Рішення

від 23.04.2025 по справі 188/3416/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/3416/24

Провадження № 2/188/1103/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

справа №188/3416/24

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області

третя особа: Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора

про визнання права приватної власності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права приватної власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 отримала у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15 червня 1998 року, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 15 червня 1998 року: №832 Виконавчого комітету Лисичанської міської ради. Інша частина квартири, а саме 1/2, перейшла у власність її чоловіка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про смерть від 14 червня 2024 року, серія НОМЕР_2 . Квартира загальною площею 52,5 кв. м., житловою площею 30,5 кв.м.

Згідно технічного паспорту на зазначену квартиру, виданого Бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області, квартира знаходиться на 3-му поверсі дев`ятиповерхового будинку, житловою площею 30,5 кв. м., в тому числі перша кімната 18,3 кв.м., друга кімната 12,2 кв. м., кухня площею 7,3 кв. м., ванна кімната площею 2,6 туалет - 1.3 кв.м., коридор - 8,1 кв.м., вбудовані шафи 0,5; 0,6 кв.м., лоджія 1,6 кв.м.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , позивач та ОСОБА_3 не встигли своєчасно зареєструвати в електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому будь-які відомості про право власності на вищезазначену квартиру відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Це підтверджується інформаційною довідкою 387938854 від 23.07.2024р.

Для реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Калініченко Тетяни Володимирівни №74989315 від 11 вересня 2024 року, про відмову в проведенні реєстраційних дій.

На розгляд державного реєстратора було надано лист Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №827 від 19.08.2024 року, яким повідомлено, що Лисичанська міська військова адміністрація не має можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку на об`єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки на цей час відсутній доступ до відповідних джерел інформації через тимчасову окупацію міста Лисичанськ Луганської області. Таким чином, державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити, у встановленому законом порядку, проведену до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилося спадкове майно, яке складається, у тому числі із 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивач для вступу у спадщину, я звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори.

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23 липня 2024 року: 16 липня 2024 року Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину заведено спадкову справу № 417/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якого на дату смерті зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , спадкоємцем було надано нотаріусу Свідоцтво 9221 про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , видане Лисичанським міськвиконкомом 15.06.1998 року згідно з розпорядженням №832.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав №387938854 від 23.07.2024 року інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Місто Лисичанськ, у якому знаходиться вищевказана квартира, с територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією з 03.07.2022 року (Наказ №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово, окупованих територій України від 22.12.2022 року). Відповідно, органи БТІ не здійснюють свої повноваження і отримати довідку про належність майна спадкодавцю неможливо.

З урахуванням вищевикладеного, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно що складається з 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 не вбачається можливим, оскільки неможливо встановити належність майна спадкодавцю.

Позивач зазначила, що є єдиним спадкоємецем за законом, яким прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , так як проживала з ним однією сім`єю у відповідності до ст. ч. З ст. 1268 Цивільного кодексу України.

Проте, у зв`язку з тимчасовою окупацією території, право власності на успадковане майно не було оформлено нотаріальною конторою.

1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , належала спадкодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності та перейшло у м власність позивача, як його спадкоємця першої черги за законом, який постійно проживав зі спадкодавцем у відповідності до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України. Позивач у визначені чинним законодавством порядку та строки прийняла спадщину в тому числі 1/2 частину зазначеної квартири. Позивач не має змоги в нотаріальному порядку дооформити своє право на спадкове майно по тій причині, що зазначена квартира не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також тому, що спадкова справа залишилась на непідконтрольній території, тому належним правовим способом захисту її законних прав, як власника спадкового майна можливе лише в судовому порядку.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Просить суд визнати за нею право власності на належну їй квартиру.

Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Сторона відповідача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечують .

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 07.04.2022 року №1205-5000831265, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15 червня 1998 року, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 15 червня 1998 року №832 Виконавчого комітету Лисичанської міської ради підтверджується право приватної спільної сумісної власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- технічним паспортом на зазначену квартиру, виданого Бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області підтверджується право приватної спільної сумісної власності зазначеної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- Домовою книгою для прописки (реєстрації громадян, які проживають за адресою: АДРЕСА_4 довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні виданою Управлінням адміністративних послуг Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області станом на 23.06.2015 року №930 від 10.09.2024 були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- Листом Лисичанської військової адміністрації №827 від 19.08.2024 року підтверджується факт неможливості надати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації речових прав на зазначену квартиру.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 №74989315 від 11 вересня 2024 року, позивачу відмову в проведенні реєстраційних дій.

Свідоцтвом про смерть від 14 червня 2024 року, серія НОМЕР_2 підтверджується факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 31.07.1976 року також підтверджується що позивачка та ОСОБА_3 перебували у шлюб.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77666508 від 16.07.2024 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 внесена в Спадковий реєстр.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23 липня 2024 року для отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , спадкоємцем було надано нотаріусу Свідоцтво 9221 про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , видане Лисичанським міськвиконкомом 15.06.1998 року згідно з розпорядженням №832.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку;

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав №387938854 від 23.07.2024 року інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру в Деревному реєстрі речових прав відсутня.

Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права приватної власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв. м., житловою площею 38,6 кв.м., та право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв. м., житловою площею 38,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна