Рішення

від 22.04.2025 по справі 320/35423/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року справа №320/35423/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 № 511ад «Про внесення змін до наказу командира НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022 у розмірі 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 № 271ад «Про виплату додаткових винагород» з урахуванням проведених виплат додаткової винагороди за цей період;

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.05.2022 по 10.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.05.2022 по 10.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат додаткової винагороди за цей період.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 02.04.2018 проходить військову службу і його зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , яка по 10.08.2022 входила до району ведення воєнних (бойових) дій. Однак, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.05.2022 по 10.08.2022, відповідно до Постанови №168.

Крім того, позивач вважає протиправним наказ відповідача від 07.10.2022 №511ад, яким було зменшено підтверджений період безпосередньої участі позивача у бойових діях (здійсненні заходів) з 24.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022 на 24.02.2022 по 28.02.2022, що призвело до невиплати йому додаткової винагороди за періоди: з 01.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022.

Також позивач стверджує, що Постановою №168 та телеграмою Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 не передбачено порядку та процедури скасування чи внесення змін до наказів про виплату додаткової винагороди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

А відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.04.2018 між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Строк дії контракту п`ять років. Дата набрання чинності 21.06.2018.

Згідно з Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.07.2008 № 132 позивача призначеного Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 20.06.2008 № 422 на посаду старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , ВОС-4610034, з 21.07.2008 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Перебування позивача на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 21.07.2008 підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №119 виданою 14.02.2023.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ був затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президенту України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України» для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії Російської Федерації та визначення районів бойових дій Головнокомандувачем Збройних Сил України 13.03.2022 року Наказом №84 «Про визначення районів ведення бойових дій» наказана визначити райони ведення бойових дій, якими була, зокрема, Київська область протягом 24.02.2022, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, з 01.03.2022 по 04.03.2022, 05.03.2022, 06.03.2022, з 07.03.2022 по 09.03.2022, з 10.03.2022 по 12.03.2022.

Також Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 01.04.2022 №102 до районів ведення воєнних (бойових) дій з 13.03.2022 по 31.03.2022 року належала, серед інших, Київська область.

В періоди з 01.04.2022 по 20.04.2022 та з 21.04.2022 по 30.04.2022 до районів ведення воєнних (бойових) дій, відповідно до Наказу Головнокомандувача ЗСУ від 30.04.2022 року №125 також входила Київська область.

Відповідно до наказів Головнокомандувача ЗСУ від 02.06.2022 №157, від 01.07.2022 №184, від 01.09.2022 №237, Київська область входила до районів ведення воєнних (бойових) дій до 10 серпня 2022 року.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_1 з 21.07.2008 та не вибував з її складу протягом періоду дії воєнного стану.

06.06.2022 Командиром Військової частини НОМЕР_1 було винесено наказ №271ад «Про виплату додаткових винагород», відповідно до п.3 якого особовому складу військової частини (в тому числі військовослужбовцям строкової служби), за безпосередню участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, наказано виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких дія (заходах) за період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року.

Пізніше, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 511ад «Про внесення змін до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад» від 07.10.2022 року, були внесені зміни до додатку 2 наказу №271ад командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 щодо нарахування додаткових винагород. Згідно з вказаними змінами, відповідачем не було включено період безпосередньої участі позивача у бойових діях з 08.04.2022 по 30.04.2022 року, що призвело до невиплати позивачу додаткової винагороди за вказаний період.

13.01.2023 в інтересах позивача було надіслано адвокатський запит №24 щодо надання: копії контракту укладеного між позивачем та Міноборони; витягу з наказу про зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; довідки про проходження військової служби у Військової частини НОМЕР_1 ; витягу з наказу про залучення до участі у бойових діях; копії довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах за лютий-серпень 2022 року із підтверджуючими додатками (рапортами, журналами бойових дій, бойових наказів); довідки про доходи за лютий-серпень 2022 року; витягу з наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за лютий-серпень 2022 року; інформації про виплату або невиплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за лютий-серпень 2022 року; у разі невиплати відповідні пояснення; витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад; інформації щодо перебування у спірний період у відпустці, притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Листом від 22.02.2023 №234 Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит, зокрема, повідомлено представника позивача, що для ознайомлення надано лише ті документи, які може надати частина. Журнал бойових дій та бойовий наказ містить інформацію з обмеженим доступом. Довідка про безпосередню участь у бойових діях видається тим військовослужбовцям, які безпосередньо приймали участь в бойових діях, перебуваючи в районах ведення бойових дій в період здійснення заходів спротиву збройної агресії.

