Ухвала

від 23.04.2025 по справі 139зп-25/160

НЕ ВКАЗАНО

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про відмову в забезпеченні позову

23 квітня 2025 р.Справа №139зп-25/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву про забезпечення позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі представника Кулик Євгенії Михайлівни до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» до пред`явлення позову, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 18.04.2025 року через систему «Електронний суд» заява про забезпечення позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі представника Кулик Євгенії Михайлівни до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» до пред`явлення позову, в якій представник заявника просить суд:

1. Вжити заходів забезпечення позову та зупинити реалізацію арештованого Другим Правобережним відділом Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) майна Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (ЄДРПОУ 00168076), що перебуває у податковій заставі згідно актів опису: від 27.10.2017 №14/00168076, від 02.11.2017 №15/00168076, від 07.12.2017 №25/00168076, від 12.02.2018 №1/00168076, від 19.02.2018 №2/00168076, від 30.08.2018 №б/н, від 02.09.2020 №127, від 23.01.2023 №1483, від 29.03.2023 №1588, від 26.06.2023 №1811, від 26.06.2023 №1810, від 26.06.2023 №1809, від 26.06.2023 №1808, від 16.04.2025 №35723/6/04-36-13-05-10, 11.04.2025 №34536/6/04-36-13-05-10.

2. Заборонити Другому Правобережному відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснення реалізації (продажу) майна Акціонерного товариства «Дніпроважмаш», (ЄДРПОУ 00168076), що перебуває у податковій заставі згідно актів опису: від 27.10.2017 №14/00168076, від 02.11.2017 №15/00168076, від 07.12.2017 №25/00168076, від 12.02.2018 №1/00168076, від 19.02.2018 №2/00168076, від 30.08.2018 №б/н, від 02.09.2020 №127, від 23.01.2023 №1483, від 29.03.2023 №1588, від 26.06.2023 №1811, від 26.06.2023 №1810, від 26.06.2023 №1809, від 26.06.2023 №1808, від 16.04.2025 №35723/6/04-36-13-05-10, 11.04.2025 №34536/6/04-36-13-05-10.

3. Заборонити Державним виконавцям Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснення реалізації (продажу) майна Акціонерного товариства «Дніпроважмаш», (ЄДРПОУ 00168076), що перебуває у податковій заставі згідно актів опису: від 27.10.2017 №14/00168076, від 02.11.2017 №15/00168076, від 07.12.2017 №25/00168076, від 12.02.2018 №1/00168076, від 19.02.2018 №2/00168076, від 30.08.2018 №б/н, від 02.09.2020 №127, від 23.01.2023 №1483, від 29.03.2023 №1588, від 26.06.2023 №1811, від 26.06.2023 №1810, від 26.06.2023 №1809, від 26.06.2023 №1808, від 16.04.2025 №35723/6/04-36-13-05-10, 11.04.2025 №34536/6/04-36-13-05-10.

4. Заборонити Начальнику Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенковій Катерині здійснення реалізації (продажу) майна Акціонерного товариства «Дніпроважмаш», (ЄДРПОУ 00168076), що перебуває у податковій заставі згідно актів опису: від 27.10.2017 №14/00168076, від 02.11.2017 №15/00168076, від 07.12.2017 №25/00168076, від 12.02.2018 №1/00168076, від 19.02.2018 №2/00168076, від 30.08.2018 №б/н, від 02.09.2020 №127, від 23.01.2023 №1483, від 29.03.2023 №1588, від 26.06.2023 №1811, від 26.06.2023 №1810, від 26.06.2023 №1809, від 26.06.2023 №1808, від 16.04.2025 №35723/6/04-36-13-05-10, 11.04.2025 №34536/6/04-36-13-05-10.

5. Заборонити Державному підприємству «Сетам» (ЄДРПОУ 39958500), Акціонерному товариству «Дніпроважмаш» (ЄДРПОУ 00168076), Другому Правобережному відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), іншим особам здійснювати будь-які дії спрямовані на відчуження майна Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (ЄДРПОУ 00168076) описаного в податкову заставу, згідно актів опису від 27.10.2017 №14/00168076, від 02.11.2017 №15/00168076, від 07.12.2017 №25/00168076, від 12.02.2018 №1/00168076, від 19.02.2018 №2/00168076, від 30.08.2018 №б/н, від 02.09.2020 №127, від 23.01.2023 №1483, від 29.03.2023 №1588, від 26.06.2023 №1811, від 26.06.2023 №1810, від 26.06.2023 №1809, від 26.06.2023 №1808, від 16.04.2025 №35723/6/04-36-13-05-10, 11.04.2025 №34536/6/04-36-13-05-10, здійснювати будь-які дії спрямовані на проведення оформлення результатів електронних торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про такі торги.

Аргументи даної заяви зводяться до наступного. Органом ДВС було виставлено на продаж майно боржника, а саме Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (код ЄДРПОУ 00168076), на яке, відповідно до чинного законодавства, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було накладено податкову заставу, в межах зведеного ВП №72784468 (державний виконавець начальник Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкова Катерина). Станом на теперішній час орган ДВС не звертався до контролюючого органу щодо надання дозволу на відчуження такого майна. Представник заявника стверджує, що чинним законодавством встановлено прямий обов`язок отримання попередньої згоди контролюючого органу на будь-які дії з відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, включаючи його реалізацію. Крім того, орган ДВС не наділений дискреційним правом самостійно визначати черговість або пріоритетність обтяжень. Згідно з п. 90.1 ПК України, пріоритет податкової застави визначається законом, а отже, будь-яка дія без згоди контролюючого органу та врахування черговості реєстрації податкової застави не може спричиняти правомірні наслідки, зокрема, але не виключно передачу (набуття) права власності на майно за результатом проведення торгів. Представник заявника зазначає, що орган ДВС не звертався до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питанням погодження ціни продажу майна описаного в податкову заставу. Відповідно до позиції Верховного Суду висловлену Касаційним господарським судом у постанові від 22.06.2023 року у справі №910/5361/22 «відповідним державним органом або суб`єктом у розумінні частини 12 статті 137 ГПК України не є ДП "Сетам", яке хоча і має статус організатора електронних торгів згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2019 № 1008/5, однак за організаційно-правовою формою взагалі є самостійним суб`єктом господарювання. З цих же підстав не можна вважати державного або приватного виконавця відповідним державним органом або суб`єктом, оскільки виходячи зі змісту статей 7, 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", зазначені виконавці уповноважені державою одноособово, а не в складі комісії, здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку. При цьому законодавець у частині 2 статті 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" навіть уточнив, що приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності, що виключає його статус суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Представник заявника наголосив, що частина 12 статті 137 ГПК повністю збігається за змістом з ч.6 ст. 151 КАС України. Оскільки ч.6 ст. 151 КАС України не розповсюджується на дані правовідносини, вжиття заходів забезпечення у даному випадку допускається чинним законодавством, та може бути застосовано за рішенням суду. Заявник в подальшому планує звертатися до суду із позовом до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо оскарження дій державного виконавця начальника Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Астапенкової відносно реалізації майна АТ «Дніпроважмаш», яка здійснюється шляхом призначення аукціонів (електронних торгів). Належним, ефективним та адекватним способом забезпечення такого позову є зупинення реалізації майна АТ «Дніпроважмаш», що не призведе до порушення прав будь-яких осіб, проте сприятиме належному захисту прав та законних інтересів держави. Представник заявника вважає, що можливість зупинення реалізації майна у разі оскарження оцінки, за якою таке майно реалізується, передбачається також абзацом 2 частини 5 статті 57 ЗУ Про виконавче провадження та співвідноситься із таким заходом забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та заборона відповідачу вчиняти певні дії.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

23.04.2025 року від Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформована 22.04.2025 року через систему «Електронний суд» заперечення на заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якому зазначено наступне. В провадженні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з 04.06.2021 року перебуває зведене виконавче провадження № 72484468 відносно боржника АТ "Дніпроважмаш" код ЄДРПОУ 00168076 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення на користь фізичних та юридичних осіб і держави суми боргу у розмірі понад 143 098 434, 90 грн. З метою забезпечення реального виконання зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем ще у 2021 році в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника АТ "Дніпроважмаш" код ЄДРПОУ 0016807. До складу зведеного виконавчого провадження №72484468 входить 66 виконавчих проваджень на загальну суму 143 098 434, 90 грн. зокрема: 15 виконавчих проваджень про стягнення на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі на загальну суму 822 231,99 грн.; 23 виконавчих проваджень про стягнення на користь юридичних осіб на загальну суму 12 701 583,63 грн.; 10 виконавчих проваджень про стягнення на користь держави в особі ДПІ на загальну суму 87 550 284,92 грн.; 9 виконавчих проваджень про стягнення на користь держави в особі ПФУ на загальну суму - 42 012 929,36 грн.; 9 виконавчих проваджень про стягнення на користь держави державного мита 11 405,00 грн. З метою виконання вимог виконавчих документів, майно боржника було передано для примусової реалізації на публічних торгах ДП «Сетам». ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви про оскарження дій державного виконавця начальника Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Астапенкової відносно реалізації майна АТ "Дніпроважмаш", яка здійснюється шляхом призначення аукціонів (електронних торгів). Відділ ДВС, звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20, відповідно до якої електронні торги, які проводяться в межах виконання судового рішення, є такими, що проводяться уповноваженою державою особою і саме від імені держави. Отже, на вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення електронних торгів, призначених в рамках ЗВП № 72484468, поширюється пряма заборона вжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб, передбачений ч. 6 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № № 420/8811/20. Отже, імперативні приписи процесуального закону, а саме - норми ч. 6 ст. 151 КАС України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів розповсюджуються, як наслідок, на вимоги, викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Отже, відділ ДВС приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Попередня згода контролюючого органу на примусову реалізацію майна боржника в даному випадку не є обв`язкою. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо наявна письмова згода заставодержателя. ГУ ДПС у Дніпропетровській області є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №72484468 та одночасно є заставодержателем. Отже, в даному випадку, отримання письмової згоди на звернення стягнення на майно, яке перебуває у податковій заставі не вимагається. Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна. Таким чином, у випадку реалізації майна АТ "Дніпроважмаш", в першу чергу будуть задоволені вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Даний факт свідчить про відсутність будь-яких порушень прав та інтересів заявника. Отже, майбутній позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області є завідомо безпідставним, а отже й відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення цього позову. Вчинення перешкод у проведенні електронних торгів матиме наслідком завдання значної шкоди Державному бюджету України. Як свідчать матеріали ЗВП №72484468, електронні торги з реалізації майна направлені й на задоволення вимог про стягнення на користь держави в особі Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України. Крім того, більшість майна боржника, на момент фактичної передачі на примусову реалізацію у березні 2025, не перебувало у податковій заставі. Зокрема, перелік арештованого майна, що перебуває на реалізації налічує 156 одиниць рухомого майна АТ «Дніпроважмаш», з яких станом на березень 2025 тільки 4 одиниці перебували у податковій заставі заявника. Лише у квітні 2025 ГУ ДПС у Дніпропетровській області зареєструвало податкову заставу й на інше майно АТ «Дніпроважмаш». Таким чином, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення реалізації арештованого майна в рамках зведеного виконавчого провадження № 72484468, буде завдано значної шкоди Державному бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі представника Кулик Євгенії Михайлівни про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі представника Кулик Євгенії Михайлівни про забезпечення позову забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Разом з тим, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд зазначає, що передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, заявник переслідує мету заборонити органам державної виконавчої служби, Державному підприємству «Сетам» та іншим особам здійснювати будь-які дії (передавати його на реалізацію торговельній організації та інші дії), спрямовані на продаж (реалізацію) належному Акціонерному товариству Дніпроважмаш нерухомого майна.

Водночас, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість істотного ускладнення ефективного захисту порушеного права без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обґрунтовуючи заявлені заходи забезпечення позову заявник зазначив, що вчинення дій з реалізації арештованого майна фактично унеможливлять виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої.

Однак, зазначені вище доводи, що невжиття судом заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої, суд оцінює критично, оскільки вони не вказують на можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

З наведеного суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.

Крім того, сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Суд звертає увагу також на приписи частини 6 ст. 151 КАС України, відповідно до яких, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у пункті 40 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 сформовано висновок, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Так, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову з`ясовано, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної виконавчої служби, Державному підприємству «Сетам» та іншим особам здійснювати будь-які дії (передавати його на реалізацію торговельній організації та інші дії), спрямовані на продаж (реалізацію) нерухомого майна належного Акціонерному товариству Дніпроважмаш.

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.

Абзацами вісімнадцятим та дев`ятнадцятим пункту 1 Розділу І вказаного Порядку, визначено, що організатор електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних ауціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; організація електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) - вчинення Організатором заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних аукціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що організатором електронних торгів визначено ДП «Сетам» та доручено здійснення функцій із організації електронних торгів.

Таким чином, відповідно до згаданої позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року продавцями, які мають право примусового продажу майна за результатами електронних торгів є ДП «Сетам», тобто вказана процедура електронних торгів відбувається від імені державного органу.

Вимога заявника стосується заборони Державному підприємству Сетам здійснювати його законодавчо визначені повноваження, що є недопустимим та невиправданим в умовах даного спору. Такий спосіб забезпечення перевищує межі можливого втручання суду в компетенцію державного органу при забезпеченні позову.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені представником заявника у заяві доводи в контексті поданого позову не надають суду підстав для вжиття заходів для його забезпечення, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником заявника не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв`язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі представника ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» до пред`явлення позову- відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник