Рішення

від 24.04.2025 по справі 159/555/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/555/25

Провадження № 2/159/630/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.

за участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.

позивача не з`явився,

представника позивача Ковальчука В.С.,

відповідачки не з`явилась,

Орган опіки та піклування, в особі

Виконавчого комітету Поворської

сільської ради Філончук Н.В.,

Орган опіки та піклування, в особі

Виконавчого комітету Ковельської

міської ради - не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73), Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області (45050, Волинська область, Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київська, 39), про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ), від іменіякого дієпредставник КовальчуцкВ.С.(далі представникпозивача), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач або ОСОБА_3 ) про відібрання у матері без позбавлення її батьківських прав, малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_4 ). Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування, в особі Виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (далі орган опіки та піклування Ковельської міської ради), Орган опіки та піклування, в особі Виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі орган опіки і піклування Поворської сільської ради).

ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що у нього з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Влітку НОМЕР_1 відповідач без згоди батька забрала сина для проживання у с. Пісочне, де вона проживає разом із співмешканцем ОСОБА_5 . На переконання позивача, подальше перебування дитини поряд з відповідачем є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

На підтвердження своїх доводів зазначає, що співмешканець відповідача ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства - ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), у 2021, 2022 2023, 2024 роках, а вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2024 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Крім того вказує на незадовільні матеріально-побутові умови проживання їхнього сина. Дитина погано харчується, має ознаки крайнього виснаження внаслідок незадовільного харчування, нерідко потребує медичної допомоги в умовах стаціонару. Так, 21.01.2025 ОСОБА_4 був направлений спеціалістами Ковельської ЦРЛ для госпіталізації до Волинської обласної клінічної лікарні у зв`язку з кишковою непрохідністю, однак відповідачка відмовилася чим наразила життя та здоров`я дитини на небезпеку.

На підставі наведеного керуючись вимогами ст. 150, 164,170 СК України, правовими висновками Верховного Суду висловленими у постановах від 03.05.2022 у справі №308/12188/18, від 01.04.2020 у справі №473/1555/19, практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України», «Хант проти України» просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Орган опіки та піклування Поворської сільської ради у письмових поясненнях зазначає, що малолітній ОСОБА_4 з 31.01.2025 перебуває на обліку в Службі у справах дітей Поворської сільської ради, як такий, що опинився в складних життєвих обставинах. Проживає дитина на АДРЕСА_4 з мамою ОСОБА_3 та її співмешканцем ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується негативно, помічалася в стані алкогольного сп`яніння. Орган опіки і піклування не заперечу проти задоволення позову, вважає, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Орган опіки та піклування Ковельської міської ради письмових пояснень не надав, у заяві від 26.02.2025 про розгляд справи за його відсутності повідомив про те, що позовні вимоги підтримує, просить постановити рішення, яке не суперечить інтересам малолітньої дитини.

Суд ухвалою від 30.01.2025 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначив у підготовчому засіданні 27.02.2025.

У підготовче судове засідання 27.02.2025 прибув представник позивача ОСОБА_2 .. Відповідачка, яка отримала копію позову з додатками, ухвалу про відкриття провадження та повістку про виклик 14.02.2025 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610227901015, та треті особи не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належно повідомлені про час, місце і дату проведення судового засідання.

Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить вирішити справу в найкращих інтересах дитини.

Суд ухвалою від 27.02.2025 відклав судове засідання у справі на 17.03.2025, задовольнив клопотання про витребування інформації, яку позивач самостійно не може отримати, явку третіх осіб та відповідачки визнав обов`язковою.

11.03.2025 до суду від Ковельського районного управління поліції надійшла витребувана судом інформація.

17.03.2025 прибули представники позивача та третіх осіб, відповідачка не прибула, хоча належно повідомлялася про судове засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610236089021, яке вона отримала під підпис 07.03.2025.

17.03.2025 суд задовольнив клопотання позивача про виклик свідків, підготовче провадження закрив, справу призначив до судового розгляду на 03.04.2025.

03.04.2025 у судове засідання прибули представник позивача та відповідач; треті особи - не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_3 просила суд відкласти судове засідання для ознайомлення з матеріалами справи та реалізації права на захист. Суд відклав судове засідання на 15.04.2025, ознайомив під розписку відповідачку про розгляд справи 15.04.2025. 03.04.2025 відповідачка ознайомилася з матеріалами справи.

У судове засідання 15.04.2025 прибули представник позивача, представник Органу опіки та піклування Поворської сільської ради. Орган опіки та піклування Ковельської сільської ради не прибув, повідомлявся належним чином, на підготовчому судовому засіданні подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибула. 15.04.2025 на електронну адресу суду надійшло клопотання від імені відповідача про відкладення судового розгляду у зв`язку з тим, що її адвокат перебуває у відпустці. До клопотання не додано жодних документів, які б підтверджували правовідносини відповідачки з адвокатом та документів, які б підтверджували перебування адвоката у відпустці. Більше того, у клопотанні навіть не зазначено найменування адвоката, який ніби-то перебуває у відпустці. Також, зазначене вище клопотання, яке надійшло на електронну адресу суду, не підписано кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Проелектронні документита електроннийдокументообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Отже, оскільки клопотання, яке надійшло від імені відповідача, подане в електронній формі, воно мало б бути підписане його кваліфікованим електронним підписом. Оскільки такий підпис відсутній, таке клопотання не може вважатися поданим, а тому суд не розглядає його. Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки всудове засіданняучасника справи(йогопредставника)без поважнихпричин абобез повідомленняпричин неявки.

Крім того у судовому засідання представник позивача просив долучити до матеріалів справи документи, щодо умов проживання позивача, однак не долучив доказів надсилання цих документів відповідачу. Суд відмовив у долученні зазначених доказів, оскільки вони, на підставі ч. 9 ст. 83 ЦПК України, не можуть бути взяті судом до уваги. Заразом, позивач не довів того, що ці докази він не зміг подати на підготовчому засіданні з поважних причин.

Водночас суд задовольнив клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи постанов Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2025 та від 14.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 173 та ч. 2 ст. 184 КУпАП з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки ці постанови є у загальному доступі та стосуються притягнення до адміністративної відповідальності відповідачки, тому надсилалися їй судом, а тому повинні бути у відповідачки. Крім того неможливість подання цих постанов представником позивача була обґрунтована тим, що на підготовчому засіданні про ці постанови позивачу відомо не було.

Представник позивача просив суд задовольнити позову з підстав зазначених у ньому. Представник Органу опіки та піклування Поворської сільської ради проти задоволення позовних вимог не заперечив, звернула увагу суду, що умови проживання малолітнього ОСОБА_4 порівняно з 2023 роком погіршилися, а тому вважає, що задоволення позову відповідатиме найкращим інтересам дитини.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 24.04.2025.

Свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 07.12.2018 стверджується народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мамою якого є ОСОБА_3 , а батьком ОСОБА_1 .

Витягом з реєстру територіальної громади від 20.12.2023 підтверджується реєстрація місця проживання ОСОБА_1 з 08.08.2006 за адресою АДРЕСА_5 .

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 31.01.2025 підтверджується відсутність у позивача незнятої чи не погашеної судимості.

Відповідно до характеристики наданої головою ОСББ від 01.02.2025 ОСОБА_1 за місцем реєстрації ( АДРЕСА_5 ) характеризується позитивно, зарекомендував себе, як ввічливий, працьовитий, бере участь у громадських зборах та роботах, які проводяться на території житлового будинку.

Копією технічного паспорта від 13.05.2002 на квартиру АДРЕСА_6 , стверджується набуття її у власність за договором купівлі продажу від 19.03.2002 ОСОБА_8 .

Інформаційною довідкою наданою начальником служби у справах дітей Ковельської міської ради про перебування на обліку ОСОБА_4 , підтверджується, що він з 22.05.2023 по 20.09.2024 перебував на обліку, як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, та був знятий з обліку у зв`язку із зміною місця проживання. Сім`ї надавалися соціальні послуги та натуральна допомога продуктами, товарами санітарно-гігієнічного призначення. За адресою проживання ( АДРЕСА_7 ) умови проживання були задовільними. Дитину влаштовано на безоплатній основі у ДНЗ №6, за умови офіційного працевлаштування мами. Мама працювала на сезонних роботах неофіційно. За інформацією директора міського центру соціальних службою від 12.09.2023 №139/01-03, ОСОБА_3 не дослухалась до рекомендацій фахівців з соціальної роботи, на зауваження не реагувала, була помічена в стані алкогольного сп`яніння. Після переїзду дитини на проживання у АДРЕСА_4 , було повідомлено службу у справах дітей Поворської ТГ про взяття на облік ОСОБА_4 .

Оглядом чергового лікаря приймального відділення від 21.03.2023 ОСОБА_9 підтверджується, що у ОСОБА_4 протягом 4 днів трималася температура на рівні 38-39 С, батьки викликали швидку. Після доставки у лікарню та огляду лікарем, рекомендована госпіталізація. Мама з дитиною самостійно покинули лікарню, від госпіталізації відмовились.

22.03.2023, комісією служби у справах дітей Виконавчого комітету Ковельської міської ради було складено Акт обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_7 . За цією адресою проживають ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , співмешканцем ОСОБА_5 та його мамою ОСОБА_10 . Комісія встановила задовільні побутові умови проживання дитини, звернула увагу на те, що мама схильна до вживання спиртного. Дитина виглядала хворобливою, мала підвищену температуру, мама повідомила, що відмовилась від госпіталізації, оскільки у неї немає коштів. Підставою для проведення огляду стало звернення Ковельського МТМО.

Поясненнями ОСОБА_11 від 22.03.2023, які вона надала посадовій особі ювенальної превенції Ковельського РУП, стверджується, що у її сина ОСОБА_4 тривалий час була висока температура, тому викликала швидку медичну допомогу, від госпіталізації відмовилась оскільки у неї немає коштів на лікування.

Оглядом педіатра ОСОБА_7 від 24.03.2023 , який проводився вдома у пацієнта, стан ОСОБА_4 задовільний, діагностовано гостру інфекцію верхніх дихальних шляхів, рекомендоване лікування, запрошено на профогляд 28.03.2023. Відмічено незадовільні житлові умови, антисанітарію вдома.

Оглядом лікаря ОСОБА_12 приймального відділення екстренної (невідкладної) медичної допомоги від 21.01.2025, оглядом хірурга ОСОБА_13 від 21.05.2025, розшифровкою результатів рентгенографії від 21.01.2025, 22.01.2025, медичною картою стаціонарного хворого №980, направленням №9255-6819-8623-5864, випискою з історії хвороби №980 з хірургічного відділення від 21.01.2025 (лікарі ОСОБА_13 та зав.відділенням Мазурок С.М.), щоденником з хірургічного відділення від 23.01.2025 лікар ОСОБА_13 , консультацією лікаря ОСОБА_14 відділення при госпіталізації від 21.01.2025, результатами обстеження на апараті УЗД від 22.01.2025, епікризом з історії хвороби №980 від 23.01.2025 (лікарі ОСОБА_13 та зав.відділенням ОСОБА_15 ) та іншими медичним документами підтверджується, що у малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.01.2025 діагностовано гостру кишкову непрохідність нез`ясованого генезу, у зв`язку з чим йому рекомендована ургентна госпіталізація, о 03.15 год скерований на стаціонарне лікування в хірургічне відділення Волинську обласну дитячу лікарню (далі ВОДТМО). Під час транспортування швидкою медичною допомогою мама та дитина залишили карету швидкої медичної допомоги. У зв`язку з чим було повідомлено поліцію, за наслідками чого дитину та маму доставлено приймальне відділення Ковельської ЦРЛ для стаціонарного лікування в хірургічному відділенні Ковельської ЦРЛ. 23.01.2023 ОСОБА_4 виписаний з лікарні здоровим.

Зазначені вище обставини, що відбулися 21.01.2025 додатково підтверджуються листом генерального директора Ковельського МТМО від 21.01.2025 голові Поворської сільської ради Ковельського району, у якому керівник медичної установи просить вжити заходів щодо організації госпіталізації ОСОБА_4 в лікувальний заклад, оскільки стан дитини загрожує його життю.

04.12.2024 Служба у справах дітей Поворської сільської ради провела обстеження житлових умов ОСОБА_4 за місцем його проживання АДРЕСА_4 . Встановлено, що за цією адресою проживають ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , співмешканець відповідачки ОСОБА_5 та його мама ОСОБА_10 . Умови проживання трохи не задовільні, є приготована їжа та продукти харчування. Комісія відзначила, що матір не налагодила зв`язок із сином, він її не слухає, може вживати погані слова. Проведено бесіду з мамою щодо належного виконання нею батьківських обов`язків.

20.03.2025 Служба у справах дітей Поворської сільської ради провела обстеження житлових умов ОСОБА_4 за місцем його проживання АДРЕСА_4 . Встановлено, що за цією адресою проживають ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , співмешканець відповідачки ОСОБА_5 та його мама ОСОБА_10 . Умови проживання незадовільні, в будинку прохолодно, брудно, приготованої їжі немає, продуктів не достатньо, дров для опалення немає, на дитячому ліжку брудна постіль, робочий стіл дитини заставлений непотрібними речами.

Характеристикою від 10.03.2025, вданою Поворською сільською радою на ОСОБА_3 , стверджується, що остання декілька разів була помічена в стані алкогольного сп`яніння, умови проживання не задовільні, не турбується належним чином про сина ОСОБА_4 , до адміністративної відповідальності працівниками сільської ради вона не притягувалась, з нею неодноразово проводилися профілактичні бесіди, щодо виконання нею батьківських обов`язків.

Копіє ю наказу №1 від 30.01.2025 Служби у справах дітей Поворської сільської ради підтверджується взяття на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Копією постанови Ковельського міськрайонного суду від 17.02.2025 у справі №159/761/25 підтверджується притягнення відповідачки ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 184 КУпАП за те, що не займалася, вихованням та навчанням, не забезпечила необхідних умов життя (в будинку брудно, безлад, неприємний запах, прохолодно, недостатньо продуктів харчування) для сина ОСОБА_16 .

Копією постанови Ковельського міськрайонного суду від 01.04.2025 у справі №159/1624/25 з ЄДРСР підтверджується притягнення відповідачки ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 184 КУпАП за те, що не створила належних умов для життя та розвитку свого сина, а саме перебувала в п`яному вигляді, а тому не могла здійснювати належний догляд за сином.

Копією постанови Ковельського міськрайонного суду від 14.03.2025 у справі №159/1523/25 з ЄДРСР підтверджується притягнення відповідачки ОСОБА_3 за ст. 173 КУпАП за вчинення дрібного хуліганства.

З відповіді Ковельського управління поліції від 11.03.2025 №37382-2025 вбачається, що:

- ОСОБА_3 у 2025 році 5 разів притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, та 1 раз за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

- громадянин ОСОБА_5 перебуває на профілактичному обліку в Ковельському РУП по категорії «кривдник» за систематичне вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). З 2023 по 2025 роки ОСОБА_5 4 рази притягувався до адміністративної відповідальності за різними частинами ст. 173-2 КУпАП, а також двічі за ст. 183 КУпАП.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила що є педіатром ОСОБА_4 з яким у неї укладена декларація з 2020 року. Вона відвідувала дитину за місцем його проживання АДРЕСА_7 , де він проживав з мамою. Повідомила, що хлопчик не отримав необхідних щеплень для дитини відповідного віку, це пов`язано з тим, що батьки його не приводили на щеплення, мама відмови від щеплень не писала. Пам`ятає випадок у березні 2023 року, коли ОСОБА_17 привезла швидка оскільки в нього тривалий час була висока температура, лікарі рекомендували госпіталізацію, однак мама відмовилась і пішла додому навіть не зробивши рентген дитині. Стан дитини був середньої важкості. На наступний день після цього випадку ОСОБА_7 прийшла додому до дитини для перевірки стану здоров`я ОСОБА_17 , він мав надмірний дефіцит ваги, у житлі вразила антисанітарія. Лікар запросила маму з дитиною на профілактичний огляд, однак вони не прийшли. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 рідко відвідували педіатра, у дитини відсутні необхідні щеплення. Педіатру мама ОСОБА_17 відмови від щеплень не писала. Востаннє лікар бачила ОСОБА_17 у березні 2024, хлопчик став ще худішим, був блідим, не контактним. У серпні 2024 ОСОБА_3 забрала медичну картку свого сина для переукладення декларації з іншим лікарем, однак, станом на сьогодні ОСОБА_7 відповідно до наявної в базі інформації, продовжує бути педіатром ОСОБА_17 , отже, декларацію з новим лікарем укладено не було. ОСОБА_7 також відомо про ситуацію яка трапилася з ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як повідомила завідуюча стан дитини був важким, загрожував її життю. Причиною гострої ОСОБА_18 недостатності, що було діагностовано ОСОБА_17 , на переконання свідка могли бути гельмінти, режим і якість харчування, низькі санітарні умови в середовищі де проживає дитина.

Свідок ОСОБА_8 повідомила що є мамою позивача та бабусею малолітнього ОСОБА_4 . Позивач разом з відповідачем у період з 2017 по 2022 проживали в цивільному шлюбі. У 2018 у них народився син ОСОБА_17 . Після того, як позивач з відповідачем розійшлися, ОСОБА_3 всіляко уникала від спілкування сина ОСОБА_17 з батьком та бабусею. Позивач з 2022 року фактично проживає у АДРЕСА_8 , працює на будівництві неофіційно. Влітку 2024 до них приїхала жити ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , для цього навіть син зняв окрему квартиру за адресою АДРЕСА_9 . Коли ОСОБА_17 проживав у Бродах, свідка вразило те, що дитина була дуже голодна, їла все, що вона готувала, тішилась як диву коли її мили у ванній душем теплою водою. В час коли ОСОБА_17 проживав у ОСОБА_19 він був веселим, комунікабельним, любив гуляти з татом, гратися. У серпні 2024 позивач і відповідач посварилися і ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 потайки забрали ОСОБА_17 з квартири, коли вдома був лише батько свідка. З того часу ОСОБА_3 не давала спілкуватися з ОСОБА_17 ні по ОСОБА_20 , ні при особистих зустрічах. Коли у січні 2025 ОСОБА_17 потрапив у лікарню з кишковою непрохідністю, свідку вдалося побачити ОСОБА_17 , він був дуже худий і блідий, неговіркий.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо забезпечення права дитини на належні умови життя, в середовищі, що не є небезпечним для її здоров`я і морального виховання.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5частини першоїстатті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з пунктами 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України, суд може постановити таке рішення у випадку, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Отже, суд має право вирішити питання про відібрання дитини від одного з батьків без позбавлення батьківських прав та передати дитину другому з батьків у разі:

- наявності підстав зазначених у п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України;

- якщо залишення дитини у одного з батьків буде небезпечним для життя, здоров`я дитини;

- якщо залишення дитини у одного з батьків буде небезпечним для морального виховання дитини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує небезпекою для життя, здоров`я і морального виховання, свого сина ОСОБА_4 у разі продовження його проживання разом з відповідачкою ОСОБА_3 , тому суд враховуючи вимоги принципу диспозитивності, вирішує спір в межах заявлених позивачем підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №308/12188/18 суд зазначив, що до інших випадків, коли дитина може бути відібрана від батьків, охоплюють ситуації коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання.

Для відібрання дитини від одного з батьків достатньо встановити, що існують обставини, які свідчать про загрозу здійснення протиправних дій стосовно дітей з боку близького оточення того з батьків, в якого відбирається дитина, якщо ця дитина залишиться проживати разом з ним та його сім`єю. Їх поведінка є небезпечною для формування негативних звичок у дитини та їх правильного морального виховання (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №495/271/18).

На підставі встановлених судом обставин, суд вважає, що наявні ознаки системної загрози життю та здоров`ю ОСОБА_4 , що випливає з такого:

- у січні 2025 року ОСОБА_4 був госпіталізований з діагнозом гостра кишкова непрохідність, що потребує невідкладного лікування в умовах стаціонару, однак мати ОСОБА_3 самовільно припинила транспортування дитини до ВОДТМО, покинувши автомобіль швидкої допомоги, що створило пряму загрозу життю дитини;

- у березні 2023 року зафіксований випадок високої температури тіла ОСОБА_4 (до 39°C) протягом 4 днів. Попри рекомендацію лікаря щодо госпіталізації, мати відмовилась від надання медичної допомоги та самовільно покинула приймальне відділення не зробивши навіть дитині рентген грудної клітки, що також поставило під загрозу здоров`я дитини;