02.03.2023 в інтересах позивача було надіслано адвокатський запит №112 щодо надання: витягів з бойових наказів за період з 24.02.2022 по 10.08.2022; витягів з журналу бойових дій (вахтового журналу, журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення) за період з 24.02.2022 по 10.08.2022; витягу з Положення про бригаду у частині посадових обов`язків військовослужбовців.

Листом від 14.03.2023 № 307 Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит, що бойовий наказ військової частини та журнал бойових дій містять відомості, що становлять державну таємницю, і такі документи мають гриф секретності «таємно», у зв`язку із чим військова частина не може надати їх для ознайомлення. Положення про органи військового управління, структурні підрозділи органу військового управління мають гриф обмеження доступу «для службового користування», тому витяг Положення про бригаду у частині посадових обов`язків військовослужбовців, зокрема позивача військова частина надати не може.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно приписів частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ №168).

Відповідно до пункту першого Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно пункту 21 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму №248/1298 від 25.03.2022.

У пункті 1 вищезазначеної телеграми зазначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

07.07.2022 Урядом України була прийнята Постанова №793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (набрала чинності 19.07.2022, оскільки вперше була опубліковано в газеті Урядовий кур`єр від 19.07.2022 №156), згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови №168.

Так, згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції від 07.07.2022), порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту другого розділу XXXІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Відповідно до пунктів третього-п`ятого розділу XXXVI Порядку від 07.06.2018 №260 райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Згідно пунктів восьмого та дев`ятого розділу XXXVI Порядку від 07.06.2018 № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Крім того, порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29.

Абзацами 3, 4 пункту третього Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом чотири Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Згідно до пункту Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин по особовому складу військової частини.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Отже, з огляду на вищевикладені норми суд дійшов висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників) військової частини, а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення.

Позивач стверджує, що перебуваючи в районах ведення бойових дій у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 безпосередню брав участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

З 24.02.2022 по 10.08.2022 Київська область, в якій дислокується військова частина НОМЕР_1 , відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України перебувала в районі ведення бойових дій, проте Військова частина НОМЕР_1 згідно свого функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, не вела бойові дії, відповідно, особовий склад військової частини НОМЕР_1 не приймав безпосередньої участі у бойовик (воєнних) діях.

Зокрема, військова частина НОМЕР_1 не входила до складу військових частин, яка вела воєнні дії у складі діючих Угрупувань військ Сил оборони держави, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, а виконувала бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 не входила до складу Угрупування об`єднаних сил, командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснювалася виплати особовому складу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн. пропорційно часу участі у діях або заходах, згідно підстав, які зазначені у пункті 1 Окремого доручення Міністра, а саме за виконання бойових завдань вогневого ураження повітряних цілей, а не за весь час перебування особового складу в районах ведення бойових дій.

Матеріалами справи встановлено, що з 21.07.2008 по теперішній час позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 .

Тобто, позивач такі завдання, як вогневе ураження повітряних цілей не виконував.

Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню, що в свою чергу підпорядковується командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України.

В телеграмі командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.07.2022 № 350/1 /329/пс роз`яснено, що не є підставою для включення військовослужбовця в наказ на виплату підвищеної винагороди (до 100 000 грн.):

- перебування військовослужбовця в районні ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії;

- перебування військовослужбовця в районі ведення бойовик дій, якого включено до складу груп по охороні та обороні військових об`єктів (крім випадків виконання бойових завдань із відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (згідно з даними журналу бойових дій, постових відомостей);

- перебування військовослужбовців на військових об`єктах, по яких здійснювалось вогневе ураження противником.

