Рішення від 22.04.2025 по справі 539/1132/25

Справа № 539/1132/25

Провадження № 2/539/705/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Даценка В.М.,

з участю секретаря Шрейтер С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову посилається, на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , яку він прийняв як спадкоємець після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_4 , який був членом ЖБК «Мрія», та ним сплачено пай за вищевказану квартиру повністю у 1972 році та на момент смерті належала йому на правах приватної власності, що підтверджується довідкою ЖБК «Мрія» №11 від 03.04.2012.

Позивачка вказує, що кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи. При цьому всі господарські прибудинкові споруди, а також прибудинкова територія залишаються у власності кооперативу.

На день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за даною адресою був зареєстрований ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 , за заявою останнього Другою лубенською ДНК на спадкове майно що залишилося після смерті батька ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу №181/2012.

Враховуючи вищевикладене, позивачка вказує, що ОСОБА_2 вважав, що він є таким, що прийняв спадщину.

28.11.2023 на підставі заяви позивачки приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Юрченко М.А. було заведено спадкову справу №192/2023 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 02.07.2024 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом дочці померлого ОСОБА_1 на земельну ділянку за реєстровим №1104 у видачі ж свідоцтва про право на спадщину на вищевказану квартиру позивачці було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, про що нотаріусом винесено відповідну постанову від 22.01.2025 року.

На підставі вищевикладеного, позивачка прохає визнати за нею в порядку спадкування згідно закону після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача адвокат Лисенко А.Ф. в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надіславши до суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі, позов визнають повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, докази, надавши їм належну оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи…Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень…Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи…Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях… Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Мати позивачки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с.7,12). Факт родинних відносин між ними підтверджується копією свідоцтва про народження позивачки (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Позивачка як спадкоємиця першої черги, через свого представника ОСОБА_5 , звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.01.2025, з якої вбачається, що приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Юрченко М.А., 28.11.2023 заведено Спадкову справу №192/2023 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі заяви дочки померлого ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом. Інших заяв в даній справі немає. 02.07.2024 приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом дочці померлого ОСОБА_1 на земельну ділянку за реєстровим №1104. Інші свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Згідно довідки, виданої ЖБК «Мрія» м. Лубни Лубенського району Полтавської області б/н, на момент смерті ОСОБА_6 , разом з ним ніхто не був зареєстрований та не проживав. Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його(її) смерті. Відповідно до п. 4.15 Глави 10 «Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання право встановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Відповідно до п. 1.2 Глави 2 «Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» право власності на житловий будинок може бути підтверджено зокрема одним з таких документів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, свідоцтвом про право власності на об`єкти нерухомого майна, свідоцтвом про право на спадщину, рішенням суду та ін. У спадкоємця правовстановлюючи документи на вищевказане майно відсутні. Так як спадкоємець не надав докази, підтверджуючих належність квартири АДРЕСА_1 спадкодавцеві, видати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно немає правових підстав (а.с.21).

У відповідності із ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що останнім місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки голови ЖБК «Мрія» (а.с.8).

03.01.2023 ОСОБА_2 було видано довідку ЖБК «Мрія», про те, що він є дійсним членом житлово-будівельного кооперативу «Мрія», власником 100% помешкання за вищевказаною адресою (а.с.9).

Згідно копії довідки ЖБК «Мрія» від 03 квітня 2012 вищевказана квартира належала на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на праві приватної власності. Оскільки останній являвся членом ЖБК «Мрія» та ним сплачено пай за дану квартиру повністю у 1972р. (а.с.15).

Згідно ч.1 ст.384ЦК Україниусі власники(співвласники)квартир танежитлових приміщеньу будинку,спорудженому абопридбаному житлово-будівельним(житловим)кооперативом,є співвласникамина правіспільної сумісноївласності спільногомайна такогобудинку. Спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону.

Відповідно до ч.3вищевказаної статтіу разівикупу квартиричлен житлово-будівельного(житлового)кооперативу стає її власником.

ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 був батьком ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Судом встановлено, що за життя батько позивачки ОСОБА_2 звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його батька ОСОБА_4 і на підставі його заяви Другою лубенською ДНК було відкрито спадкову справу №181/2012, однак оформити свої спадкові права ОСОБА_2 не встиг.

Враховуючи те, що позивачка позбавлена можливості визнати право власності на вищевказане спадкове майно, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивачки є доведеними та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на законі, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачкою своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Керуючись ст. ст.4,89,141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ 21053182, адреса м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33 Лубенського району Полтавської області) та Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» (ідентифікаційний номер 23550045, адреса м. Лубни, вул. Захисників України, 16 Лубенського району Полтавської області) про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко