Ухвала від 22.05.2023 по справі 361/4630/16-ц

справа № 361/4630/16-ц

провадження № 6/361/15/23

22.05.2023

УХВАЛА

Іменем України

22 травня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку, ОСОБА_1 про заміну сторони,

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (далі ТОВФКДовіра та Гарантія або Товариство) звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку (далі ПАТВБР або Банк) у цивільній справі №361/4630/16-ц за позовом ПАТВБР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ICKGMCUVI.245076.002 від 23 липня 2014 року, посилаючись на те, що 06лютого 2018 року між ПАТВБР і Товариством укладено договір №103 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором №ICKGMCUVI.245076.002 від 23 липня 2014 року.

Заявник ТОВФКДовіра та Гарантія у судове засідання не з`явилося, подало заяву до суду, у якій просило суд розглянути справу у відсутність заявника, заяву підтримує в повному обсязі, просить суд заяву задовольнити.

Заінтересовані особи: ПАТВБР, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд вони не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

18 листопада 2016 заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленим у цивільній справі №361/4630/16-ц, позов ПАТВБР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ICKGMCUVI.245076.002 від 23 липня 2014 року задоволено.

Цим рішенням суду із ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТВБР заборгованість за кредитним договором №ICKGMCUVI.245076.002 від 23 липня 2014 року в розмірі 14566 грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1378 грн.

06 лютого 2018 року між ПАТВБР і ТОВФКДовіра та Гарантія укладено договір №103 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами, згідно із умовами якого ПАТВБР відступило, а ТОВФКДовіра та Гарантія набуло право вимоги суми заборгованості за кредитним договором №ICKGMCUVI.245076.002, укладеним 23 липня 2014 року між Банком і ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку №1 до цього договору.

У ч. ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, кожному гарантовано право на звернення до суду, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду (справа Горнсбі проти Греції, рішення від 19 березня 1997 року, п. 40).

Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

У ч. 1 ст. 1291 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII, ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень.

У ч. ч. 1, 2 ст. 15 цього ж Закону встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №242/2770/18 висловив правову позицію та зазначив, що, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, та її заміна новим кредитором (правонаступником).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що за умовами договору №103 про відступлення прав вимоги від 06 лютого 2018 року заявник ТОВФКДовіра та Гарантія набуло права вимоги стягнення із боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором №ICKGMCUVI.245076.002, укладеним 23 липня 2014 року між Банком і ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що заява Товариства про заміну сторони є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 259, 260, 442, 446 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Банк Розвитку на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія (код ЄДРПОУ 38750239) у цивільній справі №361/4630/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Дутчак І. М.