Відповідно до пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/20 від 23.06.2022, визначено вичерпний перелік завдань, при виконанні яких військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, серед яких зокрема визначено:

- під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно;

- у районах ведення воєнних дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних дій з ураження противника у складі підрозділу ракетних військ і артилерії;

- на території противника;

- з вогневого ураження повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- у районах ведення воєнних дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняється, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що ті завдання, які визначені у пункті 1 Окремого доручення, при виконанні яких військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач не виконував.

Тобто, одне перебування позивача в районі ведення бойових дій та не виконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії, не є підставою для включення періоду перебування позивача у військовій частині НОМЕР_1 з 24.02.2022 по 30.04.2022 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2022 №511д та виплату підвищеної винагороди до 100 000 грн.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що позивач з 24.02.2022 по 30.04.2022 дійсно брав безпосередню участь саме у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, залучався безпосередньо до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Отже, підстав для включення періоду з 24.02.2022 по 30.04.2022 участі позивача у бойових діях в наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 №511ад судом не встановлено.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 06.06.2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ №271ад від 06.06.2022 року Про виплату додаткової винагороди, де передбачалася виплата особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткової підвищеної винагороди в розмірі 100 000,00 грн. за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 року. Однак, після надходження на адресу військової частини НОМЕР_1 телеграми командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.07.2022 № 350/1/329/пс (що є вищестоящим командуванням для військової частини НОМЕР_1 ), роз`яснено яким військовослужбовцям така вищезазначена винагорода не передбачена.

А тому 07.10.2022 року наказом командира військової чашини НОМЕР_1 був виданий наказ №511ад «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 року №271 ад. Відповідно до зазначеного наказу передбачалася виплата особовому складу в/ч НОМЕР_1 додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині щодо визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невнесенні періодів безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), а саме з 24.02.2022 по 30.04.2022 у наказ командира військової частини НОМЕР_1 №511ад від 07.10.2022 є необґрунтованими, оскільки доказів приймання позивачем безпосередньої участі у бойових діях суду не було надано сторонами.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати 100 000,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях в період з 01.05.2022 по 10.08.2022, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є похідними та в зв`язку із не доведеністю приймання позивачем безпосередньої участі в бойових діях.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 №511ад «Про внесення змін до наказу командира НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад» в частині, що стосується ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. та 100 000,00 грн. передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Міністром оборони України надіслана телеграма від 25.03.2022 №248/1298.

23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яким визначив вважати такими, що не застосовуються у тому числі телеграма від 25.03.2022 №248/1298.

Так, згідно з пунктом 1 окремого доручення №912/з/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.

За приписами пункту 2 окремого доручення №912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 3 окремого доручення №912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Відповідно до пункту 4 окремого доручення №912/з/29 керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних групи, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою № 1 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) слід обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та 5 пункту 3 цього доручення.

За приписами пункту 5 окремого доручення №912/з/29 виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Рішення № 912/з/29).

Отже спірний наказ щодо позивача від 07.10.2022 №511ад прийнято з урахуванням окремого доручення №912/з/29, з огляду на що у суду відсутні підстави для його скасування.

Щодо зауваження позивача про не ознайомлення його із оскаржуваним наказом суд зазначає наступне.

Накази, що стосуються нарахувань та виплат, преміювання, додаткових винагород не передбачають їх ознайомлення з військовослужбовцями, оскільки в них не йдеться про притягнення військовослужбовця до відповідальності (дисциплінарної, матеріальної) та дотримання правил техніки безпеки.

Позовні вимоги щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, та з 01.04.2022 по 30.04.2022 у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад «Про виплату додаткових винагород» з урахуванням проведених виплат додаткової винагороди за цей період задоволенню не підлягають, з огляду на те, що наказом відповідача від 07.10.2022 №511ад внесені відповідні зміни, що нівелюють відповідний обов`язок військової частини по відношенню до позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, бездіяльність щодо позивача не допустив, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 09.12.1994 №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 06.09.2005) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.