Рішення від 14.04.2025 по справі 260/8618/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2025 року м. Ужгород№ 260/8618/24 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, Київська область, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України 14 квітня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 21 квітня 2025 року.

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Луценка Сергія Олексійовича (далі представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), якою просить:

1) постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041451 від 24.07.2024 року винесену відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Держаної служби з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 39816845) про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.00 коп. - визнати протиправною та скасувати;

2) стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спеціалістами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 21.06.2024 року під час перевірки транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_2 , причіп ОДАЗ, номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , що належить позивачу, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №039547. Відповідно до зазначеного акту, спеціалістами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було встановлено порушення позивачем, а саме відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010р., відповідальність за які передбачена абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, з огляду на те, що у ній вказано, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Однак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агофірма «Орлівщина» та ОСОБА_1 укладений договір оренди. Відповідно до вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування автомобіль для використання за цільовим призначенням до 31.12.2025 року. Також між Орендодавцем та Орендарем був укладений акт прийому-передачі транспортного засобу.

27 грудня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15 - денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідач не погоджується з викладеним у позовній заяві, з огляду на те, що під час проведення рейдової перевірки 21.06.2024 року водій транспортного засобу не надав контролюючому органу протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з. Відповідач вказує, що повідомлення про розгляд справи у Державній службі України з безпеки на транспорті було надіслано на адресу позивача.

05 лютого 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14 березня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду залучено до участі в справі в якості співвідповідача Відділ державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

У судове засідання позивач або уповноважений ним представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду. В матеріалах справи міститься письмове клопотання від представника позивача про розгляд даної справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

21 червня 2024 року під час проведення перевірки на автошляху М-30, Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, 949 км. + 826 м. співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області був зупинений і перевірений транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп ОДАЗ номерний знак НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_4 , виданого 30.08.2018 року ТСЦ 2143.

В результаті перевірки був складений акт №AP039547 від 21 червня 2024 року, яким встановлено, що вищевказаним автотранспортним засобом керував водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_6 видане 02.11.2017 року, а також вказано порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказ МТЗУ №385, а саме при перевезені вантажу відсутній протокол перевірки та адаптації тахографів для транспортного засобу. У акті зазначений перевізник ТОВ «Агрофірма «Орлівщина», код ЄДРПОУ 36933901. Водій від пояснень відмовився та підписувати акт відмовився.

Актом зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону.

24 липня 2024 року відбувся розгляд справи про порушення, в результаті якого Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №ПШ041451.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася до суду з метою її скасування.

Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Як встановив суд, 31 січня 2020 року між гр. ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» був укладений договір оренди №б/н транспортного засобу марки «DAF», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування автомобіль для використання за цільовим призначенням. Термін оренди до 31.12.2025 року.

Також між Орендодавцем та Орендарем був укладений акт приймання-передачі. Копії договору оренди та акту прийому-передачі транспортного засобу позивач додав до позовної заяви.

Відтак, оскільки даний договір є законною підставою для використання транспортного засобу для перевезення вантажу, то відповідно в межах спірних правовідносин автомобільним перевізником є саме ТОВ «Агрофірма «Орлівщина», а не ОСОБА_1 .

В постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 21.12.2023 у справі №280/2150/23 зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи про порушення 24 липня 2024 року відбувся без участі позивача, і під час розгляду суб`єкт (особа порушника) була встановлена помилково. Водночас суд відзначає, що відповідачем не надано суду доказів надсилання позивачу листа-повідомлення про призначення розгляду справи ні на 17 липня 2024 року, ні на 24 липня 2024 року.

У постанові від 12 вересня 2024 року у справі №200/16186/21 Верховний Суд наголошує, що положення статті 60 Закону №2344-ІІІ не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про автомобільний автотранспорт» не є автомобільним перевізником.

З урахуванням викладеного, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 041451 від 24 липня 2024 року слід визнати протиправною та скасувати.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, Київська область, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу держаного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 041451 від 24 липня 2024 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець