Вирок від 16.04.2025 по справі 175/10879/24

Справа № 175/10879/24

Провадження № 1-кп/175/692/24

2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року с-ще Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю захисника: адвоката ОСОБА_4

за участю обвинуваченої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024052390000836 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорська Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої, маючої повну загальну середню освіту, не заміжньої,

обвинуваченої в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року, яка набрала законної сили 13 лютого 2024 року, обвинувачену ОСОБА_5 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року, яка набрала законної сили 13 лютого 2024 року, обвинувачену ОСОБА_5 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Обвинувачена ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаних вище постанов суду, які набрали законної сили, та маючи реальну можливість її виконати, всупереч вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи з умислом, спрямованим на невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, 10 березня 2024 року, 22 березня 2024 року, 23 березня 2024 року, 07 квітня 2024 року, 08 квітня 2024 року, 09 квітня 2024 року керувала транспортним засобом, будучи позбавленою права керування транспортними засобами, за що шість разів була притягнута до адміністративної відповідальності, тим самим умисно не виконувала судове рішення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачена повністю визнала свою провину та погодилася з кваліфікацією вчиненого нею злочину, а прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченої та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнала повністю та пояснила, що нею дійсно скоєно це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає: щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченої, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистості винної, її вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачена ОСОБА_5 є особою, раніше не судимою за законом, вона наразі офіційно не працює, має постійне місце мешкання, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченою ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є нетяжким тяжким злочином, який посягає на інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особистість обвинуваченої та її поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченої і її виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. При цьому суд зважає на те, що зазначене кримінальне правопорушення є триваючим злочином, оскільки обвинувачена, будучи зобов`язаною судовим рішенням постановою суду, що набрала законної сили, не вчиняти певні дії, умисно вчиняє дії, які прямо заборонені у цьому судовому рішенні, і така поведінка обвинуваченої тривала протягом певного періоду часу. У подальшому, після направлення цього обвинувального акта до суду обвинувачена, будучи зобов`язаною не керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати судове рішення, умисно продовжила вчиняти дії, які були заборонені цим судовим рішенням, за що більше двадцяти разів була притягнута до адміністративної відповідальності. Зазначені обставини вказують на те, що обвинувачена належних висновків не зробила, свою поведінку не змінила, отже звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням є неприпустимим, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання. Тому обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченій запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту її фактичної затримки на виконання вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: диски із відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: