Рішення

від 23.04.2025 по справі 752/3309/25

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3309/25

Провадження № 2/752/4207/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», третя особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 , через адвоката Кукурудз Р.О., звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з вищенаведеним позовом, в якому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 05.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. реєстровий номер 4249, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом вчинено наведений вище виконавчий напис, відповідно до якого ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №200235030 від 02.12.2019 в сумі 59207,40 грн. Зазначає, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. у ВП № НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний виконавчий напис є протиправним, таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

У позові зазначається, що нотаріусом не було перевірено безспірність вимог стягувача; кредитний договір, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, не посвідчений нотаріально.

Вважає, що приватним нотаріусом допущено порушення діючого законодавства, яким регулюється порядок вчинення нотаріальних дій, зокрема положення ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус не перевірив безспірність боргу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.02.2025 прийнято позовну заяву до провадження, розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.02.2025 за заявою позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.09.2020.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, третя особа пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подали.

Від представника позивача 21.02.2025 надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій сторона позивача просила стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось, - особи, які беруть участь у справі не викликались.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 02.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до АТ «БАНК ФОВАРД» із підписаною нею заявою, яка в п. 1 містить пропозицію (оферту) про укладення кредитного договору № 200235030. Банк акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві клієнта, і уклав з клієнтом договір про надання та використання платіжної картки (кредитна картка типу VisaMacterCard), шляхом здійснення дій, які вважаються акцептом оферти клієнта. Банк відкрив клієнту поточний рахунок та видів на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку. За умовами договору розмір кредитного ліміту становив 58 280 грн, ставка по кредиту - 0,01 % річних, строк дії з 02.12.2019 по 02.12.2021.

За заявою АТ «БАНК ФОВАРД» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. 05.09.2020 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 4249, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 200235030 від 02.12.2019, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК ФОВАРД».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.06.2020 по 06.07.2020. Сума повної заборгованості складає 58 357,40 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 46 729,12 грн; заборгованість за процентами - 11 628,28 грн; плата за пропуск мінімальних платежів - 0 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату із стягувача АТ «БАНК ФОВАРД» в розмірі 850,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Загальна сума, яка підлягає стягнення з боржника на користь АТ «БАНК ФОВАРД», становить 59 207,40 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. 24.09.2020 за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів. Зокрема, укладений кредитний договір, на якому вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений. При цьому, вважає, що заборгованість не є безспірною.

Як вбачається, спірний виконавчий напис вчинено на підставі положення постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі - Перелік).

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

Встановлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 05.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

На момент вчинення спірного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між АТ «БАНК ФОРВАРД» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 05.07.2017 № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З наданої суду позовної заяви вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

В матеріалах справи відсутні будь - які відомості щодо заборгованості позивача, а саме виписки по рахунку боржника, детального розрахунку заборгованості та строків її погашення, засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), та інших доказів, які б підвереджували наявну заборгованість, що не дає можливість встановити факт реальної заборгованості позивача перед відповідачем.

За таких обставин, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 04.03.2015 в справі № 6-27цс15, від 11.03.2015 в справі № 6-141цс14).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи наведене, вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, є безпідставними.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, отримання позивачем вимоги банку, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У заяві від 21.02.2025 представник позивачу просить стягнути з відповідача АТ «БАНК ФОРВАРД» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування необхідності стягнення судових витрат на правничу допомогу, представник позивача вказує, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кукурудз Р.О. укладено Договір про надання правової допомоги від 29.03.2024, на виконання якого адвокатом було складено позовну заяву до суду та заяву про забезпечення позову.

За актом приймання наданих послуг від 19.02.2025 вартість наданих послуг із складання процесуальних документів склала 6 000,00 грн, які відповідно до п. 4 акта оплачені позивачем у повному обсязі на момент складання акта.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує усталену судову практику у даній категорії спорів, те, що ця справа є незначної складності, а провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З огляду на обставини справи, відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, стороною позивача вказується про звільнення від сплати позивача від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач звільняється від сплати судового збору за позовом, що пов`язані з порушенням їх прав.

У Постанові Верховного Суду № 743/1481/21 від19.10.2022 висловлена правова позиція, що при стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Відповідно до положення ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подачу заяві про забезпечення позову ставка збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За матеріалами справи стороною позивача подавалась також заява про забезпечення позову, відтак судовий збір за подачу позовної заяви становить 1 211,20 грн та заяви про забезпечення позову - 605,60 грн, що загалом складає 1 816,80 грн.

Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживача», та суд дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір відповідно до положення ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 76-81, 133,137, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 05 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, зареєстрований у реєстрі за № 4249, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОВАРД» на користь держави судові витрати в сумі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОВАРД» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Євдокія Юріївна, адреса: б-р Шевченка Тараса, 38, приміщення 147, кімнати 5,7, м. Київ.

Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2025 року.

Суддя А.В.Слободянюк