Постанова

від 23.04.2025 по справі 930/2628/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/2628/24

Провадження № 22-ц/801/1019/2025

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 рокуСправа № 930/2628/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу №930/2628/24 за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької територіальної громади про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Горлатого Олександра Васильовича на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2025 року про повернення позовної заяви, яку постановив суддя Алєксєєнко В.М. в Немирівськомурайонному суді Вінницької області, повний текст складено 19 березня 2025 року,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Вороновицької територіальної громади про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення її недоліків, а саме для сплати судового збору.

16 жовтня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 15 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Горлатий О.В. надав суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження. Розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року, справа передана для розгляду іншому складусуду.

Ухвалою Немирівськогорайонного судуВінницької областівід 15жовтня 2024року позовнузаяву ОСОБА_1 залишено безруху з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення її недоліків.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в позовній заяві зазначає, що спірний житловий будинок входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , але не зазначає доказів на підтвердження права власності померлого на зазначене нерухоме майно.

Зі змісту позову та доданих до нього матеріалів не можливо визначити де, коли і на якій правовій підставі спадкодавець набув права власності на даний житловий будинок.

До позову не додано ні правочинів, ні інших документів, які б свідчили про правомірність підстав набуття права власності на житловий будинок спадкодавцем. Такими підставами є створення майна, придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, набуття у порядку спадкування тощо. Якщо будинок був збудований, право власності на нього набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Відтак, позивачу слід надати суду відповідні документи.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок.

Окрім зазначеного, суду потрібно надати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , яка відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 жовтня 2024 року прийняла спадщину після померлого сина ОСОБА_2 , згідно з ч.3ст.1268 ЦК Українита являючись спадкоємцем за законом першої черги, або спростувати даний факт не прийняття нею спадщини або відмови від її прийняття. Державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. у наданій постанові чітко визначено, що підстав для закликання спадкоємців наступних черг, в тому числі і позивачки немає.

17 березня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Горлатий О.В. надав суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив позовну заяву в новій редакції, квитанцію про сплату судового збору, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Горлатий О.В. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, порушено норми процесуального права, не дотримано право позивача надоступ до правосуддя. Просив ухвалу Немирівського районногосуду Вінницькоїобласті від19березня 2025року проповернення позовноїзаявискасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права, оскільки фактично вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч.2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали про повернення заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зстаттею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення її недоліків, а саме для сплати судового збору.

16 жовтня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 15 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Горлатий О.В. надав суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження. Розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року, справа передана для розгляду іншому складусуду.

Ухвалою Немирівськогорайонного судуВінницької областівід 15жовтня 2024року позовнузаяву ОСОБА_1 залишено безруху з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення її недоліків.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в позовній заяві зазначає, що спірний житловий будинок входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , але не зазначає доказів на підтвердження права власності померлого на зазначене нерухоме майно.

Зі змісту позову та доданих до нього матеріалів не можливо визначити де, коли і на якій правовій підставі спадкодавець набув права власності на даний житловий будинок.

До позову не додано ні правочинів, ні інших документів, які б свідчили про правомірність підстав набуття права власності на житловий будинок спадкодавцем. Такими підставами є створення майна, придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, набуття у порядку спадкування тощо. Якщо будинок був збудований, право власності на нього набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Відтак, позивачу слід надати суду відповідні документи.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок.

Окрім зазначеного, суду потрібно надати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , яка відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 жовтня 2024 року прийняла спадщину після померлого сина ОСОБА_2 , згідно з ч.3ст.1268 ЦК Українита являючись спадкоємцем за законом першої черги, або спростувати даний факт не прийняття нею спадщини або відмови від її прийняття. Державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. у наданій постанові чітко визначено, що підстав для закликання спадкоємців наступних черг, в тому числі і позивачки немає.

17 березня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Горлатий О.В. надав суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив позовну заяву в новій редакції, квитанцію про сплату судового збору, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Разом з тим, за змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як зазначено в рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цій справі зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також вказано, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 760/26376/19 (провадження № 61-5037 св20) зазначив, що «ненадання відповідних доказів,яківимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заявипозивачу,оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази,яківважав за потрібне для підтвердження своїх вимог таяківважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті».

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданихпозивачемна обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20).

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що усі недоліки позовної заяви позивачем виправлено, а подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу. Недоліки, встановлені судом, могли бути усунуті під час підготовчого провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, щосудпостановляє ухвалу про залишення позовубезрозгляду, якщопровадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриттяпровадження у справі,що позовнузаявуподанобез додержання вимог, викладених устаттях 175,177цього Кодексу,постановляє ухвалунепізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишеннязаяви безруху, про що повідомляєпозивача інадає йомустрокдля усуненнянедоліків,якийнеможе перевищувати п`яти днів з дня врученняпозивачуухвали.

Якщопозивач усунувнедоліки позовноїзаяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалунепізніше наступного дня з дня отримання інформації про усуненнянедоліків(частина 12 статті 187 ЦПК України).

Згідно з пунктом 13 частини 187 ЦПК України якщопозивач не усунувнедоліки позовноїзаяви у строк, встановлений судом,позовназаявазалишаєтьсябезрозгляду.

Отже, після відкриття провадження у справі, у разі встановлення судом недоліків позовної заяви, залишення її без руху та не усунення вказаних недоліків позивачем, суд мав би залишити позовну заяву без розгляду, а не повертати її. Чого суд першої інстанції в цій справі теж не врахував.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

За таких обставин, відповідно до ч.1ст.379 ЦПК Україниє підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Горлатого Олександра Васильовича задовольнити.

Ухвалу Немирівського районногосуду Вінницькоїобласті від19березня 2025року проповернення позовноїзаяви скасуватита направитисправу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.