Ухвала

від 23.04.2025 по справі 440/5132/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі

23 квітня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5132/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позовну заяву залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Постановляючи зазначену ухвалу суд врахував висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23, та зазначив, що до позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період його служби з 29.01.2020 по 18.07.2022 строк звернення не застосовується. Водночас до позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти - слід застосовувати тримісячний строк звернення, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.

При цьому суд врахував, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).

Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 у справі №160/759/23.

Тож тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 був продовжений на період дії карантину, розпочав свій відлік 01.07.2023 та завершився 02.10.2023.

22.04.2025 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення з цим позовом, в обґрунтування якої зазначено, що про існування порушеного права позивач дізнався з листа відповідача від 11.04.2025 №249/фес.

Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.

За приписами статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

В силу частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, на спірні правовідносини в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період 29.01.2020 по 18.07.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти - не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, оскільки вони виникли до набуття чинності цією нормою.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 11.04.2025 (позов здано на пошту), тобто з пропуском строку звернення у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 викладено правовий висновок про те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Звернення представника позивача із адвокатським запитом про надання інформації про виплачені позивачу суми грошового забезпечення не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.

Відповідно до пунктом 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Отже, про нарахування чи не нарахування щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, про розмір таких видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 позивач повинен був дізнатися після отримання грошового забезпечення за кожний місяць цього періоду відповідно у серпні 2022 року - червні 2023 року.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України).

У рішенні від 18.10.2005 у справі МШ Голуб проти України ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині зазначених вище позовних вимог.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене вище, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позивачеві позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Водночас, на спірні правовідносини в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період 29.01.2020 по 18.07.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, - не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, оскільки вони виникли до набуття чинності цією нормою, тому в цій частині позовна заява підлягає прийняттю до розгляду та слід відкрити провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 6 статті 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження врегульовані статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 5 якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, які не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення її обставин, суд дійшов висновку, що зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відповідно до частини 6 статті 12, з урахуванням положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частинами 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 121-123, 171, 256, 257, 260, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Повернути позивачеві позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов?язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року N? 2710-IХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/5132/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період 29.01.2020 по 18.07.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N?704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року N294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року N? 1082-IХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року N? 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Запропонувати відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до частини 7 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Встановити позивачу трьохденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачу трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

Витребувати від відповідача належним чином засвідчені:

- докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення,

- копію відомостей про період (періоди) проходження військової служби позивачем на посадах у військовій частині за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, а також усі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Витребувані докази надати до суду у строк для подання відзиву.

Роз`яснити відповідачу, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що права та обов`язки учасників справи встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає про обов`язок учасника справи зареєструвати свій електронний кабінет (https://id.court.gov.ua), якщо такий учасник (и) справи відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував (ли) його, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Надіслати відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

СуддяГ.В. Костенко