Ухвала

від 23.04.2025 по справі 440/5353/25

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

23 квітня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5353/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" через систему "Електронний суд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом:

- зупинення дії Розпорядження №128 від 17.04.2025р про припинення дії ліцензії (анулювання) на право провадження відповідного виду господарської діяльності №14020314202300049 терміном дії з 07.12.2023 року до 07.12.2028 року, видану ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе, будинок 100-Б;

- заборони ГУ ДПС у Миколаївській області здійснювати дії щодо внесення запису Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14020314202300049 терміном дії з 07.12.2023 року до 07.12.2028 року, видану ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе, будинок 100-Б;

- встановлення обов`язку ГУ ДПС у Миколаївській області вчинити певні дії, а саме видалити інформацію щодо припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14020314202300049 терміном дії з 07.12.2023 року до 07.12.2028 року, видану ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе, будинок 100-Б з Єдиного реєстру виданих, подовжених, анульованих та переоформлених ліцензій на право зберігання пального та реєстр переоформлених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та поновити в Єдиному реєстрі виданих, подовжених, анульованих та переоформлених ліцензій на право зберігання пального та реєстр переоформлених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним інформацію про наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14020314202300049 терміном дії з 07.12.2023 року до 07.12.2028 року, видану ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе, будинок 100-Б до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що рішення ГУ ДПС про припинення дії ліцензії було прийняте з порушенням норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 18.06.2024 №3817-ІХ (далі Закон України №3817-ІХ).

Так, за пунктом 28 частини другої статті 46 Закону України №3817-ІХ та статтею 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняте податковим органом протягом його адміністративного та/або судового оскарження є неузгодженим, а отже таким, що не набрало законної сили. Висновки податкового органу про виявлення невідповідності відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та/або відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або документів, доданих до заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, що містяться у таких реєстрах фактичним даним, виявленим контролюючим органом у ході перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки, є такими, що не набрали законної сили та є неузгодженими до закінчення строків адміністративного та/або судового оскарження.

ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» вказує про неправильність висновків ГУ ДПС у Миколаївській області та не відповідність їх фактичним обставинам справи та вимогам Закону України №3817-ІХ, та зазначає про намір оскаржити його в судовому порядку, шляхом подання позову до Полтавського окружного адміністративного суду.

Заявник зазначив, що дія ліцензії припиняється в день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, відповідно до частини десятої статті 46 1 Закону України №3817-ІХ, і припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним істотно ускладнить ефективний захист та поновлення прав та інтересів ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ».

Оскільки фактично можливість здійснення Заявником господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, припинення дії якої призведе до припинення господарської діяльності, що матиме невідворотні наслідки, в зв`язку з чим заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Дослідивши наявні матеріали, з`ясувавши фактичні обставини та доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в їх сукупності, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки".

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частин 1,2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як викладено у пункті 40 частини 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ (надалі по тексту також Закон №3817-ІХ), ліцензія це право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 41 Закону №3817-ІХ, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності перелічені у частині 2 статті 46 коментованого Закону.

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина 10 статті 46 Закону №3817-ІХ).

Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (частина 5 статті 46 Закону №3817-ІХ).

Разом із тим, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2024 у справі №140/36282/23, за якою "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

У спірному випадку, до заяви про забезпечення позову представником заявника, котрий діє в інтересах товариства, на засвідчення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній адміністративній справі та/або ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів суб`єкта господарювання, не долучено документального засвідчення існування, станом на дату звернення до суду із коментованою заявою про забезпечення позову обставин, окреслених як "негативні наслідки", зокрема "втрату доходів", "неможливість виплатити заробітну плату працівникам", "введення простою", "негативні наслідки у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання", а також "неможливість зареєструвати акцизні накладні".

Дійсно, як слідує з аналізу вищенаведених приписів законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини щодо анулювання (припинення) ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, таке, фактично, позбавляє суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Втім, представником заявника не наведено жодних істотних обставин та належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим захист цих прав свобод та інтересів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, слід зауважити, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Відповідність прийнятого рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Так, статтею 151 КАС України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд критично оцінює доводи представника заявника стосовно негативних для провадження суб`єктом господарювання діяльності наслідків, зважаючи на не подання суду жодного письмового чи іншого доказу, котрий би свідчив про зазначені у заяві про забезпечення позову обставини таких, з чого слід дійти висновку про виключну суб`єктивну природу сприйняття заявником такого розвитку подій.

Більше того, як вже наголошувалось судом, "можливості", "ймовірності" та "вірогідності" настання тих чи інших подій не може слугувати обґрунтованою підставою для ухвалення судом рішення про забезпечення позову, адже небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі повинна бути реальною та доведеною належними доказами.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, постанові Верховного суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Запропоновані представником заявника доводи не свідчать про очевидну протиправність дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній і звернувся.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).

В зв`язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

.

СуддяЛ.М. Петрова