає введенню в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва, та унеможливлює здійснити позивачу реалізацію прав власника на нерухоме майно.

             Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

           Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав документи, які підтверджують його доводи.

       Таким чином, на думку суду, позивач виконав всі вимоги, передбачені діючим законодавством у сфері містобудування, але в зв'язку з неузгодженістю дій відповідних служб органів місцевого самоврядування не зміг завершити останній етап-здати об'єкт в експлуатацію.

           Позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

          Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених ним правовстановлюючих документів,  також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Якщо майно знаходиться у володінні позивача, його права на майно захищає презумпція правомірності фактичного володіння.

          Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.

           Суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту у судовому порядку.

       Юридична зацікавленість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести, як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на данного відповідача має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права.

           Позивач належним чином довів порушення з боку відповідача його прав та інтересів, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Як вбачається  з  матеріалів справи, рішенням Одеського Міськвиконкому від 07.11.1945 року №702 «Одеському заводу радіально-свердлильних верстатів» (ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»), вирішено:

           - передати територію, що міститься між ділянкою заводу, Бугаївської та Колонтаївської вулицями, включаючи домоволодіння №19-а, 19-б, 21, 23 по вул.Бугаївській та домоволодіння №6-б, 6-в та 8 по вул. Колонтаївській, позначену на плані літерами А,Б,В,Г, площею 2,25 га.

                      - передати «Одеському заводу радіально-свердлильних верстатів»територію по вул. Колонистської від вул. Средньої до жилого дома по вул. Виноградній №,34-36, загальною площею 7,125 га.

       Згідно листа ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»№ 194 від 05.09.2005 р., останній надав згоду на вилучення з користування заводу земельної ділянки загальною площею 2475,0 кв. м, на якому розташована нежитлова будівля матеріального складу № 15 та передачу їй ПВП «Танго»для обслуговування та експлуатації складу.

          05.09.2005 року схема меж земельної ділянки №15 вул. Бугаївська (вул. Інструментальна) 21/40,  погоджена між кирівництвом  ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»та Приватне Виробниче Підприємство „Танго”.

Таким чином, позивач набував право користування земельною ділянкою на тих же умовах і  в  тому  ж  обсязі,  що  й  попередній  власник  будівлі (споруди).

        Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.       

           Відповідно ст 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди,  створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.Власник  земельної  ділянки  набуває  право  власності  на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника  на  забудову  здійснюється  ним  за  умови додержання архітектурних,  будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил,  а  також  за  умови  використання  земельної ділянки за її цільовим призначенням.

           Таким чином, суд може визнати право власника (користувача)  земельної ділянки на збудований ним об'єкт, якщо це відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та якщо будівля приведена у відповідність із встановленими вимогами.

           Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України  житловий  будинок, будівля,  споруда,  інше  нерухоме  майно,  вважаються  самочинним будівництвом, якщо  вони  збудовані  або  будуються  на  земельній ділянці, що не була відведена для  цієї  мети  або  без  належного дозволу  чи  належно  затвердженого  проекту,  або  з   істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу  України  право власності на самочинно  збудоване  нерухоме  майно  може  бути  за рішенням  суду  визнане  за  особою,   яка   здійснила   самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у  встановленому  порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як слідує з вище наведеного, позивач, на думку суду набув у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості - нежилу будівлі матеріального складу № 15, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська (вул. Інструментальна) 21/40.    

           Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Власник может  вимагати усунення будь-яких  порушень його права.

          Таким чином, на підставі наданого правовстановлювального документа, яким є рішення суду, об'єкт нерухомості підлягає реєстрації.

            Керуючись ст.82-85 ГПК Укаїни, суд,-

                                                                    ВИРІШИВ:

      1. Позов Приватного виробничого підприємства „Танго” до Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити.

          2.  Визнати право власності Приватного виробничого підприємства „Танго” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21 код ЄДРПОУ: 25039960) на об'єкт нерухомості–приміщення нежилої будівлі матеріального складу № 15, загальною площею 726,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська (Інструментальна), № 21/40 та позначені на плані Технічного паспорту на виробничий будинок, виготовленого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об”єктів нерухомості” за станом на 21.12.2006 р.: літ „А” : підвал: технічне приміщення (насосна) площею –75,0 м2; перший поверх: прально-сушильну ділянку –274,6 м2, електрощитову –6,7 м2, сходи - 17 м2, другий поверх: сходи –15,9 м2, коридор –45,8 м2, склад –18,0 м2, туалет –4,7 м2, душеву –3,8 м2, роздягальню –21,9 м2, сушильню –8,2 м2, кімнату іжі –10,6 м2, тамбур –1,6 м2, вентиляційну камеру –26,8 м2, цех родео –124,7 м2, кабінет –11,8 м2; літ. А1 -  котельня 59,6 м2.  

           3. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1) на користь Приватного виробничого підприємства „Танго” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21 код ЄДРПОУ: 25039960) витрати по сплаті державного мита у сумі 170 грн. та витрати на IТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

          Рішення  суду  набирає   законної   сили   після   закінчення 10-денного строку

                                                           з дня його підписання.

                         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                       Літвінов С.В.