Рішення

від 22.04.2025 по справі 522/19990/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19990/23

Провадження № 2/522/2308/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЬКОР» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЮГ», третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЬКОР» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЮГ», третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав, у якій позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.12.2006 року, що був укладений між ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» та ОСОБА_2 , скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кісельової Налини Анатоліївни №68712281 від 02.08.2022 року, закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2774881351100, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 13 листопада 2023 року.

19 жовтня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Ольги Шараг про витребування доказів, у якій вона просить витребувати у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію про сплату ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлове приміщення напівпідвалу, загальною площею 120,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2008 по 2023 рік.

10 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких третя особа підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

У підготовче засідання, призначене на 13 листопада 2023 року з`явився представник позивача та представник третьої особи. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року задоволено клопотання про витребування доказів від 19.10.2023 року. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 04 грудня 2023 року.

14 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача адвоката Діденко Катерини Віталіївни про витребування доказів, у якій вона просила витребувати у Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином засвідчені копії всіх документів інвентаризаційної справи житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином засвідчені копії всіх документів інвентаризаційної справи на нежиле приміщення напівпідвалу, загальною площею 120,7 кв.м. що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

21 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому заявник просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

28 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ДПС України надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 13 листопада 2023 року.

04 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 04 грудня 2023 року з`явився представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи. Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року задоволено клопотання про витребування доказів від 14.11.2023 року. Представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи задля ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання зазначене клопотання задоволено, розгляд справи відкладено на 25 січня 2024 року.

04 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЬКОР» надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги, просив задовольнити.

12 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

25 січня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Діденко Катерини Віталіївни про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 24 січня 2024 року з`явився представник відповідача. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання заяву представника позивача задоволено, підготовче засідання відкладено на 12 березня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 12 березня 2024 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача задоволено, підготовче засідання відкладено на 10 квітня 2024 року.

19 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Діденко Катерини Віталіївни надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи належним чином засвідчену копію матеріалів інвентаризаційної справи об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

10 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Діденко Катерини Віталіївни про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 10 квітня 2024 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача задоволено, підготовче засідання відкладено на 29 квітня 2024 року.

23 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Діденко Катерини Віталіївни надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи належним чином засвідчену копію матеріалів інвентаризаційної справи об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Підготовче засідання по справі, призначене на 29 квітня 2024 року не відбулося у зв`язку із оголошенням у місті Одесі та Одеській області сигналу «Повітряна тривога», що підтверджується довідкою. Підготовче засідання по справі відкладено на 11 червня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 11 червня 2024 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого розгляду. Підготовче засідання відкладено на 17 червня 2024 року.

12 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Леонової Оксани Володимирівни про витребування доказів, у якому заявник просить витребувати у КП «БТІ» ОМР всі наявні та належним чином засвідчені копії документів інвентаризаційної справи, що зберігається у КП «БТІ» ОМР та стосуються прав ОСОБА_2 на нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 120,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (заяви, рішення, свідоцтва, договори, витяги, документи про право власності, технічні паспорти тощо).

12 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Леонової Оксани Володимирівни надійшла заява про розгляд справи без участі.

13 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 17.06.2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, підготовче засідання відкладено на 20 серпня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 20 серпня 2024 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого розгляду. Підготовче засідання відкладено на 09 жовтня 2024 року у зв`язку із відсутністю відомостей про виконання ухвали суду від 17.06.2024 року.

10 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Діденко Катерини Віталіївни про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 09 жовтня 2024 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача задоволено, підготовче засідання відкладено на 14 листопада 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 14 листопада 2024 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого розгляду. Підготовче засідання відкладено на 11 грудня 2024 року у зв`язку із відсутністю відомостей про виконання ухвали суду від 17.06.2024 року.

19 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь КП «БТІ» ОМР на виконання ухвали суду від 17 червня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 12 грудня 2024 року з`явився представник позивача та представник Коздоби Ольги Вікторівни. Інші учасники справи у підготовче засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду на 25 лютого 2025 року.

30 січня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо справи.

У судове засідання, призначене на 25 лютого 2025 року з`явився представник позивача та представник ТОВ «ВАЛЬКОР».

У судовому засіданні, судом поставлено питання про можливість повернення на стадію підготовчого провадження у зв`язку із появою нових обставин, що не визнаються учасниками справи. Учасники справи, присутні у судовому засіданні проти повернення на стадію підготовчого засідання не заперечували.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року вирішено питання про повернення на стадію підготовчого засідання. Підготовче засідання по справі призначено на 12 березня 2025 року.

12 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання, призначене на 12 березня 2025року з`явився представник позивача та представник Коздоби Ольги Вікторівни. Інші учасники справи у підготовче засідання, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року закрито підготовче засідання по справі. Справу призначено до судового розгляду на 09 квітня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 12 березня 2025року з`явився представник позивача та представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи у підготовче засідання, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

21 грудня 2007 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР та ТОВ «ВАЛЬКОР» було укладено договір оренди нежитлового приміщення №55/1, за яким орендодавець передав в оренду у строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху, загальною площею 119,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 20 грудня 2008 року (а.с.23).

22 грудня 2008 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР та ТОВ «ВАЛЬКОР» було укладено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення від 21.12.2007 року №55/1, за яким було продовжено строк договору дії оренди до 21 грудня 2009 року (а.с.28).

23 липня 2009 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР та ТОВ «ВАЛЬКОР» було укладено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення від 21.12.2007 року №55/1, за яким змінено площу орендованого об`єкта нерухомого майна з 119,2 кв.м. на 226,7 кв.м. (а.с.29).

28 грудня 2009 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР та ТОВ «ВАЛЬКОР» було укладено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення від 21.12.2007 року №55/1, за яким продовжено строк дії договору оренди до 27 червня 2010 року (а.с.30).

25 червня 2010 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР та ТОВ «ВАЛЬКОР» було укладено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення від 21.12.2007 року №55/1, за яким строк дії договору оренди продовжено до 25 липня 2010 року (а.с.31).

В той же час, під час дії зазначених договорів оренди, ТОВ «ВАЛЬКОР» звернулося до Начальника представництва по управлінню комунальною власністю ОМР із заявою, у якій просило розглянути питання про викуп нежитлового приміщення цокольного поверху у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 226,7 кв.м. (а.с.32).

На підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2010 року ТОВ «ВАЛЬКОР» набуло право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №501, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з приміщень, площею 119,2 кв.м., та площею 107,5 кв.м. відповідно (а.с.44).

09 серпня 2010 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху у будинку АДРЕСА_1 за ТОВ «ВАЛЬКОР» на підставі зазначеного вище договору, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.08.2010 року №26962296 (а.с.54)

У позовній заяві позивач зазначає про те, що у серпня 2023 року до ТОВ «ВАЛЬКОР» звернулася ОСОБА_2 , яка повідомила, що за нею зареєстрьовано прмаво власності на нежитлові приміщення напівпідвалу, загальною площею 120,7 кв.м.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.10.2006 року №2-7706/06, позов ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» задоволено, визнано дійсним договір оренди з правом викупу нежитлового приміщення напівпідвалу площею 120,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ВЧ НОМЕР_2 і ОСОБА_3 та визнано за ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» право власності на нежитлове приміщення напівпідвалу, загальною площею 120,7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.71).

07 грудня 2006 року між ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, реєстровий номер - 19707, за яким ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» продало, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, площею 120,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76).

Проте, рішенням Апедяційного суду Одеської області від 29 серпня 2007 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2006 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» до ОСОБА_4 та ВЧ НОМЕР_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 120,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено (а.с.75).

Проте, з змісту інформаційної довідки від 26 вересня 2023 року №348093900 вбачається, що 02 серпня 2023 року державним реєстратором Юридичного департаменту ОМР Кісельовою Галиною Анатоліївною прийнято рішення про реєстрацією за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення напівпідвалу, у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 120,7 кв.м. (а.с.86).

Позивач у позові зазначає про те, що право власності відповідачки на спірне приміщення похідне від права власності на це приміщення ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ», яке в свою чергу не набуте у встановленому законом, а тому, позивач вимушений звернутися із зазначеним позовом до суду.

У відзиві на позову заяві відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено факту ідентичності приміщень, що зареєстровані за позивачем та відповідачем. Також посилається на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та посилається на те, що в даному випадку належним способом захисту буде витребування майна з чужого незаконного володіння.

Щодо ідентичності приміщень суд зазначає наступне.

Позивачем не долучено до матеріалів справи висновку експерта, в якому було б визначено те, що зареєстровані за позивачем та відповідачем приміщення є ідентичними.

Проте, у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив відповідачка щоразу посилалася на те, що такі приміщення не є ідентичними. Більше того, представниця на цьому неодноразово наголошувала у засіданнях по справі. Проте, жодних доказів, які б підтверджували факт того, що дане приміщення не є ідентичним приміщенню що належить та зареєстровано за позивачем надано не було.

Клопотання про призначення судово-будівельної та будівельно-технічної експертизи не заявлялися.

Суд також виходить із того, що відповідно до копії акту комісійного обстеження об`єкта від 20.10.2023 року, нежитлове приміщення напівпідвалу за адресою: АДРЕСА_1 , пошкоджено 23.07.2023 року, зокрема, зруйновано фундамент та зовнішні стіни фасаду, дат/покрівлю, внутрішні стіни/перегородки, підлогу, інженерні мережі та обладнання (т.2, а.с.39).

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на факт подвійної реєстрації права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху у будинку АДРЕСА_1 , яке одночасно зареєстроване як за позивачем, так і за відповідачем.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 ЦК). Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред`явлення віндикаційного та негаторного позовів; також шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред`явлення позову про визнання права власності тощо.

Відповідно до норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що він є належним власником спірного приміщення, яке перейшло у власність інших осіб незаконно.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Щодо особливостей способів захисту прав власника, слід звернути увагу, що власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий підхід Верховного Суду є сталим, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.

Отже, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК.

У постановіКЦС ВСвід 04жовтня 2024року усправі № 754/413/22, Верховний Суд верховний суд зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації не призведе до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу щодо об`єкта нерухомого майна.

У такому випадку релевантною для спірних правовідносин буде правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 910/3419/22, в якій вказано що:

- … якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об`єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна. У зв`язку з цим заперечення відповідача з приводу неефективного способу захисту не беруться до уваги;

- … судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для закриття розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про права на це нерухоме майно, крім права власності.

- скасування державної реєстрації права власності відповідача та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть становити зміст окремих позовних вимог.

У постановіКЦС ВСвід 05березня 2025року усправі № 759/15423/18 зазначено, що доводи касаційної скарги відповідача про те, що задоволення віндикаційного позову у цій справі фактично призведе до виникнення підстав для здійснення подвійної реєстрації права власності на одне і те саме майно (його складову частину) за однією особою не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об`єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна. У зв`язку з цим заперечення відповідача з приводу неефективного способу захисту є безпідставними.

Вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, а тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що подвійна реєстрація права власності на одне й те саме майно унеможливлює повноцінне володіння ним будь-якою особою, судове рішення у таких спорах обов`язково має призводити до закриття одного з розділів реєстру незалежно від того, на чию користь воно ухвалюється.

У таких справах кожну сторону слід розглядати одночасно і як позивача, і як відповідача, навіть якщо відповідач формально не звернувся із зустрічним позовом про витребування нерухомого майна від позивача. Якщо відповідач не визнає позов про витребування від нього майна, право власності на яке зареєстроване як за позивачем, так і за відповідачем як на нібито різні об`єкти нерухомості, то він фактично вимагає витребування цього майна від позивача. Тому суд має витребувати спірне майно або від відповідача на користь позивача, або від позивача на користь відповідача, щоб подвійна реєстрація була припинена на майбутнє.

Водночас слід звернути увагу на те, що як до так і після ухвалення судом рішення (до внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) не виключена можливість реєстрації інших, крім права власності, прав на нерухоме майно та їх обтяжень у розділі, який підлягає закриттю, у тому числі добросовісних набувачів таких прав.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (див. постанову від 30 червня 2020 року у справі № 9/028-10/13 (пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно inter partes (з лат. між сторонами) (див. постанову Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).

Тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для державної реєстрації припинення права власності особи, від якої воно витребовується, для закриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про інші, крім права власності, права на нього та обтяження. Можлива наявність суперечностей між речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зареєстрованими у цих розділах, не є перешкодою для їх перенесення, оскільки вона виникла раніше внаслідок відкриття двох розділів реєстру на одне й те ж нерухоме майно. Державна реєстрація припинення таких прав та обтяжень здійснюється у загальному порядку на підставі відповідного судового рішення за позовом заінтересованої особи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 910/3419/22.

У позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір, скасувати запис про державну реєстрацію та закрити розділ, оскільки вважає, що допущена подвійна реєстрація права власності на один і той же самий об`єкт нерухомого майна за різними особами. При цьому, оспорює договір купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року, укладеного між ТОВ «ПРИВАТ-ЮГ» та ОСОБА_2 .

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові ВС від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 вказано, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захистможливий заумови,що права,свободи чиінтереси власнепорушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину, про що зазначено у постанові КЦС ВС від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц.

Згідно постанови ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

За таких обставин, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЬКОР» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЮГ», третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.