Рішення

від 24.07.2006 по справі 22ц-1385\06

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

вул.       Коцюбинського,       буд.      

№4,       Луганськ,        91016

справа    22ц-1385\0б                                         головуючий     1    

інст.    Половинка    В. О.

категорія                                                                                             суддя-доповідач    Яресько    А.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року, липня місяця, 24-го дня у місті Луганську колегія суддів судової

палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі

головуючого судді Яресько А.В., суддів Ступіної Я.Ю., Борисова Є.А., при

секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у

приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на

рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2006 року

за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Троїцьке АТП» про

поновлення на роботі та стягнення плати за вимушений прогул, стягнення

моральної шкоди, внесенні запису у трудову книжку, стягнення заборгованості із

заробітної плати, матеріальних збитків,

встановила:

У квітні 2000 року позивач звернувся до Троїцького районного суду міста

Луганська до відкритого акціонерного товариства «Троїцьке АТП» із позовними

вимогами про поновлення його на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного

прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що його було незаконно звільнено з

підприємства по скороченню штату, тоді як фактично його посада не

скорочувалася, просив суд задовольнити його позовні вимоги. У подальшому

уточнював та доповнював свої вимоги, остаточно просив суд поновити його на

роботі на посаді охоронця, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу,

несплачену заборгованість із заробітної плати, завдану неправомірними діями

моральну шкоду, зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки

вказавши у ній, що фактично він працював охоронцем, а не водієм і що його було

переведено на цю посаду з 13 квітня 1994 року, оформивши це виданням

відповідних наказів.

Справа розглядалася судами неодноразово, останнім рішенням Сватівського

районного суду Луганської області від 14 лютого 2006 року у задоволенні

позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду

першої інстанції через припущені помилки у застосуванні норм матеріального та

процесуального права з постановленням по справі нового рішення про повне

задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши доповідь, пояснення сторін та їх представників,

дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить

до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги з

таких підстав.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач

працював на підприємстві водієм і що його було скорочено з підприємства саме з

цієї посади через скорочення штатів працівників і що вимоги позивача про внесення

змін до трудової книжки про те, що він фактично з 13 квітня 1994 року працював

на посаді охоронця є необгрунтовані, адже він заяви про переведення на цю

посаду не давав, у штаті відповідача зазначена посада була відсутня, рішення

про переведення позивача на посаду охоронця відповідач не приймав.

Із зазначеними

висновками суду першої інстанції колегія судців не погоджується, адже вони

суперечать матеріалам справи та вимогам матеріального права. Так, відповідно до

ст. ст. 31-32 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права

вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором,

при цьому переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, допускається

тільки за згодою працівника. Відповідно до ч. З ст. 24 КЗпП укладення трудового

договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним

органу про зарахування працівника на роботу, при цьому частина 4 цієї ж статті

передбачає те, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи

розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Як вбачається з матеріалів справи факт того, що з 13 квітня 1994 року

ОСОБА_1 було переведено за його згоди на посаду охоронця підприємства і що на

цій посаді він постійно працював аж до свого звільнення - знайшов своє

підтвердження під час судового розгляду, відповідач не надав проти цього жодних

спростовуючи доказів, які б підтверджували виконання обов'язків водія. Між тим,

в матеріалах справи наявні копії заяв ОСОБА_1 із проханням про його переведення

на посаду охоронця.

Та обставина, що це не оформлювалося належним чином керівництвом

підприємства та посада охоронця була відсутня у штатному розкладі, не впливає

на сутність правовідносин, що виникли між: сторонами, адже колегія суддів вважає

доведеним те, що з 13 квітня 1994 року позивач ОСОБА_1 фактично перебував із

відповідачем у трудових відносинах, виконуючи обов'язки охоронця підприємства,

а отже звільнення його наказом з посади водія не можна вважати таким, що

відповідає вимогам законодавства України про працю, адже він на цей час займав

посаду та виконував обов'язки охоронця підприємства. З протоколу розширеного

засідання правління ВАТ «Троїцьке АТП» від 14.02.2000 року та обґрунтування

скорочення не вбачається, щоб там обговорювалося питання скорочення штату

охоронців, у розпорядженні №НОМЕР_3 не вказано найменування посад осіб, що

попереджені про звільнення, так само не вказано про назву посади ОСОБА_1 і у

розпорядженні про звільнення №НОМЕР_1. З матеріалів справи не вбачається що перед

звільненням ОСОБА_1 з посади водія йому було запропоновано переведення на іншу

роботу, що свідчить про порушення вимог частини 2 ст. 40 КЗпП України, адже з

копії розпорядження №НОМЕР_2 вбачається, що на наступний день після видання

наказу про звільнення позивача на посади охоронців підприємства було тимчасово

переведено чотирьох водіїв (л. с. 33 т. 1).

