Постанова

від 23.04.2025 по справі 594/314/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/314/25Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/817/464/25 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року, постановлену суддею Зушман Г.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Борщівського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада, як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 10.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей роз`єднано та виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, позовну заяву в цій частині передано до канцелярії суду для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 12.03.2025 року цивільну справу № 594/314/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада, як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав, передано на розгляд Хотинського районного суду Чернівецької області за підсудністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Борщівського районного суду від 12.03.2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказав, що оскільки однією із заявлених ним позовних вимог було стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей, які є жителями Чортківського району, тому даний позов подано із урахуванням приписів ст. 28 ЦПК України - за зареєстрованим місцем проживання позивача.

На думку ОСОБА_1 , судом першої інстанції було проігноровано подану ним заяву про зміну предмету позову у даній цивільній справі, а роз`єднання позовних вимог про позбавлення батьківських прав та про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей у самостійні провадження здійснено без урахування висновків, висвітлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 420/3956/20.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про передачу цивільної справи № 594/314/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада, як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав за підсудністю до Хотинського районного суду Чернівецької області, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 не відноситься до територіальної підсудності Борщівського районного суду Тернопільської області, а підстав для застосування альтернативної підсудності судом не встановлено.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та узгоджується з вимогами чинного законодавства, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Справи про позбавлення батьківських прав підлягають розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Право альтернативної підсудності закріплено у ст. 28 ЦПК України.

Так, ч. 1 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).

Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

У справі, що переглядається, при зверненні до суду позивачем було заявлено дві вимоги: про позбавлення батьківських прав та про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 10.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада, як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей роз`єднано. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада, як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав. Позовну заяву в цій частині передано до канцелярії суду для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2025 року, цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мельнице - Подільська селищна рада, як орган опіки та піклування Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав присвоєно №594/314/25.

Отже, предметом спору у справі № 594/314/25 є лише позбавлення батьківських прав.

Згідно з матеріалами справи, зареєстрованим місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Хотинського районного суду Чернівецької області

Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що предметом позову у даній справі, із урахуванням роз`єднаних позовів є лише позбавлення батьківських прав та наявності підстав для направлення цивільної справи 594/314/25, про позбавлення батьківських прав за підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки однією із заявлених позивачем позовних вимог було стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей, які є жителями Чортківського району, тому даний позов подано із урахуванням приписів ст. 28 ЦПК України - за зареєстрованим місцем проживання позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи із наступного.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду територіальної підсудності полягає в тому, що залежно від характеру матеріальних правовідносин та предмета спору, особистих обставин (стан здоровя, наявність малолітніх дітей, тощо) позивач може обирати серед декількох судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Оскільки спір про позбавлення батьківських прав не віднесений до переліку справ, підсудність яких визначається за вибором позивача, положення діючого процесуального законодавства та зміст спірних правовідносин не надають право позивачу обирати на власний розсуд суд, який має розглядати його позовну заяву, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про визначення підсудності вказаного позову за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність ухвали Борщівського районного суду від 10.03.2025 року про роз`єднання позовів, яка відповідно до ч. 1 ст. 353 ЦПК України не входить у перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, але заперечення на яку на підставі ч. 2 ст. 353 ЦПК України включаються до апеляційної скарги на рішення суду, слід вказати наступне.

Так, ОСОБА_1 апеляційну скаргу з цього приводу мотивує тим, що роз`єднання позовних вимог про позбавлення батьківських прав та про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей у самостійні провадження здійснено без урахування висновків, висвітлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 420/3956/20.

Предметом оскарження в означеній справі була ухвала Касаційного адміністративного суду від 10.06.2020 року, якою позовну заяву разом із додатками було повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України. Великою Палатою у вказаній справі виснувано, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Позаяк, роз`єднання судом першої інстанції позовів ОСОБА_1 здійснено на підстав норм ЦПК України, які є відмінними від норм КАС України, якими врегульовано дане питання і спір у даній справі є цивільним, а не спором у сфері публічно-правових відносин, тому посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 420/3956/20 є нерелевантним, оскільки правовідносини у справах є різними.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права. У справі, яка розглядається, скаржнику надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 23 квітня 2025 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.