- поодинокі огляди ОСОБА_4 в педіатра (востаннє в березні 2024), зафіксований педіатром значний дефіцит ваги дитини, його хворобливий вигляд можуть свідчити про хронічне недоїдання, занедбання стану здоров`я та відсутність належного догляду;

- неодноразове обстеження житлових умов ОСОБА_4 ( з 2023 по 2025 роки) свідчать про їх погіршення, а в останньому огляді проведеному у березні 2025 констатовані: антисанітарний стан житла, відсутність приготованої їжі та недостатність харчових продуктів, низьку температуру в оселі через відсутність опалення (немає дров), брудний одяг дитини та захаращеність навчального простору, що перешкоджає нормальному розвитку і навчанню;

- двічі протягом 2025 року притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей).

Сукупність наведених фактів, на переконання суду, свідчить про наявність реальної та безпосередньої загрози для життя і здоров`я ОСОБА_4 . Поведінка матері демонструє системне ігнорування медичних рекомендацій та неналежні умови проживання дитини, що можуть мати непоправні наслідки для фізичного і психічного стану дитини.

Неодноразове притягнення відповідачки ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 183, 184, 173 КУпАП, неодноразове перебування її у стані алкогольного сп`яніння, систематичне вчинення співмешканцем відповідачки ОСОБА_5 адміністративних правопорушень передбачених ст. 173-2, 183 КУпАП, на переконання суду, свідчить про наявність реального ризику для морального виховання ОСОБА_4 оскільки:

- особи, які відповідають за виховання, демонструють протиправну, асоціальну та безвідповідальну поведінку;

- у дитини відсутнє належне моральне оточення, що може призвести до формування викривлених уявлень про норми поведінки, допустимість насильства, зневажання до закону, батьківських обов`язків і суспільної відповідальності.

Крім того, проживання дитини в одному побутовому середовищі з особою, що регулярно вчиняє агресивні, протиправні дії, є небезпечним для її психоемоційного стану та морального становлення.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність небезпеки для життя, здоров`я і морального виховання ОСОБА_4 , що, відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, є підставою для відібрання дитини у відповідачки.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У зв`язку з наведеним, суд дійшов переконання, що у разі задоволення позову ОСОБА_4 буде проживати зі своїм батьком, який за місцем проживання характеризується позитивно, забезпечений житлом як у м. Ковелі так і у м. Броди. Також відновиться спілкування дитини з бабусею та іншими родичами. Тобто дитина не втратить своїх зв`язків із сім`єю. Крім того проживання дитини з батьком сприятиме її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі серед осіб, які не вчиняють адміністративних правопорушень, що сприятиме його вихованню в дусі поваги до прав та свобод інших людей та є в інтересах дитини.

Докази того, що проживання дитини з батьком суперечить інтересами дитини, в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав не слід вважати виключною мірою. Така міра сама по собі не тягне за собою серйозних правових наслідків як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Ця міра застосовується судом з метою вилучення дитини з небезпечного для її життя та здоров`я середовища та спонукання батьків до зміни поведінки щодо дитини у кращу сторону.

Метою відібрання дитини є перш за все забезпечення її права на життя та здоров`я, а також створення належних умов для її розвитку.

Водночас, суд зауважує, що такий захід є тимчасовим, а тому, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її матір`ю, суд за її заявою може ухвалити рішення про повернення їй дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (ч. 3 ст. 170 СК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відібрання у ОСОБА_3 сина ОСОБА_4 та передачу його батьку ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про , відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала. Оскільки у цій справі дитина проживала відповідачкою від якої відбирається дитина, суд не застосовує положення зазначеної вище сатті.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн і його позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути з відповідачки.

У позовних вимогах представник позивача зазначив, що має напір подати суду докази понесених ним витрати на професійну правничу допомогу у продовж п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області задовольнити.

Відібрати у ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав, малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати дитину батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Призначити судове засідання на 14.30год 09.05.2025 для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Копію цього рішення суду надіслати учасникам справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_3 (зареєстрована: АДРЕСА_10 ; фактично проживає: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Треті особи без самостійних вимог:

Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73; ЄДРПОУ 04051313);

Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області (45050, Волинська область, Ковельський район, с. Поворськ, вул. Київська, 39; ЄДРПОУ 04334057).

Повне судове рішення складене 24.04.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