Рішення від 23.04.2025 по справі 601/3663/24

Справа №601/3663/24

Провадження № 2/601/121/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

представника позивача Козадаєва В.С.,

представника відповідача Галіяш В.О.

третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Кременці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Кременецької міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

встановив:

В грудні 2024 року адвокат Желтухін Є.О. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2023 року. За останній рік стосунки між подружжям зіпсувалися. Зникли взаємоповага та взаєморозуміння. На даний час позивач і відповідач живуть окремо, спільного господарства не ведуть, кожен живе своїми інтересами, шлюбних стосунків не підтримують. Фактично, сім`я припинила своє існування. Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе. Позивачкою також подано позов про розірвання шлюбу.

Позивачка та відповідач мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі дитина ОСОБА_4 проживає у Німеччині з батьком. Про умови в яких проживає дочка позивачки їй нічого не відомо. Позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, що належить їй на праві власності, за цією ж адресою зареєстрована і їх спільна з відповідачем дитина. Позивачка отримує пенсію по інвалідності, має можливість приділяти достатньо часу для спілкування з дитиною, займатися вихованням, піклуватися про її здоров`я, духовний, моральний розвиток, створювати належні умови для її розвитку.

Відповідач забравши дитину від позивачки перешкоджає її спілкуванню з дочкою, чим порушує батьківські права позивачки, а тому вважають, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю є законними та обґрунтованими.

Ухвалою судді від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 13 лютого 2025 року заяву представника позивача адвоката Желтухіна Є.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року замінено третю особу у справі та зобов`язано Службу у справах дітей Кременецької міської ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

13 березня 2025 року надійшов лист від заступника начальника служби Наумовича В.В. про неможливість надання висновку щодо визначення місця проживання дитини у зв`язку з її перебуванням за кордоном.

17 березня 2025 року надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Галіяша В.О.. В якому просили поновити строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог. Оскільки, ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, не вживає спиртного, наркотичних засобів, не вчиняє аморальних дій, дитина має особисту прихильність до нього. Зазначає, що коли дитина була з мамою, то в неї була погана успішність, школу пропускала, домашні завдання не виконувала. Наразі, дитина проживає з ним в Німеччині, успішність покращилась, дочка не хоче повертатись в Україну до мами, хоче проживати з батьком у Німеччині. Зазначає, що дочка має власну кімнату, забезпечена усім необхідним для її фізичного, духовного та морального розвитку.

Ухвалою судді від 02 квітня 2025 року заяву представника позивача адвоката Козадаєва В.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти позову.

Представник третьої особи заперечив проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2023 року. Шлюб зареєстровано Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції, про що зазначено у Свідоцтві про шлюб від 08.09.2023, серія НОМЕР_1 , актовий запис №82.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) зазначив, що факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні.

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21, від 31 січня 2024 року у справі № 449/1019/20 (провадження № 61-15616св23).

Ураховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з батьком за кордоном, а також дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд доходить висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю. Такі висновки не суперечать вищенаведеній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Найкращим інтересам дитини відповідатиме її постійне проживання разом із батьком, який створив і необхідні умови для безпечного та гармонійного розвитку дитини. З урахуванням конкретних обставин даної справи, безперервне проживання сина з батьком забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.

Позивач не надала достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини, її звичного середовища та визначення місця проживання дитини з нею, з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків. Позивач не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання дитини з нею матиме більш позитивний вплив на дитину.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст.ст. 19, 160, 161 СК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Кременецької міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Кременецької міської ради, адреса: вул. Словацького, 6, м. Кременець Тернопільська область.

Головуючий: