Постанова

від 23.04.2025 по справі 380/3529/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3529/25 пров. № А/857/11412/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСІ АРТ на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 380/3529/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСІ АРТ до Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення м.Львівсуддя у І інстанціїГрень Н.М.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю ФОКСІ АРТ звернулося до Львівського окружного адміністративного суду позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, Держаної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11191758/43971317 від 06.06.2024 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №2 від 22.04.2024 року датою її подання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСІ АРТ до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - повернуто позивачеві разом з доданими до неї документами.

Також повернуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСІ АРТ (вул. Черемшини, буд.5-А, офіс 12, м. Золочів, Львівська область, 80700; ЄДРПОУ 43971317) сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень), відповідно до платіжного документа №247 від 24.04.2025.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що директор перебуваючи у відрядженні у інших містах України, не мав доступу до первинних документів, які є доказами у даній справі та не мав погодженого з контрагентом ПП «Пожтехбезпека Львів» акту звірки взаєморозрахунків. Правом підпису у ТОВ «Фоксі Арт» володіє лише директор, який у свою чергу, починаючи з 20.06.2024 року по 18.02.2025 року фактично перебував у постійних відрядженнях, що підтверджується долученими наказами про відрядження директора.

За результатами розгляду поданої позивачем скарги через електронний кабінет платника було отримано рішення Комісії центрального рівня №39771/43971317/2 від 26.06.2024, згідно з яким подану скаргу залишено без задоволення.

Позивач стверджує, що з 20.06.2024 директор підприємства, який мав доступ до електронного кабінету платника перебував у відрядженні, а відтак не мав постійного повноцінного доступу до первинної документації та електронного кабінету платника по 18.02.2025 року.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу, зазначену у п.3 ч.1 ст.294 КАС України, суд апеляційної інстанції з урахуванням ч.2 ст.312 КАС України здійснює розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, а підстави, вказані ним у заяві не свідчать про поважність причин його пропуску, адже відсутність директора ТзОВ Фоксі Арт на роботі, в період із 19.06.2024 по 20.01.2025 року, не може свідчити про поважність причин пропуску строку на звернення до суду оскільки, згідно наказами про відрядження директора ТзОВ ФОКСІ АРТ такий був відсутній періодично, у проміжку часу починаючи із 19.06.2024 по 20.01.2025 року, а строк на звернення до суду для оскарження рішення №11191758/43971317 від 06.06.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 22.04.2024 року, закінчився 22.10.2024 року, тобто ще до того, як директор почав виїжджати у відрядження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що звернувшись до суду 24.02.2025 з даним позовом, позивач пропустив шестимісячний строк звернення для оскарження рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області, встановлений ч.2 ст. 122 КАС України, позаяк строк на звернення до суду для оскарження рішення №11191758/43971317 від 06.06.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 22.04.2024 року, закінчився 22.10.2024 року.

Ухвалою від 28.02.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав, визначених в ч. 1 ст. 123 КАС України, з наданням позивачу 10-денного строку з дня отримання її копії для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України у примірнику для суду та для інших учасників справи.

06.03.2025 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування вказав, що у зв`язку з перебуванням директора ТОВ Фоксі Арт у численних відрядженнях для налагодження майбутньої співпраці, що вливало на отримання первинних документів та вчасну організацію претензійно-позовної роботи на підприємстві, лише у лютому 2025 року було проведено звірку з ПП Пожтехбезпека Львів та складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2024 рік, що дає можливість звернення до суду за захистом порушених прав за наявності всіх первинних документів які впливають на предмет доказування у даній справі. Долучає до такої заяви копії наказів Про відрядження директора.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд поновити йому такий строк та відкрити провадження у цій справі.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України врегульовано питання оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування не є рішенням про нарахування грошового зобов`язання в розумінні ст.102 та п.56.18. Податкового кодексу України, якими встановлюється право та строки оскарження рішень про визначення грошових зобов`язань, а тому для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, на яке в силу наведеного не поширюються правила п. 56.18 та ст.102 ПК України, застосовується загальний строк звернення до суду шестимісячний строк (три місяці у разі адміністративного оскарження), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, сформульовано у постанові Верховного Суду, прийнятої у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року за справою №640/20468/18.