З огляду на припущені відповідачем суттєві порушення вимог трудового

законодавства при оформленні переведення та при звільненні позивача колегія

судді вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця підприємства,

зобов'язавши ВАТ «Троїцьке автотранспортне підприємство» внести зміни до

трудової книжки ОСОБА_1, вказавши в ній про його переведення на постійне місце

роботи з посади водія на посаду охоронця підприємства, починаючи з 13 квітня

1994 року, видавши про це відповідні накази.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або

незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на

попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при цьому при

винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про

виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду

на те, що заява про поновлення на роботі розглядалася судами більше одного року

не з вини працівника, колегія суддів ухвалює рішення про виплату середнього

заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме виходячи із обчисленого

середнього заробітку та його наявної та передбаченої законом відповідності

розміру        мінімальної заробітної

плати, погоджуючись із наданим представником позивача розрахунком -і вважає за

необхідне стягнути з ВАТ «Троїцьке автотранспортне підприємство» на користь

ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14921 гривні 76 копійок

по день постановлення рішення. З огляду на факт спричинення позивачеві

неправомірними діями відповідача моральної шкоди, що знайшла своє вираження у

моральних стражданнях, необхідності прикладати додаткові зусилля для

організації свого життя, та враховуючи положення про це ст. 237-1 КЗпП суд

вважає за необхідне частково задовольнити вимоги в цій частині і стягнути на

користь позивача з ВАТ «Троїцьке автотранспортне підприємство» 1000 гривень. В

іншій частині висновки оскаржуваного рішення не спростовуються доводами

апеляційної скарги і в цій частині рішення слід залишити без змін.

Отже, з огляду на встановленні порушення матеріального та процесуального

законодавства, зокрема п. п. 1, 2, 3 статті 309 ЦПК та враховуючи, що судом

першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення

для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд

вважав встановленими рішення місцевого суду підлягає скасуванню із

постановленням нового рішення в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних

вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

моральної шкоди, внесення запису у трудову книжку.

Керуючись ст. ст. 303, 307 п. 2 ч. 1, 309 п. п. 1, 3 ч. 1, ст.316 ЦПК,

колеги суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 лютого 2006

року змінити, скасувавши його в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних

вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

моральної шкоди, внесення запису у трудову книжку.

Постановити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 з 21-го

квітня 2000 року у якості охоронця ВАТ «Троїцьке АТП» зобов'язавши ВАТ

«Троїцьке автотранспортне підприємство» внести зміни до трудової книжки

ОСОБА_1, вказавши в ній про його переведення на постійне місце роботи з посади

водія на посаду охоронця підприємства, починаючи з 13 квітня 1994 року, видавши

про це відповідні накази.

Стягнути з ВАТ «Троїцьке автотранспортне підприємство» (код 20182859 р\р

26002325126 АБ «Укркомунбанк» смт. Троїцьке МФО 304988 і. к. 201828512316 код

банку 241911588) на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в

розмірі 14921 гривні 76 копійок, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, а

усього стягнути 15921 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну)гривню 76

копійок, в іншій частині вимог відмовити, в іншій частині рішення залишити без

змін.

Стягнути з ВАТ «Троїцьке автотранспортне підприємство» судові витрати у

доход держави 51 гривню, витрати на інформаційно-технічне забезпечення ЗО

гривень на ДП «Судовий інформаційний центр» код ЕДРПОУ 30045370 р\р

26001014180002 ВАТ «Банк Універсальний м. Львів МФО 325707.

Рішення суду набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, проте

його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців

з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної

інстанції:  Верховного Суду України.