Верховний Суд звернув увагу, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Верховний Суд у постанові №640/20468/18 від 11.10.2019 сформував такий правовий висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частини 4 статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічні висновки щодо застосування тримісячного строку з аналогічного спору викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі №1.380.2019.005981, від 12.01.2022 року у справі № 1.380.2019.005982, від 21.07.2022 р. у справі № 380/3951/20.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11191758/43971317 від 06.06.2024 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №2 від 22.04.2024 року датою її подання.

При цьому 26.06.2024 за результатами розгляду поданої позивачем скарги на рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11191758/43971317 від 06.06.2024, через електронний кабінет платника позивачу надійшло рішення Комісії центрального рівня №39771/43971317/2 від 26.06.2024, згідно з яким подану скаргу залишено без задоволення.

Як наслідок суд першої інстанції дійшов вірного висновку, позивач звернувся із даним позовом про оскарження рішення №11191758/43971317 від 06.06.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 22.04.2024 року, 24.02.2025 до суду із пропуском строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України,

Таким чином, звернувшись до суду 24.02.2025 з даним позовом, позивач пропустив строки звернення для оскарження рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області, встановлений ч. 2 та ч.4 ст. 122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 за справою №0940/2276/18 визначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Обґрунтовуючи причини пропуску такого строку позивач зазначає, що директор ТзОВ Фоксі Арт був позбавлений можливості користування електронним кабінетом, оскільки був у відрядженні, а відтак не знав і не міг дізнатися про прийняте рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивачем є юридична особа- ТзОВ Фоксі Арт, а відтак діяльність юридичної особи не може залежати від обставин службового відрядження його керівника, позаяк відсутність керівника повинно супроводжуватися наданням повноважень іншій особі на представництво інтересів такої юридичної особи в тому числі і перед контролюючими органами та судовими органами (подання звітності до податкового органу в тому числі і через електронний кабінет платника податку, сплата податків, виплата заробітної плати, подання інших податкових накладних на реєстрацію, ведення господарської діяльності, тощо).

На переконання колегії суддів з`ясування перелічених обставин, як юридично значущих дій, за яких забезпечується господарська діяльність юридичної особи є необхідною складовою для вирішення питання щодо наявності/ відсутності у позивача (як юридичної особи) доступу до електронного кабінету (та використання його у період відрядження керівника), провадження ним повноцінної господарської діяльності в тому числі і з правом на оскарження вказаного рішення.

Натомість суд першої інстанції вказаних обставин не урахував, а зокрема не з`ясував чи здійснювало господарську діяльність ТзОВ Фоксі Арт, у період перебування керівника у відрядженні, а зокрема:

-чи були надані повноваження іншій особі на представництво інтересів такої юридичної особи в тому числі і перед контролюючими органами та судовими органами;

-чи подавалася ТзОВ Фоксі Арт звітність до податкового органу в тому числі і через електронний кабінет платника податку, чи здійснювалась сплата податків, виплата заробітної плати, складання та подання інших податкових накладних на реєстрацію в ЄДРПН, чи здійснювалося ведення господарської діяльності вказаним платником у зазначений період.

Крім того суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доводам позивача з приводу того, що позивач не підписав та не узгодив з контрагентом ПП «Пожтехбезпека Львів» акту звірки взаєморозрахунків, та не з`ясував обставин як вказаний довід міг впливати та впливав на можливість позивача звернутися з даним позовом до суду в установлені строки.

Відтак без з`ясування перелічених обставин, висновок суду першої інстанції при вирішенні питання щодо відсутності/наявності поважних причин є неповним та передчасним.

Таким чином колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не містить повного з`ясування судом усіх обставин, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 320, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФОКСІ АРТ задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 380/3529/25 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос